Telegram Group Search
Тоді як захисники тримають оборону, тисячі і навіть мільйони волонтерів тримають забезпечення і оборони, і країни. Самоорганізація і спільнодія для допомоги іншим стали справжньою суперсилою нашого часу та всієї України.

Нині в нас найпотужніший волонтерський рух у світі, бо практично кожен у країні бере на себе якусь волонтерську роботу. Майже кожен бізнес, кожна організація чи спільнота, якщо до того не мала, тепер точно має ще й гуманітарний напрямок.

🌍 Ми – країна небайдужих і стали хабом для небайдужих з усього світу.

Подякувала за це українським і закордонним благодійникам, що зібралися на церемонію нагородження Національного конкурсу «Благодійна Україна» від ВБО «Асоціація благодійників України». Цього року на нього рекордна кількість заявок – понад 1700 у 27 номінаціях, що охоплюють добрі справи у сфері захисту України, охорони здоров’я, освіти, культури, екології. Пишаюся тим, що можу називати цих людей колегами. Бо з першого року російського вторгнення створена і працює Фундація Олени Зеленської – як відповідь на випробування, що постали перед українцями.

Разом із міжнародними партнерами:

📍 облаштовуємо бомбосховища в школах і дитячих садках. Уже 17 нашими сховищами щодня користуються понад 7500 дітей;

📍 у шести дитячих лікарнях побудували освітні осередки ДУ «Школа Супергероїв» – навчальні класи для дітей на тривалому лікуванні;

📍 передали вже 65 тисяч гаджетів для дистанційного навчання дітей у прифронтових та особливо постраждалих регіонах;

📍 у Гостомелі відновили центральний стадіон, зруйнований під час окупації. А в Бородянці розпочали відбудову знищеного Дитячого творчо-спортивного центру;

📍звели вже 15 будинків для великих прийомних родин, які втратили житло на прифронтових територіях.

Кожен із цих проєктів не про будівлі чи ремонти. Це саме про дітей. Про їхню безпеку, підтримку, доступ до навчання, про право мріяти та бути почутими – навіть (надто!) під час оборони країни.

Неважливо, як долучаєтеся до благодійності саме ви – через фонд чи як приватна особа, – якщо ми піклуємося про безпеку та здоров’я наших людей, ми робимо одну справу. Дякую кожному волонтеру та благодійнику!
🎭 «Матері Херсона» – так називається опера українського композитора Максима Коломійця та лібретиста Джорджа Бранта, створена на спільне замовлення Метрополітен-опери в Нью-Йорку та Великого театру у Варшаві. Твір розповідає про матерів, які визволяли своїх дітей із фільтраційних таборів на тимчасово окупованій території Криму. Автори хочуть донести якомога ширшій аудиторії правду про один із найбільших злочинів Росії – викрадення і депортацію майже 20 тисяч українських дітей.

Сюїта з опери стане прем’єрою літнього сезону – 2025 Ukrainian Freedom Orchestra, благодійного оркестру на підтримку України, і його диригентки та засновниці Кері-Лінн Вілсон.

🤝 Пані Вілсон і генеральний директор Метрополітен-опери Пітер Гелб одними з перших підтримали і підтримують Україну. Нині вони вкотре в Україні.

🎻 20 червня Національний ансамбль солістів «Київська камерата» під диригуванням Кері-Лінн Вілсон дав у Міністерстві закордонних справ «Концерт надії» (Сoncert of Hope), присвячений цій самій болючій темі – дітям, яких викрала Росія, та їхньому поверненню.

Вдячна Пітеру Гелбу та Кері-Лінн Вілсон, усім музикантам України та світу за небайдужість і особливий талант нести її у світ.

Сьогодні завдяки ініціативі Президента України Bring Kids Back вдалося повернути з полону додому 1366 дітей. До міжнародної коаліції за їхнє повернення приєдналася 41 країна і Рада Європи. Але боротьба триває.

⚖️ Питання порятунку викрадених українських дітей на міжнародних майданчиках ООН, ОБСЄ, Ради Європи, у переговорах з ЄС Андрій Сибіга точно назвав моральним імперативом української дипломатії.

Додам: на мій погляд, це моральний обов’язок також усіх перелічених міжнародних організацій і всіх держав, які вважають себе вільними й цивілізованими, всіх дорослих сильних людей, які вважають себе відповідальними.

🧒👶 Діти абсолютно всіх країн приходять у світ із довірою до нього. Важливо, щоб він цю довіру виправдав.
Черговий акт терору Росії проти українців. Знову знищений цілий під’їзд будинку, знову горе й очікування близьких біля руїн. Цього разу серед дев’ятьох загиблих у Києві – 11-річна дівчинка та її мама.

Минув ледве тиждень відтоді, як представники понад 60 дипмісій, акредитованих в Україні, відвідали місце удару Росії по багатоквартирному будинку в Солом'янському районі столиці, внаслідок якого 17 червня загинуло 28 людей.

Мала нагоду подякувати за цей вияв солідарності тимчасовій повіреній у справах США пані Джулі Девіс, пані Послу Канади Наталці Цмоць, пані Послу ЄС Катаріні Матерновій, пані Послу Литви Інзі Станітє-Толочкєнє під час зустрічі з ними, а також із пані Послом Аргентини Еленою Летісією Тересою Мікусінскі.
І цей, і попередній, і взагалі всі злочини країни-вбивці мають бути засуджені цивілізованими державами та суспільствами. Це ніби очевидно. Але водночас із боку деяких наших партнерів виразної реакції досі, на жаль, немає.

Невже світ звик до смертей, руйнувань і терору з боку РФ і сприймає злочини проти людяності як буденність, на яку не потрібно реагувати? Тим часом відсутність адекватної реакції заохочує агресора й надалі скоювати вбивства.

🗣 Тому використовую кожну нагоду поговорити з дипломатами, щоб донести таку просту, але дуже важливу думку: терор проти мирного населення неприпустимий і його толерування в перспективі нашкодить і тим, хто толерує або не звертає уваги на зло.

Подякувала всім дипломаткам за участь їхніх країн у Міжнародній коаліції за повернення українських дітей. У її межах об’єднали зусилля вже 41 держава та Рада Європи.

📜 Практичні кроки щодо повернення дітей, а також інших полонених Росією українців закріплені в Монреальському зобов’язанні – спільному комюніке голів МЗС різних країн.

Рятувати наших дітей і дорослих із Росії, як і раніше, дуже складно. Країна-терорист, країна-кіднепер і далі приховує та викривлює інформацію. Тому зробити щось вдається лише спільно: публічні заяви, дипломатичний тиск, політичні сигнали, запровадження нових санкцій – усе це реально допомагає рятувати життя та долі.

Тож, як завжди, закликаю й закликатиму до максимальної небайдужості. Ми цінуємо вже зроблене разом зі світом, але на цьому не можна зупинятися. У людяності та захисті людських прав не може бути зупинок, перерв і втоми. Тільки тоді вони діють по-справжньому і для всіх.
2025/06/24 21:24:30
Back to Top
HTML Embed Code: