фотки такі ж вйобано-розмазані як і мій поточний стан.

я, ледь зібравшись і ледь зібравши себе, рушаю у наполовину у невідомість, наполовину назустріч комусь кого так довго жадав і не міг побачити.

досі не можу усвідомити куди і навіщо їду, дарма що останні декілька днів речі збирав, і усім своїм віддзвонився і відписався: «їду. усе в порядку.

так, нижнє.
так, плацкартний.
так, постіль взяв.

влігся.
сусіди чоловіки, але нормальні сусіди.
провідник хороший.

не спекотно.

поїхали.»

з бабусею дистанційно вивчали мапу залізничних маршрутів.
мапа лежала на столі перед бабусею, бабуся, у себе на Харківщині, мені по телефону переповідала назви станцій від Ужгорода до Львова. я, лежачи у потязі що везе мене з Києва, намагався пригадати де Воловець, а де Рахів, і де мене нечиста горами поміж ними носила і наскільки давно це було.

мірний стукіт колес заспокоює.

Відкриваю банку на зарядник для банок. Маємо благополучно померший серверний блок живлення і частково ставшу роботу
На зарядку для майст

Зарядка для акумів пішла в кращій світ

🎯 Ціль: 2 500 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/4UY5vQZdLn

💳Номер картки банки
4441 1111 2420 2494

погано стає від буття собою.

від щирості.
від спонтанності.
від грайливості.

від проявів усього що має робити з істоти живу істоту мене опісля роз'їдає соромом, наче біохімічні реакції що відбулися в мозку викликавши спалах енергії і захопленості різко згасла, залишивши по собі відчутний провал. наче прояв себе-живого є наркотиком що дарує секунду забуття і радості, і години — ментальної темряви, смутку, неусвідомлених звинувачень себе в усьому зробленому (що не несло і навіть в принципі не може нести нікому шкоди), втоми, сорому, почуття ізольованості навіть посеред жвавої розмови та іншої подібної гидоти.

йобаний к-птср чи йобана виснажена соціальна батарейка?
здається, обоє водночас, бо звичайне виснаження не мало б нести у собі стільки туги.

надзвичайно сподобався концепт браслетів у монпасье.

на широкому ремінці розташовано від одного до багатьох хітчів (щойно сам з ґуґла дізнався назву цього елементу фурнітури; до цього не знав про його існування взагалі), а в секціях-лоточках міститься багато-багато... прикрас? застібок? як їх правильно назвати?

але суть у тому що на такий браслет можна начепити все що завгодно — від сов, гарно оздобленого каміння, до етнічних орнаментів та усього що в наявності, загалом, є.

в Ужгороді
на набережній
сиджу

порушую клятви дані самому собі
створюючи при цьому нові

почуваючись несамовито самотньо і сумно від того що я
— один


надсилаю обійми усім хто почувається так само
і усім хто не проти був би обійнятися зараз

знати що в тебе є хтось
(не хтось
в тебе нарешті є друзі
родина
хтось, хто у випадку чого прикриє спину
дуже, дуже важливо)

і дуже-дуже полегшує життя в цілому

особливо коли тебе оточує краса вечора
ліхтарі
свіжість води
квіти

а я чомусь все рівно почуваюся самотнім серед усіх.

i'm not dead yet
i'm just trapped somewhere in the reflection of my reflections

Киці, біда
У моєї доброї знайомої більше немає домівки через сьогоднішній обстріл русні — вона жила в тому домі, де росіяни сьогодні повністю знищили один з підʼїздів.

Вона дуже талановита керамістка, тому виставила на продаж свої роботи

А також відкрила банку на переїзд

Будь ласка, підтримайте її, бо це ну просто жесть таке пережити. Я просто не маю слів