🦇 Кажани на полотні фламандських майстрів (причетність до написання Брейгеля старшого не доведена)

Розглядаючи картину «Повітря», з-поміж різноманіття птахів напрочуд увиразнені саме кажани.

Нічних істот бачимо якраз під колісницею Геліоса, що може вказувати на звʼязок з ними міфу про циклічність часу і небесного порядку.

Подорож Геліоса у вогняній колісниці, нагадаю, починається на сході і закінчується на заході, де він спускається в океан, щоб наступного разу почати все спочатку.

Конкретно у цьому епізоді — завдяки сцені ліворуч, виконаній у темних тонах (до речі, бачимо на одній з гілок сову — теж істоту сутінок), а також через зображення кажанів, — автор міг безпосередньо підкреслити візуальний перехід з ночі в ранок.

По центру — жінка з армілярієм — персоніфікація Повітря, яка стоїть серед птахів, що теж символізують повітряну стихію. На багатьох аналогічних полотнах, зокрема нині виставлених у європейських музеях, цією жінкою є Уранія.

За давньою традицією, повітря — посередник між небесним і земним світом; це сфера духів, янголів, астральних істот тощо.

Астрономи уявляли простір між Землею та зорями як заповнений ефіром, який не є повітрям у фізичному сенсі, але тісно з ним асоціювався.

Протиставлення у вигляді кажанів і бога денного сонця Геліоса розкриває глибший конфлікт між світлом і темрявою, раціональним й інстинктивним.

Кажани і сови у культурі, і це ми бачимо навіть у роботах Босха, символізують невидиме, інстинктивне, несвідоме. Повітря стає метафорою свідомості, де думки літають, як птахи, а тіні сумнівів — як кажани.

Поява кажанів підкреслює дуальність повітря, стає контрапунктом інтелекту й інстинкту.

Художники Північного Відродження любили вбудовувати багаторівневі смисли — тож поява нічних створінь може водночас символізувати природну аномальність, моральну двозначність, тіньову сторону людської душі та нагадування про крихкість краси.