🏳️‍🌈 Цьогоріч ми з моєю подругою, з якою дружимо ще з дитинства, разом прийшли на KyivPride. Так, він був не дуже великий, але важливість - не в масштабі, а в сенсі.

Ми вийшли, щоб нагадати: Україна - це країна вільних людей. І саме тому законопроєкт 9103 про цивільні партнерства має бути ухвалений. Бо рівність - це не привілей, а право.

Атмосфера Прайду була неймовірною - завдяки людям, які тебе розуміють і приймають безумовно. Саме така підтримка дає сили рухатись далі. 💜

#квірно_анонімно

(Кххх трохи страшно сюди писати, але треба виговоритисс)
Привіт. Я Кажан, трансмаск агендер/можливо навіть лібрамаск. Робити камінг аут перед родиною не планував хоча б до повноліття, бо знаю, що мене навряд чи сприймуть серйозно + боюсь засудження й, ще більше, розчарування (особливо зі сторони матері, яка мріяла про доньку). Але останнім часом, дивлячись на події в світі, посилюється відчуття, що до повноліття я можу й не дожити. І хоча я не прям панікую щодо цього, але з'являються думки про те, щоб відкритись найближчим часом. Це для мене не є прям небезпечною ідеєю - у мене хороша сім'я і, хоч вони навряд чи зможуть зрозуміти й прийняти мене, але я впевнений, що це не зруйнує наші стосунки надто сильно і вони все одно мене любитимуть. Та все ж, дуже боюсь на це піти. Зараз моя мати дозволяє мені робити практично будь-що з моєю зовнішністю: короткі стрижки, чоловічий одяг і тд. Але боюсь це може змінитися, якщо я скажу, що то все не через якусь нову моду. Більш того, дивлячись як гостро вона реагує, коли мене "плутають" з хлопцем на вулиці, стає ще страшніше піднімати цю тему. Її це прям очевидно дуже тригерить...
Водночас, я дуже хочу це зробити. Хочу спробувати інше ім'я і займенники, хоча б вдома, щоб запевнитись у своїй ідентичності і побачити, з чим мені комфортно, а з чим не дуже.
І з однієї сторони я розумію, що мушу жити для себе, а не для інших, але з іншої я її дуже люблю і не хочу засмучувати :(

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.