Той самий Кухарчук

Капітуляція - це відмова від боротьби, прийняття відсутності сенсу подальшого супротиву.

Подібно до гібридних війни, завданням яких є не гібридне позбавлення суверенітету тих, з ким ведеться війна у випадку агресії , або у випадку захисту - збереження цього суверенітету, гібридна капітуляція - це солодка форма визнання відмови від суверенітету.

Головною ознакою гібридної капітуляції є тимчасове переконання у тому , що ніякої капітуляції не відбулося. Разом з тим, вона передбачає інтеграцію противника в суспільне життя, економічну, політичну, культурну і медійну сферу тих, хто капітулював.

Ворог у такому випадку не потребує продовження збройної боротьби, або потребує часткового втручання, як це відбулося у Білорусі в 2020 році, або в Казахстані в 2021.

В сучасній Україні гібридна капітуляція в декілька етапів відбулася в 1994 році, коли противник повністю нас роззброїв, після чого протягом двадцяти років розвалюючи зсередини залишки структури української армії, СБУ, МВС і інших структур.

Цей етап мав на меті послаблення України і її подальшу повну інтеграцію в сферу геополітичних інтересів рф, з повною культурною анексією і знищенням української самобутності.

Події 2014 року мали шанс змінити цей курс, але підписання перших і других мінських домовленостей знаменували наступний етап гібридної капітуляції, навіть не в частині самих домовленостей , а в повному відновленні впливів і спроможностей проросійських сил на чолі з медведчуком.

Участь медведчука в економічних схемах, повна зелена на політичне і інформаційне життя фактично знаменувала реверс на курс в російську орбіту, про що свідчать результати виборів 2019-20 рр.

Єдиними, хто чинив супротив проросійським силам були українські націоналісти. Інші, якщо не були співучасниками злочину, вступаючи в парламентські і місцеві коаліції, або просто байдуже спостерігали.

Єдино можливим шляхом для подальшого існування України є виключно шлях безумовного українського націоналізму. Саме тому ворог однією з умов ставить «денацифікацію». Їм не заважає народ , народ вписується в парадигму «срср 2.0.», як механічна конструкція без духу, що живе за вказаними алгоритмами.

В українських реаліях будь-які альтернативи є вбивчими для суверенної і унітарної форми державності.

👍243💯8620😁6🙈3🔥2😢11

www.group-telegram.com/us/SlipioCkUa.com/5275

13.5K viewsedited  Jun 12 at 11:24

Капітуляція - це відмова від боротьби, прийняття відсутності сенсу подальшого супротиву.

Подібно до гібридних війни, завданням яких є не гібридне позбавлення суверенітету тих, з ким ведеться війна у випадку агресії , або у випадку захисту - збереження цього суверенітету, гібридна капітуляція - це солодка форма визнання відмови від суверенітету.

Головною ознакою гібридної капітуляції є тимчасове переконання у тому , що ніякої капітуляції не відбулося. Разом з тим, вона передбачає інтеграцію противника в суспільне життя, економічну, політичну, культурну і медійну сферу тих, хто капітулював.

Ворог у такому випадку не потребує продовження збройної боротьби, або потребує часткового втручання, як це відбулося у Білорусі в 2020 році, або в Казахстані в 2021.

В сучасній Україні гібридна капітуляція в декілька етапів відбулася в 1994 році, коли противник повністю нас роззброїв, після чого протягом двадцяти років розвалюючи зсередини залишки структури української армії, СБУ, МВС і інших структур.

Цей етап мав на меті послаблення України і її подальшу повну інтеграцію в сферу геополітичних інтересів рф, з повною культурною анексією і знищенням української самобутності.

Події 2014 року мали шанс змінити цей курс, але підписання перших і других мінських домовленостей знаменували наступний етап гібридної капітуляції, навіть не в частині самих домовленостей , а в повному відновленні впливів і спроможностей проросійських сил на чолі з медведчуком.

Участь медведчука в економічних схемах, повна зелена на політичне і інформаційне життя фактично знаменувала реверс на курс в російську орбіту, про що свідчать результати виборів 2019-20 рр.

Єдиними, хто чинив супротив проросійським силам були українські націоналісти. Інші, якщо не були співучасниками злочину, вступаючи в парламентські і місцеві коаліції, або просто байдуже спостерігали.

Єдино можливим шляхом для подальшого існування України є виключно шлях безумовного українського націоналізму. Саме тому ворог однією з умов ставить «денацифікацію». Їм не заважає народ , народ вписується в парадигму «срср 2.0.», як механічна конструкція без духу, що живе за вказаними алгоритмами.

В українських реаліях будь-які альтернативи є вбивчими для суверенної і унітарної форми державності.

BY Той самий Кухарчук