group-telegram.com/firstdivisionofficial/8329
Last Update:
Ірано-ізраїльське протистояння. Частина 1: короткий огляд ППО та ПРО
Передусім слід зазначити: це інша війна й інші умови. Порівнювати їх із нашими — недоречно.
Одним із ключових елементів у протидії Ірану є система об’єктової протиповітряної та протиракетної оборони Ізраїлю.
Країна з площею, співставною із Сумською та Житомирською областями, не має стратегічної глибини — безпечної відстані від лінії фронту, де могли б функціонувати критичні об’єкти. Уся територія Ізраїлю фактично перебуває в зоні потенційного вогневого ураження — без винятків.
Обмеженість території зумовлює високий рівень урбанізації й відповідну концентрацію населення та інфраструктури. Об'єкти критичної інфраструктури часто розміщені безпосередньо біля житлової забудови.
За цих умов Ізраїль сформував надщільну мережу об’єктової ППО. Зокрема, на відносно невеликій території розгорнуто понад 10 батарей ЗРК Iron Dome — з урахуванням коротких дистанцій підльоту це дозволяє забезпечити перекриття всіх стратегічно важливих зон.
Крім того, у арсеналі перебувають залишки модернізованих MIM-104 Patriot під місцевим індексом Yahalom, сімейство комплексів ПРО Arrow та David Sling.
Загалом, якщо вивести формулу прикриття території:
Кількість комплексів дорівнює площі території, поділеній на площу покриття одного комплексу (площа кола з радіусом дії), помноженій на коефіцієнт перекриття, з округленням угору.
Розрахунок для Ізраїлю (площа 20,770 км², (K = 1.5), захист населених районів ~10,000 км² для Iron Dome):
- Iron Dome (радіус 50 км): 2 батареї.
- David’s Sling (радіус 300 км): 1 батарея.
- Arrow 2 (радіус 100 км): 1 батарея.
- Arrow 3 (радіус 2,400 км): 1 батарея.
- THAAD (радіус 200 км): 1 батарея.
Загальна кількість прорахованих комплексів: 6 батарей різних типів, однак як я вже й зазначав, у Ізраїля ця цифра більша.
Частково відсутність глибини компенсується можливістю дій на території інших країн: ізраїльська авіація діє практично безперешкодно в повітряному просторі Сирії та, за потреби, Іраку — зокрема для перехоплення дронів-камікадзе та крилатих ракет ще на підльоті (хоча самі крилаті ракети наразі не застосовувались).
Окрему увагу слід приділити специфіці самих ударів. Іран використовує траєкторію «через голови» третіх країн — Сирії, Йорданії та Іраку — здійснюючи пуски балістичних ракет по дуже пологій, низькій траєкторії. Це зумовлює характерне світіння через тертя об атмосферу. Така особливість ускладнює роботу головок самонаведення на термінальній ділянці польоту, що потенційно збільшує кругове ймовірне відхилення.
При такій траєкторії польоту ракет всеодно відбуваються спроби екзоатмосферного перехоплення на апогеї траєкторії.
Це має кілька практичних значень, зокрема мінімізується шкода від уламків, які через висотність прехоплення або згорають від тертя з повітрям, або розлітаються на дуже значну відстань.
Атаки мають масований характер: Іран застосовує велику кількість відносно дешевих ракет на базі застарілих технологічних рішень. Ці ракети не виконують маневри під час польоту, як це роблять сучасні ОТРК типу «Искандер» чи північнокорейський KN-23.
На щастя, у нас подібна загроза наразі відсутня — російська оборонна промисловість не має ресурсів для серійного виробництва «Искандеров» у масштабах, необхідних для створення аналогічної загрози. Те саме стосується і технологічно простішого і дешевшого KN-23.
Інтенсивність бойової роботи засобів ППО та ПРО — шалена, й при такій кількості пусків протиракет звісно ж відбуваються технічні несправності й помилки розрахунків, зокрема відомо про падіння ракет THAAD.
Однак разом із великою кількістю зенітно-ракетних засобів обʼєктової ППО та ПРО залишається відкритою прогалина у зенітно-кулеметних/гарматних комплексах для протидії дронам/КР.
Хоча варто зазначити, що на поточному етапі війни масовані пуски дронів-камікадзе вже виглядають малоймовірними, ця прогалина всеодно має бути заповнена.
Інакше це призведе до перевитрати дорогих та дефіцитних на ринку озброєння ракет ЗРК та ракет класу «повітря-повітря».
#ВідАдміна
