‼️Україні відомо про 300 місць, де країна-агресорка утримує українських військовополонених та цивільних громадян. Про це під час презентації проєкту Inferno розповів представник Коордштабу Олег Гущин. За його словами, ці місця розташовані як на території рф, так і на тимчасово окупованих територіях України і навіть у Білорусі.

➡️Українські полонені спеціально розкидані по всій території рф - від європейської частини до Далекого Сходу. Це традиційна політика рф - недопустимість концентрації українців в одному місці, і тому полонені розбиті на дрібні групи, розміщуються в різних місцях несвободи.

На відміну від росії, Україна дотримується міжнародних стандартів поводження з військовополоненими. На даний момент функціонують п’ять таборів для утримання російських військовополонених, до яких забезпечено безперешкодний доступ. Олег Гущин підкреслив, що росія, натомість, фактично не допускає міжнародні моніторингові механізми та представників Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) до місць утримання українських бранців. У випадках, коли МКЧХ все ж і надається доступ, то він є несистематичним.

☝️Країна-агресорка також максимально блокує листування листування українських полонених з їхніми рідними. Зараз листування відбувається лише з окремих місць утримання в рф. Це ускладнює підтримку зв’язку між полоненими та їхніми сім’ями, резюмував представник Координаційного штабу.

‼️Звільнені з полону оборонці Маріуполя розповіли у Брюсселі як рф порушує міжнародне гуманітарне право

Представники Координаційного штабу разом з визволеними з російської неволі Захисниками Маріуполя закликали європейську спільноту звернути увагу на систематичні порушення країною-агресоркою прав військовополонених та цивільних осіб, що насильно утримуються в місцях несвободи. В ході робочої поїздки до Брюсселя українська делегація провела низку заходів у європейських інституціях.

➡️На зустрічі у штаб-квартирі НАТО звільнені з полону надали свідчення та власні спостереження щодо поводження з військовополоненими у росії, окремо наголосили на катуваннях, відсутності медичної допомоги та відсутності доступу міжнародних моніторингових організацій. Під час дискусії «Beyond the wire: Justice for Ukrainian prisoners of war» на базі European Policy Center Захисник Маріуполя Владислав Гацун поділився власним трагічним досвідом перебування у неволі:

💬«Я був у Маріуполі і провів два з половиною роки у полоні. Щодня, двічі на день нас бив російський спецназ. З 6:00 до 22:00 нас змушували стояти цілий день – не дозволяли рухатися, говорити і ходити до вбиральні», - розповів Захисник Маріуполя Владислав Гацун.

Представники Координаційного штабу підкреслили, що всі порушення прав полонених, тортури та катування у рф є систематичними та продуманими і це свідома політика російської влади.

Такий же висновок зробив і депутат Європейського Парламенту Пятрас Ауштрявічюс, який разом зі своїми колегами європарламентарями зустрівся з українською делегацією:

💬«Згідно з Женевською конвенцією, з військовополоненими мають поводитися з пошаною, але цих людей катували, принижували. Численні свідчення доводять, що російські агресори не поважають жодного міжнародного договору», - відзначив голова неформальної групи у Європарламенті "Друзі України" Пятрас Ауштрявічюс.

На зустрічі з депутатами Європарламенту представники Координаційного штабу акцентували увагу на контрасті між умовами утримання російських полонених в Україні та нелюдським поводженням з українцями у росії.

💬“Ми запрошуємо відвідати табори для російських полонених в Україні. Ви побачите умови, які суттєво відрізняються від тих, про які ви чули від звільнених наших хлопців. Разом з тим, росія не надає такого доступу. Від МКЧХ ми також не маємо інформації про те, чи відвідали вони когось з полонених у росії”, – заявив керівник Секретаріату Координаційного штабу Богдан Охріменко.

☝️Українська делегація закликала європейських партнерів до посилення міжнародного тиску на росію для забезпечення гуманного поводження з українськими полоненими, доступу Міжнародного комітету Червоного Хреста до місць утримання, а також можливості держав-членів ЄС виступити у ролі третьої країни чи країни-покровительки згідно Женевських конвенцій.