Tragic: a dumb fuck you despise just made a great post on Telegram
Forwarded from Еліс
Будь ласка допиши на каналі що це малювали Еліс і пан Д але не кажи де хто (ніхто не здогадається)
Forwarded from мікапокаліпсис! (wamflya)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Еліс встала з ліжка
TW: їбанина в голові, гарасмент. Відчуваю потребу це написати. Мені здається дуже несправедливим, що він живе в моїй голові, а я в його ні. Я маю "розпаковувати", "не тримати в собі", "заплатити 1500 грн за сеанс психотерапії"; він живе своїм найкращим життям.…
Більше за рік тому я написала цей пост, який по цей день лишається одним із найбільш відвертих моїх постів.
За місяць після посту я з ним попрощалася назавжди. Розказала йому все це, щоб не лишалося шляху назад — він був усе ж дуже розумним, та й став більш емоційно адекватним з роками, певно, не в останню чергу через наше спілкування, а тому після зізнання в таких почуттях ніколи не став би спілкуватися зі мною знову.
Я думала, я ніколи більше не стану повноцінною особистістю. Ми росли разом. Він був частиною моєї ідентичності. У нас було багато схожого, навіть зовнішньо. Ми завжди жартували, що ми загублені кузени, а тому наша історія сексуальних взаємодій, які переїбали мене назавжди*, була чимось типу чорного гумору.
Я думала, я залишуся спустілою назавжди.
Я дійсно дуже багато думала про нього спочатку, але з часом стала думати менше. Поки зрештою не помітила, що не думала про нього вже тиждень, місяць, два — і не відчувала пустоти. Я виявилася окремою, самостійною людиною.
Коли лишаєшся в нездорових відносинах занадто довго, починає здаватися, що поза ними більше нічого немає: мовляв, якщо ти поставиш крапку в цій історії, ти поставиш крапку у власному існуванні. Бо що може бути після історії, яка тягнеться половину твого свідомого життя? Та все це виявилося неправдою.
Це завжди стосунки з лише однією людиною з мільярдів. Поза ними цілий світ інших людей, інших розмов, і головне, інших почуттів. Так багато є поза думками про "він не хотів зробити мені погано", "він не спеціально", "він просто не розумів що робить", "він змінився, він хороша людина", поза перейобаним виттям посеред ночі — завжди є цілий клятий світ.
Нещодавно я думала про нього і мені стало дуже погано, не знаю, чи від того, що я за ним засумувала і подумала, що досі люблю його, чи від спогадів про всю ненависть до себе, яке спричинило наше спілкування. Але пройшло кілька днів і я знову вибираюся.
Завжди є цілий світ.
* "назавжди" теж виявилося неправдою. You can heal, and you will. Nothing lasts forever. And sometimes that's really fucking good.
За місяць після посту я з ним попрощалася назавжди. Розказала йому все це, щоб не лишалося шляху назад — він був усе ж дуже розумним, та й став більш емоційно адекватним з роками, певно, не в останню чергу через наше спілкування, а тому після зізнання в таких почуттях ніколи не став би спілкуватися зі мною знову.
Я думала, я ніколи більше не стану повноцінною особистістю. Ми росли разом. Він був частиною моєї ідентичності. У нас було багато схожого, навіть зовнішньо. Ми завжди жартували, що ми загублені кузени, а тому наша історія сексуальних взаємодій, які переїбали мене назавжди*, була чимось типу чорного гумору.
Я думала, я залишуся спустілою назавжди.
Я дійсно дуже багато думала про нього спочатку, але з часом стала думати менше. Поки зрештою не помітила, що не думала про нього вже тиждень, місяць, два — і не відчувала пустоти. Я виявилася окремою, самостійною людиною.
Коли лишаєшся в нездорових відносинах занадто довго, починає здаватися, що поза ними більше нічого немає: мовляв, якщо ти поставиш крапку в цій історії, ти поставиш крапку у власному існуванні. Бо що може бути після історії, яка тягнеться половину твого свідомого життя? Та все це виявилося неправдою.
Це завжди стосунки з лише однією людиною з мільярдів. Поза ними цілий світ інших людей, інших розмов, і головне, інших почуттів. Так багато є поза думками про "він не хотів зробити мені погано", "він не спеціально", "він просто не розумів що робить", "він змінився, він хороша людина", поза перейобаним виттям посеред ночі — завжди є цілий клятий світ.
Нещодавно я думала про нього і мені стало дуже погано, не знаю, чи від того, що я за ним засумувала і подумала, що досі люблю його, чи від спогадів про всю ненависть до себе, яке спричинило наше спілкування. Але пройшло кілька днів і я знову вибираюся.
Завжди є цілий світ.
* "назавжди" теж виявилося неправдою. You can heal, and you will. Nothing lasts forever. And sometimes that's really fucking good.
Forwarded from Саня в кепці
блять вестерн написав мені з питанням що я роблю щоб впоратися з страхом стосовно війни бо типу його настігла війна і йому дуже страшно
Я розписала всю тему про бомбосховища, де ховатися, шо з собою брати, які ракети яку мають руйнацію і тд, шо типу якщо ти зробиш це і це то не загинеш і тоді все буде норм
Чєл щас відповів "та ні я в безпеці, я маю на увазі страх перед новинами про війну"
Я розписала всю тему про бомбосховища, де ховатися, шо з собою брати, які ракети яку мають руйнацію і тд, шо типу якщо ти зробиш це і це то не загинеш і тоді все буде норм
Чєл щас відповів "та ні я в безпеці, я маю на увазі страх перед новинами про війну"
Еліс встала з ліжка
Photo
^ bro that responds "make me" every single time you say shut up