Нині 17 років тому помер Джордж Карлін – гострий на язик американський комік-стендапер, який подарував світові цілу палітру крилатих висловів. До недільної вранішньої кави – кілька з них.

• Не смійте недооцінювати можливостей тупих людей, зібраних у великі групи.
• По радіо сповіщають, що 2х2=5. Ти дивуєшся. Потім президент підтверджує це в прямому етері, наводячи мутні докази. Ти обурюєшся, виходиш на вулицю і кажеш, що 2х2=4. За це тобі дають по голові спеціяльно навчені люди з палицями, відвозять у відділ контролю за арифметикою і з допомогою кулаків пояснюють, що 2х2=5. Ти виходиш просвітлений. Так і працює кожна держава.
• Я розмовляю сам зі собою, бо я єдиний, чиї відповіді мені подобаються.
• Всередині кожного циніка живе розчарований ідеаліст.
• Мені подобається, коли крізь тріщинку проростає пучок трави. Це достобіса героїчно.
• Люди, які бачать у житті щось більше, ніж просто розвагу, не вловили суті.
• Війна – це спосіб багачів захистити свої інтереси, відправляючи дітей середнього і бідного класу на смерть.
• У слові «команда» нема букви «я».
• Не встигнеш знайти сенс життя, як його вже поміняли.
• Додаємо років до людського життя, але не додаємо життя до років.
• Ти сильно здивуєшся, як багато можна змінити, відірвавши сраку від дивана.
• Воювати заради миру – це як трахатися заради цноти.
• Егоїсти хороші тим, що вони не обмовляють інших.
• Головне – не вміти читати, а навчитися сумніватися в прочитаному.
• Маємо кращу освіту, але менше розуму. Підкорили атом, але не свої стереотипи. Збільшили забаганки, але скоротили цінності.
• Тримайте свою релігію при собі.
• Скажіть людям, що є невидимка на небі, яка створила всесвіт, і більшість повірить. Скажіть їм, що фарба не висохла, і вони тицнуть в неї палець, щоб переконатися.
• Ми знаємо, як вижити, але не знаємо, як жити.
• Плавання – це спосіб не втонути.
• Нам підсунули ілюзію вибору. В тому, що важливе, ти не вибираєш.
• Більшість людей із низькою самооцінкою заслужили її.

Щоб економити час, відразу до справи: цей відеоблог присвячено американо-іранській війні.

Щоб економити літери: для нас усе стабільно зле.

Щоб економити віру: ми маємо молитися, аби Трамп, продемонструвавши свою міць на Ірані, примусив путіна до миру й припинення війни.

В протилежному випадку – обмін Ірану на Україну віщує ще глибшу біду.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=RcpQ7k4mQTE

На превелику лють, росія після 3 років маргіналізації й руконеподатності вертає собі статус центру впливу на світові рішення. І це повернення пуйла за топ-стіл світової геополітики відбувається на тлі нашого пігмейства, ліліпутства й єрмаковщини, яка вже замахала навіть найтерплячіших.

Не треба недооцінювати цей цивілізаційний розворот. У ньому – сіль розуміння, куди піде світовий тренд у найближчий час.

Могуття росії 300 років будувалося на її пограниччі. Для Азії вона завжди була Заходом, тобто основним вікном в Європу, дверми в простір цивілізації, містком до прогресивнішого світу. А для Європи росія була фронтиром Азії і такою самою кладкою у простір досвідчених кочівників, орди та іга.

Ця двостороння функція влучно відображена у вигляді двоголової куропатки на державному гербі. Росія продавала це 3 століття в обидві сторони. Вона фактично була гігантським гермафродитом, напів-Європою і напів-Азією.

Останні події, коли й іранці, й американці однаково законтачені з москвою, свідчать про те, що наш ворог вертає собі свою апробовану цивілізаційну роль – бути не просто сурдоперекладачем Азії для Європи й навпаки, а мати при цьому ще й свій самодостатній інтерес у вигляді зарахування пост-радянського простору до концепту руского міра без оспорювання цього ні з ким із Заходу.

Ось де основна загроза зарита. Ось із чим треба системно працювати екстернам Трускавецького Університету.

Процеси - глобальні. Наше розуміння - мізерне. Таким буде й результат.

Учора на болотах оргазмічно відзначали дивну дату 22 червня – ще одну сатанинсько-сакральну надуману дату в іконостасі рускомірної історієшизофренії.

Проти нас воює якраз цей міф – міф 22 червня у вигляді «великої вітчизняної війни». Те, що для всього світу було Другою Світовою 39-45 – для гомосовєтікусів подавалося відірвано 41-45.

Сталінський режим сотворив свою кумиризовану війну, окрему від Світової. В цьому й суть режиму – протиставлятися всьому світові й будувати свій штучний, вакуумний пантеон псевдоісторії для внутрішнього вжитку.

Частина нашої вати, ховаючись від руских ракет, досі хлебчуть ці помиї про «великую отечественную». В кількох поколінь украли відчуття причетності до світової трагедії, замінивши її «побєдою» гулагу над рейхом, соловків над аушвіцом, кагебе над гестапо.

У сталіна не було інтернету, а в гітлера не було телевізора. У путіна є й перше, й друге, й третє на десерт. І він, реінкарнований сталіногітлер, має всі сучасні засоби досі моделювати світобачення «не знаю і знати не хочу» ширшу правду.

Воістину: яке це щастя – не належати до секти великої вітчизняної й навіть гадки не йняти, що за день учора був, 22/06.

Кожне воєнне запалення в іншій частині світу для нас є поганою подією – бо тоді наша війна губить пріоритетність, якої й так уже нема.

Всяка інша війна вигідна путіну. Чим більше воєн деінде – тим більшою стає змога ворога вести свою війну проти нас. Абсцеси в різних кутках світу, особливо де є поклади нафти, автоматично взгвинчують ціни на енергоносії, а це – золота жила для сировинного монополіста, ким є раша.

Близькосхідна війна лягає на руку путіна ще й тим, що вона робить його суперсуб’єктним. Лідер Ірану куди першим ділом побіг плакатися – у москву. Віткофф куди поїхав шептатися - в домініон москви.

Всяка війна вертає путіна на вершини топ-політики й дає шанси розігрувати карту свого інтересу. А путін грач ще той. Зараза вміє гендлювати страхами й маніпуляціями (на відміну від наших хайпожерів, які вмудрилися просрати світову підтримку і з оглядового майданчика збоку тепер споглядають за планетарними процесами).

У вчорашньому відеоблозі я саме цю думку й обгрунтував: нам лишається лише уповати на те, що Трамп, показавши на прикладі Ірану потугу 14-тонних антибункерних бомб, примусить путіна йти на домовленості по нашій війні.

Бо значно апокаліптичнішим є інший варіянт – коли взамін за вихід росії із арабського світу їй віддадуть на відкуп пострадянський простір. Спаси і сохрани од сего.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=RcpQ7k4mQTE

Нині 50-річчя святкує австралійський письменник Маркус Зузак. Він у молодому віці вже здобув визнання своїм переосмисленням Другої Світової Війни. Декілька цитат Зузака:

• Значно простіше бути на межі чогось, ніж бути там.
• Ворог не сидить за пагорбом, він усюди.
• Люди полюбляють споглядати руйнації.
• Ми довіряємо тільки тим, кому треба.
• Щоби збудувати міст, треба притиснутися до землі.
• Можна здійснити багато подвигів, поки все не насправді. А коли все насправді – твого падіння вже ніщо не пом’якшить.
• Доводиться красти те, що в тебе забрали.
• Зазвичай цікавість призводить до людського лементу.
• Війна - найкращий друг смерті.
• Армія краде. Як вони вкрали твого тата і мого.
• Війна – ніби новий начальник, який вимагає неможливого. Стоїть за плечима і без упину повторює те саме: «Виконуй, виконуй».
• Іноді мене просто вбивають ті обставини, за яких гинуть люди.
• Коли чекаєш, то виникає відчуття, ніби ти стараєшся.
• Коли довкола тебе розвалюється огромна система, не пхати ніс не в свою справу допоможе прожити довше, але не померти.
• Чому радіти життю – це боягузтво??
• Ми зізнаємося майже у всьому, але важливе лише те, що ми замовчуємо.
• Кого поважаєш – того слухаєш.
• Будь-який відчай починається з видимого благополуччя.
• Найболючіші – найтихіші слова.
• На нормальному кладовищі й сусіди норм.
• Думати – діло небезпечне: ніколи не знаєш, куди заведе.
• Боєць може бути переможцем, але це не робить переможця бійцем.
• Що говорять і що насправді - зазвичай дві різні речі.
• Коли шепочуться, це не додає спокою.

Цікаво виходить.

На думку вельмидостойного суспільства, суворо звітувати про розтрату донатів безумовно повинен немічний і смертельно хворий обманщик, інвалід першої групи – але не волонтер-блогер, в якого і джип преміюм-класу, й охорона, і елітне житло, і закордонні рахунки на мільйони доларів у біткоїнах.

На думку вельмидостойного суспільства, бухгалтерський звіт має безумовно представити невиліковний лудоман в інвалідному візочку – але не супутниковий волонтер, який із населення збирає восьмизначні астрономічні суми і полюбляє агресувати на невинні запитання про звітність.

На думку вельмидостойного суспільства, поліція має негайно притарабанити з-за кордону безумовного шахрая-брехуна – але не біглого генерала СБУ Наумова, не біглого корупціонера Трубіцина, не біглого сепаратиста Єфремова, не біглих нардепів Дмитрука й Шахова, не біглого зрадника Деркача, не біглого гауляйтера Мураєва, не біглого регіонала Волошина, не біглу бізнесменшу Королевську, не біглого банкіра Боголюбова, не біглого суддю Тупицького, не біглого голову Фонду Держмайна Сенниченка та інших біглих друзів Єрмака.

І президенту, якому нІчим зайнятися в проміжках між замахами, є час робити заяву про прикутого до візка афериста й негідника при явній його вині – але нема часу дати грізне доручення так само вжучити вище перерахованих персонажів із сонму безкарних.

Ох як солодко, ох як вигідно свою злість спрямувати на каліку першої групи з геймерською залежністю і цілим букетом фізично-психологічного трешу – коли народ безсилий перед усесильною, гігантською і здоровою, як бізони, мафією.

Минув тиждень, тож маємо сухий залишок Саміту Великої Сімки в Кананаскісі (Канада), який оприявнює кілька реперних точок нової геополітичної дійсності:

• Передчасний від’їзд Трампа є знаком переформатування G7 в G6+USA.

• Спільної позиції щодо України таки нема.

• Особливо помітно: консенсусу немає якраз щодо несподіваних подій. Крупним гравцям потрібен час на узгодження.

• Канада як країна-господиня підготувала блок питань про підтримку України, розширення санкцій на росію, використання заморожених рос.активів на користь України.

• Усе перебив Близький Схід.
• G7 підтримують Ізраїль та його право на самооборону, а Іран названо «головним джерелом регіональної нестабільності і терору».
• G7 чітко ствердили: Іран ніколи не повинен мати ядерної зброї. Що й довів американський удар згодом.

• Питання купівлі зброї у США для України відтерміновано.

• Лідери G7 підтримали зусилля Трампа щодо досягнення тривалого миру в Україні й наголосили на необхідності «вивчити всі варіянти, щоб максимально посилити тиск на росію».

• Інші теми: тероризм, незаконна міграція, зміна клімату.
• Було узгоджено 6 спільних зобов’язань щодо: критичних мінералів, штучного інтелекту, квантових технологій, боротьби з лісовими пожежами, протидії іноземному втручанню та незаконній міграції. Це й будуть ключові напрямки для сильних світу сього.

А з нашого боку лунає таке: «Може, я не найкращий, але найдосвідченіший, щоб вести Україну через цю війну», - Зеленський.

Горе.

Це складне й світоглядне питання. Тому в окреме відео я й виношу міркування на тему беззмістовності високопарної патетики в нових і суворих реаліях. На цьому вже не те що не можна виїжджати – на цьому виїжджати вже злочинно.

Коли героїзм тупиковий, а жертовна самопосвята суттєво не міняє тренд війни – мусять панувати інші опції, інші підходи, інші візії, інші рішення, інша філософія, інший розрахунок.

Це не про боягузтво чи зневіру. Це про релевантну оцінку дійсності, в якій треба досягати результатів зовсім іншою ціною й іншим методом, а не затуляти профукані й розкрадені фортифікації живим щитом. І ще й возводити людську самопожертву до рівня карго-культу.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=Bi0Fjk4v6rs

Активізувалася борня за посаду мовного омбудсмена. І ось що я думаю.

У повній назві цієї посади – Уповноважений з питань захисту державної мови – мене найбільше напружує слово "захист". Українська мова повинна не захищатися – а наступати, атакувати, нав'язуватися, діяти інтервентно, на русифіковані території заходити масштабно, претензійно й безапеляційно.

Стратегію впровадження державної мови слід вибудовувати яксамраз під експансивну місію, засновану на захопленні нових позицій, а не просто відстоюванні теперішніх.

Починати треба з бази. Не російськомовні - а русифіковані (змосковщені, зросійщені). Росмова – не рідна мова, а насильно привита, насаджена колонізатором.

Росмова як рідна мова - лише для нацменшин. На насильно русифікованих українців не розповсюджується концепт захисту рідної мови (якщо вони, звісно, не є представниками нацменшини).

До русифікованих треба застосовувати цілком логічний і правильний зворотній процес – дерусифікацію.

Із назви посади Уповноважений з питань захисту державної мови варто вилучити слово «захисту» і побудувати таку державну стратегію, яка би не загравала до мовних прав зросійщених, адже цих прав нема.

Оскільки влада рускоязичних піонерів планує знищити інститут мовного омбудсмена як такий, то всю вовтузню довкола прізвища стрілочника вважаю непотрібною.

Коли на місце падіння російської ракети приїжджає російськомовна поліція, завали розбирають російськомовні рятувальники, російськомовні медсестри роблять перевʼязки російськомовним потерпілим, які російською мовою проклинають російського ворога - то більше запитань немає.

Нашим профанним горлохватам, які навіть після іранського уроку далі горланять про відновлення ядерної зброї, слід зарубати собі на нюхалці: треба лишити цю токсичну тему для своїх вологих мрій і навіть не думати вголос варнякати щось подібне.

Кожна країна, а тим паче переддефолтна й розграбована своєю же владою, отримає удари 14-тонними антибункерними бомбами, як тільки комусь у голову стрельне розгорнути несанкціоновану ядерну програму.

Аж дивно, що після Ірану ще доводиться говорити на цю тему. Нам категорично треба закрити цю маячню під сім замків, залити сімома шарами бетону й поставити семизначний пароль на розпечатування – інакше ми станемо Іраном, себто пугалом для всього світу.

А нам не Іраном треба бути – а Ізраїлем, себто країною стратегічного партнерства з найсильнішими країнами світу. Основний урок Ізраїлю полягає ясксамраз у силі покровительства. Коли ти маленький і навколо одні вороги – то не в героя треба грати перед суфітами, а обирати сильних покровителів, посилюючись самому.

Кому кортить уявляти себе Іраном і навіть теоретично фантазувати про власну ядерну програму, по тому направду Кульпарків плаче, третій поверх, відділ самогубців.

Несиметрично важкі удари, які застосовують демократичні країни (США) по недемократичних (Іран), невидимо розв’язують руки не лише путіну, але й очолюваному ним клубові східних деспотій.

Кожне військове діяння, вчинене «стороною добра», в якому фігурують меганищівні засоби, дає підстави «сторонам зла» так само обважчати свій спектр дій із хитромудрим поясненням: «мовляв, у порівнянні з вашим бомбардуванням війна в Україні – це ще лайт-війна». Як би цинічно й падлюче це не звучало.

Зняття табу з набагато більш руйнівної зброї, ніж шахеди чи півторатонні КАБи, вживані проти нас, підносить війну на ранг вище до червоної зони вжитку дедалі тяжчого озброєння. Якого в нас ні нема, ні не буде.

Кожна інша війна є підручником для ворога. При завідомо прогнозованому результаті наші полководці бачать сенс у тому, щоби до скону воювати, розуміючи, що це якраз і є стихією ворога. А сенс якраз у протилежному. Наука всякої війни - як із неї виходити.

Ми хитріші, ніж вважаємо, бо завжди обмануті собою.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=Bi0Fjk4v6rs

Нині виповнюється 41 рік зі смерті видатного французького філософа Мішеля Фуко. Його критика соціяльних інституцій на перетині психіятрії та історії спричинила поворотні процеси в мислительській думці ХХ ст. Кілька непростих цитат Фуко:

• Гра варта свічок лише тоді, коли ми не знаємо, чим вона закінчиться.
• Школи виконують ті ж соціяльні функції, що й тюрми: вони визначають, класифікують і регулюють людей.
• Безумство – це смисл, розбитий у друзки.
• Всіма нами управляють, а це означає, що всі ми солідарні.
• Каральна система – це форма, де влада найбільш явно проявляє себе як влада.
• Ми повинні творити себе як витвір мистецтва.
• Перший моральний монстр був монстром політичним.
• Риба в воді – це значить нема чим дихати.
• Смисл закону слід шукати у сфері беззаконня.
• Мова – це не зовнішній вияв думки, а сама думка.
• Зникнення публічних страт і тортур означає зникнення видовища.
• У наші дні мета не в тому, щоб дізнаватися, хто ми є – а в тому, щоби відмовитися від того, ким ми є.

Безправним і безсилим буде цікаво дізнатися, що ухвалено попередній текст звіту Тимчасової Слідчої Комісії, яка розслідувала порушення при формуванні тарифів і цін в енергетиці. Всі прикормлені ЗМІ мовчать тихенько, і неспроста. Тому що в звіті сказано:

1. Ціни на газ для населення були встановлені з порушенням чинного законодавства.

2. Підвищення ціни на електроенергію (у травні 2023 і травні 2024 р.) здійснене без належного економічного обґрунтування та з порушенням чинного законодавства.

3. Обгрунтування «буцімто вимогами ринку» - нікчемне, оскільки на енергоринку маємо домінування Енергоатому й Укргідроенерго, а отже, ціна на електрику для населення має визначатися згідно з законодавством, а не «ринком».

4. Через зловмисну бездіяльність НКРЕКП на ринку газу виникла заборгованість, покриття якої лягло на держбюджет.

5. Імпортний газ закуплявся за завищеними цінами з одночасним відшкодуванням завищених витрат за рахунок держбюджету.

6. Нафтогаз систематично порушує чинні вимоги, що, можливо, завдало збитків державі на 5 млрд грн.

7. Упродовж літа треба терміново купити мінімум 4 млрд кубів газу, а грошей є лише на половину.

8. Управління Нафтогазом здійснюється без належного контролю уряду і має всі ознаки порушення міжнародних стандартів фінансової звітності.

9. Розцінки на будівельних об’єктах Держвідновлення є вищими за ринкові у 3-4 рази.

The Economist. Стаття більше про психологію європейців, ніж про геополітику. Основне:

…Якщо Європа не може мати Америку в якості світового поліцейського, вона задовольниться Трампом у ролі «одинокого рейнджера».

…Багато хто в Європі вітатиме перемир'я на Близькому Сході як наказ ізраїльським літакам «повернутися», а не карати Іран за очевидне порушення перемир'я.

…Вигравши приз за відвертість, канцлер Німеччини Мерц заявив, що Ізраїль робить «брудну роботу за всіх нас».

…Західні уряди побоюються вакууму влади на Близькому Сході. Тому вони з радістю прийняли заяву Трампа про відмову від зміни режиму в Ірані.

…Китай, найбільший покупець іранської нафти, буде незадоволений, якщо Іран закриє Ормузьку протоку для судноплавства. Якщо Іран спробує вийти з ядерної угоди, Китай може дозволити введення нових санкцій проти Ірану, утримавшись в ООН, а не наклавши вето.

…У питанні Ірану дуже різні країни (США, Британія, Китай, Франція та Росія) були єдині в своїй опозиції до іранської бомби.

…Самотній рейнджер не був великим прихильником зобов'язань. Він вершить самосуд.
…Західні лідери знають межі такого підходу, але мусять мати справу з тим американським президентом, який є.

…У зовнішній політиці корисним принципом є: те, що не можна змінити, треба вітати.
…У післявоєнній Європі вміння вигадувати витончені обґрунтування безсилля є цінною навичкою.

Про зміну дрес-коду з показушного на статусний я би й слова не сказав самовільно, якби надто вже очі не кололо оте трирічне лицемірне загравання в чегеварівщину й мілітарщину. На рівному місці. Просто для зовнішнього оманливого образу.

Поза цією темою – нижче опублікований етер піднімає такі теми:

- «Я не найкращий, але точно найдосвідченіший, хто може провести країну через цю війну»: Ефект Даннінга-Крюгера (Ефект Профана) в самому розцвіті,

- Саміт НАТО, або Саміт Страху,

- Вологі мрії про ядерну зброю, або Чому нам категорично не можна бути Іраном,

- Чи зуміє Трамп спихнути зацікавлену в війні Україну на горб Європи
👇
https://www.youtube.com/watch?v=K5ngiKA0ZYY

Уперше за час війни оприлюднено політичні рейтинги (SOCIS). Мірялася не підтримка, довіра чи інше емоційне ставлення до політика – а чітка готовність голосувати.

За кого ви проголосуєте на найближчих виборах:
1. Зеленський 31%
2. Залужний 28%
3. Порошенко 6%

Гіпотетичний другий тур:
1. Залужний 41%
2. Зеленський 27%

Рейтинги політичних сил:
31% Блок Залужного
19% Блок Зеленського
8% Блок Порошенка
7% Блок Буданова

Кому довіряють українці:
1. Залужний 71%
2. Буданов 55%
3. Зеленський 49%
4. Білецький 35%

Що українці відчувають до одноосібної влади:
1. Розчарування 47%
2. Надія 27%
3. Сором 20%
4. Злість 17%
5. Співчуття 15%
6. Байдужість 12%
7. Ненависть 10%
8. Вдячність 9%
9. Страх 9%
10. Гордість 6%

Замість висновків:

1. Якщо Залужного не ліквідують і він насмілиться балотуватися – Залужний гарантовано є наступним президентом через переконливу перемогу в другому турі.

2. У рейтингу довіри Зеленський – аж-аж третій.

3. Глибокі співчуття Буданову: він становить пряму електоральну загрозу для царя.

4. Якщо влада нейтралізує 2 свої прямі загрози – Залужного і Буданова – то лишається супервигідний хлопчик для биття Порошенко (це й буде ставкою влади).

5. Спектр емоцій, які народ виявляє до влади, вражає своїм негативізмом, замішаним на злості, гніві, соромі, ненависті. 70% емоційних оцінок влади – по вінця негативні.

Подивишся\послухаєш Трампа – американець.
Подивишся\послухаєш Макрона – француз.
Подивишся\послухаєш Мелоні – італійка.
Подивишся\послухаєш путіна – москаль у чистому вигляді.
Подивишся\послухаєш Туска – поляк.
Подивишся\послухаєш Сі – китаєць.
Подивишся\послухаєш Ердогана – турок.
Подивишся\послухаєш Мерца – німець.
Подивишся\послухаєш Токаєва – казах.

І лише у випадку з нашими видатними діячами сучасності виникає потреба поставити уточнювальне запитання щодо їхньої ідентичності: ХТО ВОНИ?

Людина – це те, до якої культурної матриці вона належить. Не паспорт, не прописка, не посада, не офшор, не статуетка за впливовість – а приналежність до культурної матриці є базою ідентичності. Все інше – надбудови.

Вони – російські люди за своєю культурною орієнтацією, приналежні до рос.спадщини: від красного письменства до сучасного маскульту з крилатими фразами, мемами, цитатами з мультиків і фільмів made in russia. Їхні мізки заповнені терабайтами інформації про все масове руске, і цього не здатні змінити навіть бомби, теж рускі.

Такі люди можуть очолювати цілі держави, бути медія-старами, вдавати з себе когось іншого. Але ще ніхто ніколи не спростував аксіоми гуманітарної колонізації: коли культура ворога з ворожої стала рідною, у вирішальний момент все одно спрацює рубильник приналежності до культури ворога.

Люди, приналежні до культурної матриці московитів, повинні починати з перемоги над собою. Бо без цього ніяких інших перемог не буде. Ніколи і ні в чому.

Наша національна трагедія: справжні гинуть во ім’я благоденствія сурогату.

«Я не найкращий, але точно найдосвідченіший, хто може провести країну через цю війну».

Вікіпедія не збреше: Мегаломанія – психопатологічний стан людини, що характеризується ілюзорними фантазіями щодо наявності в неї надзвичайної сили, всемогутності, а також завищеної самооцінки.

Ефект Даннінга-Крюгера (він же – Ефект Профана) в самому розцвіті. Цей феномен - Ефект Профана - вже давним-давно описаний як когнітивне упередження, коли люди з низькою кваліфікацією роблять помилкові висновки, але їхня некомпетентність не дозволяє їм це усвідомити. Через це вони вважають свої здібності вищими за пересічні.

Психологи Девід Даннінг і Джастін Крюгер вельми точно вивели формулу Ефекту Профана: профаном керує внутрішня ілюзія, яка призводить до нездатності об'єктивно оцінити рівень своєї компетентності.

Ефект Даннінга-Крюгера зазвичай вивчається в оточенні руїн – руїн інституцій, руїн репутацій, руїн компетенцій, руїн фаховості, руїн відповідальності, руїн демократії, а в нашому випадку – просто руїн як таких.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=K5ngiKA0ZYY