Подивишся\послухаєш Трампа – американець.
Подивишся\послухаєш Макрона – француз.
Подивишся\послухаєш Мелоні – італійка.
Подивишся\послухаєш путіна – москаль у чистому вигляді.
Подивишся\послухаєш Туска – поляк.
Подивишся\послухаєш Сі – китаєць.
Подивишся\послухаєш Ердогана – турок.
Подивишся\послухаєш Мерца – німець.
Подивишся\послухаєш Токаєва – казах.

І лише у випадку з нашими видатними діячами сучасності виникає потреба поставити уточнювальне запитання щодо їхньої ідентичності: ХТО ВОНИ?

Людина – це те, до якої культурної матриці вона належить. Не паспорт, не прописка, не посада, не офшор, не статуетка за впливовість – а приналежність до культурної матриці є базою ідентичності. Все інше – надбудови.

Вони – російські люди за своєю культурною орієнтацією, приналежні до рос.спадщини: від красного письменства до сучасного маскульту з крилатими фразами, мемами, цитатами з мультиків і фільмів made in russia. Їхні мізки заповнені терабайтами інформації про все масове руске, і цього не здатні змінити навіть бомби, теж рускі.

Такі люди можуть очолювати цілі держави, бути медія-старами, вдавати з себе когось іншого. Але ще ніхто ніколи не спростував аксіоми гуманітарної колонізації: коли культура ворога з ворожої стала рідною, у вирішальний момент все одно спрацює рубильник приналежності до культури ворога.

Люди, приналежні до культурної матриці московитів, повинні починати з перемоги над собою. Бо без цього ніяких інших перемог не буде. Ніколи і ні в чому.

Наша національна трагедія: справжні гинуть во ім’я благоденствія сурогату.

«Я не найкращий, але точно найдосвідченіший, хто може провести країну через цю війну».

Вікіпедія не збреше: Мегаломанія – психопатологічний стан людини, що характеризується ілюзорними фантазіями щодо наявності в неї надзвичайної сили, всемогутності, а також завищеної самооцінки.

Ефект Даннінга-Крюгера (він же – Ефект Профана) в самому розцвіті. Цей феномен - Ефект Профана - вже давним-давно описаний як когнітивне упередження, коли люди з низькою кваліфікацією роблять помилкові висновки, але їхня некомпетентність не дозволяє їм це усвідомити. Через це вони вважають свої здібності вищими за пересічні.

Психологи Девід Даннінг і Джастін Крюгер вельми точно вивели формулу Ефекту Профана: профаном керує внутрішня ілюзія, яка призводить до нездатності об'єктивно оцінити рівень своєї компетентності.

Ефект Даннінга-Крюгера зазвичай вивчається в оточенні руїн – руїн інституцій, руїн репутацій, руїн компетенцій, руїн фаховості, руїн відповідальності, руїн демократії, а в нашому випадку – просто руїн як таких.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=K5ngiKA0ZYY

У країні свавільного беззаконня святкувати недієвий документ під назвою Конституція – з розряду дотепів.

У частині прав і свобод Конституції нема. Більшість норм не діють чи системно порушені. Деякі параграфи є навіть шкідливі, бо стоять на сторожі русифікованого креола, а не Українця – носія тієї ідентичності, для якої, власне, й створена була держава. Нібито.

Є два типи Конституцій: Конституції Вільних Громадян і Конституції Монструазних Держав.

Конституції Вільних Громадян – це вичерпний перепис обмежень для держави. Вільні Суспільства базуються на тезі, що держава не дає нікому ніяких прав – ці права дані Богом і буттям, вони природні й невід’ємні. Держава лише їх забезпечує. Якщо попирає – йде на 3 букви.

Конституції Монструазних Держав – це довгий список обов’язків без згоди громадянина. Дилема саме в цьому: чи давали згоду Громадяни на те, що держава розпоряджатиметься їхнім життям без їх згоди?

За цим критерієм суспільства й діляться на Людиноцентричні та Державоцентричні. Це залежить від того, ЩО стоїть у центрі: Людина (Абсолют) – чи Держава (винахід людини, який упокорив свого автора).

Всі Конституції етатичних, репресивних, вертикально вишикуваних держав базуються на обов’язку людини померти, загинути, полягти. Без права вибору. Без згоди на це. Тоді як ЖИТИ й мати право вибору – це онтологічне, базове право Вільного Громадянина, і воно є фундаментом людиноцентричних суспільств, де держава створена й діє ДЛЯ Людини, а не навпаки.

Саме з цієї причини Конституцію можна друкувати в формі рулонів туалетного паперу.

Соціологія Gradus Research.

Якщо війна загостриться, то:
55% лишаться на місці
18% переїдуть углиб країни
11% виїдуть за кордон

Скільки ще триватиме війна:
34% невідомо скільки
32% розтягнеться на роки
19% до кінця року
13% ще 2 роки

Кому найбільше довіряє народ:
1. ЗСУ 58%
2. Цареві 31%
3. Волонтерам 29%

Ситуація на ринку праці:
59% працевлаштованих
26% не працюють

Де найбільше безробітних:
39% безробітних – це сумарно молодь 18–24 роки і люди передпенсійного віку 55–60.

Про суттєве збідніння кажуть:
68% старшого покоління
31% молоді

87% населення перебувають у стані стресу.

Топ-10 емоцій українців:
1. Втома 55%
2. Напруженість 42%
3. Надія 36%
4. Розчарування 34%
5. Роздратування 33%
6. Страх 30-0%
7. Безсилля 28%
8. Обережність 28%
9. Відчай 25%
10. Розгубленість 24%

Записав відеоблог і зі спокійним сумлінням хряпну собі 100 грам на честь Дня кастрованої Конституції.

Для підсилення ехвекту погортаю собі преамбули інших європейських Конституцій, в яких інші народи чітко прописали тяглість своїх державностей, означили окупаційний характер усього, що було з ними в ХХ червонотерорному столітті, проголосили правонаступність зі своїми історичними віхами – і на цьому тлі ще більш недолугою виглядатиме сьогоднішня уродинниця, писана совєтськими людьми для пост-совєтських.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=_S2-iDrExmY

Неділя, ранок. Не до текстів. Хай краще прозвучить розчульна катарсисна музика.

Пісню «Соколята» переспівує Михайло Мирка, нинішній ювіляр, якому нині 35.

О де ж ти, наша доле, забарилася…

Свіжі цифри від SOCIS про те, куди це все несеться.

В якому напрямку розвивається ситуація:
56% в неправильному
35% правильному

Як змінилася ситуація за останній рік:
60% погіршилася
32% без змін
6% покращилася

А як буде в наступному році:
33% погіршиться
29% не зміниться
24% покращиться

Найголовніші проблеми в країні:
1. Корупція 49%
2. Ракетні атаки 42%
3. Збідніння 41%
4. Дальша втрата територій 35%
5. Зухвала бусифікація 26%
6. Непрофесіоналізм влади 24%

Яким є рівень нашої корупції:
44% дуже високий
38% високий
13% середній
1% корупції нема

Хто несе відповідальність за корупцію:
1. Влада 55%
2. Антикорупційні органи 40%
3. Президент 31%

Довіра\недовіра до центрів влади:
Президент: 51% довіра, 44% недовіра
Офіс президента: 31% довіра, 51% недовіра
Уряд: 21% довіра, 72% недовіра

Найбільші помилки одноосібної влади:
1. Розкрадання 65%
2. Провал підготовки до війни 44%
3. Провальні кадрові рішення 34%
4. Зловживання владою 32%
5. Цензура і приховування правди 30%
6. Погана економічна політика 26%
7. Усунення Залужного 25%
8. Міжнародні провали 24%

Замість висновків:

1. Корупція кваліфікується народом як тотальна, й саме вона очолює список найбільших проблем.

2. Війна (ракетні удари й повзуча окупація) повністю програла зеленій корупції.

3. Чверть населення в шоці від насильної бусифікації.

4. Кожен третій очікує ще більшого згіршання ситуації.

5. Антиконституційні повноваження має орган (офіс президента), якому не довіряє більша половина народу.

6. Розкрадання й мародерія з великим відривом очолюють список того, чим відзначилася одноосібна влада.

Сухий залишок Саміту НАТО в Гаазі 2025 року.

• Альянс отримав від США публічне підтвердження своїх зобов’язань щодо колективної оборони.
• Однак Європа більше не може покладатися на США як на основного гаранта і «першу лінію» оборони.
• США переорієнтовується на протидію Китаю в Азії.

• Тому ухвалено збільшення видатків на оборону в розмірі 5% ВВВ на наступні 10 років. А саме: 3,5% на основні оборонні вимоги, а 1,5% - на захист критичної інфраструктури, кібероборону, інновації, зброярство.
• Іспанія – єдина країна, яка заявила про максимум 2,1% (наразі Іспанія витрачає на оборону 1,28%).
• Є 8 держав, які вкладають в оборону менше 2% (Іспанія, Люксембург, Словенія, Бельгія, Канада, Італія, Португалія, Хорватія). Тому Іспанія створює потенційний прецедент.

• Росія трактується як єдина довгострокова загроза.
• Польща, країни Балтії й Скандинавії через близькість кордонів із росією швидше від установлених термінів почнуть свої укріплення.

• 6 країн (Естонія, Фінляндія, Італія, Латвія, Нідерланди, Швеція) оголосили про створення перших інноваційних полігонів НАТО для тестування ноу-хау.

• Підтверджено зобов’язання робити прямі внески на оборону України.
• Є контракти з українськими виробниками дронів на 500 млн євро.
• Обговорюється спільне виробництво безпілотників у Нідерландах.
• Данія дасть 1,26 млрд євро на виробництво далекобійних дронів.

Перезалив наново вчорашній відеоблог-реквієм про Конституцію, бо ютуб глюканув (пішов несинхрон аудіо з відеом). Тепер усе гаразд. Не з Конституцією, звісно, а з відеоблогом:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=_S2-iDrExmY&t=4s

Авторитаризм в Україні. Соціологія КМІСу.

Україна скоріше рухається до:
50% до демократії
41% до авторитаризму

У чому саме проявляється авторитаризм:
1. Цензура і підконтрольність ЗМІ 18%
2. Концентрація влади в одних руках 14%
3. Обмеження прав і свобод 12%
4. ТЦК і бусифікація 12%

До територіяльних утрат готові:
50% тих, хто бачить рух до авторитаризму
38% тих, хто бачить рух до демократії

До офіційного визнання окупованих територій готові:
32% тих, хто бачить рух до авторитаризму
15% тих, хто бачить рух до демократії

Віддати окуповані території, але без офіційного визнання цього готові:
53% тих, хто бачить рух до авторитаризму
35% тих, хто бачить рух до демократії

Замість висновків:

1. Населення розполовинене в оцінці повзучого перетворення України в авторитаризм.

2. 41% українців бачать цей небезпечний рух, і це найвищий показник стурбованості за весь час спостережень.

3. Екзотична закономірність: існує прямий зв’язок між готовністю втрачати окуповані території та занепокоєнням стосовно авторитаризму: чим більше людина спостерігає сповзання своєї країни в автократію – тим вищою є готовність утрачати території.

4. Інакшими словами: люди не бачать сенсу гинути за автократію від Сяну до Дону. На думку суспільства, захищати варто лише демократію, а не одноосібну авторитарщину.

Суспільна покидь, нервозне страждання і здитинілість ідіота.

Так Ніцше блискуче точно описав формулу росіянства. В ті часи, коли Ніцше це описував, росіянство простягалося на всю їхню болотну імперію: геноцидну, простору, безжальну. Тож під ніцшеанський опис понині підпадають усі носії русоімперськості, які досі, незважаючи ні на що, гордо несуть у собі все посіяне колонізатором, усе насаджене окупантом, усе принесене інтервентом.

Наша рідна вата, наші рідні рускощелепні, наші рідні колонізовані, наші рідні манкурти, наші рідні креоли – це три в одному: суспільна покидь + нервозне страждання + здитинілість ідіота.

Вєрка Сердючка, пославши на концерті в Одесі під захопливі овації в п…зду всіх, кому не нравиться її родной язик, є чи не найкращою квінтесенцією ніцшеанського діягнозу.

Ця війна – за право колонізованого бути колонізованим до гробу і до гробу нести в собі все привите колонізатором.

Мовою Ніцше: суспільна покидь не готова й не хоче здійснювати власну дерусифікацію, ба більше – вона ще й буде принципово пишатися набутком 300-літнього окупанта. При цьому всі ці носії «родного русского» будуть нервозно страждати від ракетного терору та повзучої окупації. І навіть танцюючи чіту-дріту на власних руїнах, ця публіка до останнього свого схлипу проявлятиме унікальну здитинілість ідіота, який отетеріло дупля не ріже, чому з ним сталася така трагедія.

Міцне, як бурбон, гостре, як халапеньйо, влучне, як стріла Амура, на одному подиху, як завжди, вийшло це інтерв’ю.

Попрошу виділити троха часу понадвечір для структурування абсурдизму, в якому нас насильно держать абсурдисти, держачи всіх за ідійотів. Ніби ніхто не бачить входу окупанта на територію Дніпропетровщини, чи показухи з Чернишовим, чи спорадичного бігання з вогнегасником навколо програшних для царя соціологічних замірів.

Конструювальники паралельної дійсності, таке враження, вже зовсім оквадратили свої голови й не здатні на адекватну оцінку ні себе, ні війни, ні міжнародної кон’юнктури. Ще ніколи так гостро й явно не було помітно, наскільки вся ця клоунадна кліка вичерпала себе. До дна. У всіх питаннях.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=B1bhlJ1Dpkc

Постійне перегрівання всіх можливих і неможливих тем. Постійне біснування голого піару. Постійна розгонка очікувань. Постійне зловживання патріотичними наративами з їх постійним прикрашанням. Постійне взгвинчування вище неба всіх сподівань без найменшого розуміння, як їх досягнути. Постійна бравада й сіяння завідомо правильних, але практично нездійсненних тез.

У цьому – вся суть нашої влади, яка себе мислить радше вентилятором, аніж державниками. Патологічна формотворчість, яка тягнеться з професії сценічного лицедійства, набула ознак уже навіть не просто загравання в оплески – а в галопуюче створення всуціль віртуальної реальності, яка з дійсністю перетинається перпендикулярно.

І тепер доводиться руки обпікати об бездумну перегрітість усього, до чого доклався владний піар-вентилятор. І тепер доводиться спорадично дмухати на все, що аж пашить перегрівом.

Контрнаступ згорів якраз від перегріву. Кава в Ялті луснула якраз від роздування. Кінець війни "до кінця року" помер якраз від передозу. Саміт Миру вже ніхто й не згадає, хоча торік то була «видатна подія», на думку вентиляторів. А там і перелам у війні. На виконання Плану Перемоги. Ось-ось.

Це називається патогенна безвідповідальність. Рот може говорити що завгодно, і поганого він не скаже при таких обдарованих спічрайтерах. Але мозок дано на те, аби ним діяти, прораховувати, стратегувати, аналізувати, приймати важкі рішення (а державницькі рішення іншими не бувають).

Маємо біду якраз тому, що маємо торжество рота, бенефіс легко засвоюваної риторики, фестиваль безперервного піар-перегріву, апофеоз роздутих тем і тез, моновиставу безвідповідальних для безпам’ятних.

На жаль, це двосторонній рух. Якби не було такої кількості круторогих баранів довкіл – артистам не було би потреби аж так перегравати й перегрівати.

Не існує найкращого шляху. Існує лише неминучий. Тим паче не існує легкого шляху, бо всякий легкий шлях - короткий і в тупик.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=B1bhlJ1Dpkc

Ворог "забіг" у Дніпропетровщину, а ці переймаються міністерством національної єдності (ліквідувати його чи лишити для освоєння коштів).

Навіщо думати про людей, якщо в кишеню можна покласти мільярд доларів на фортифікації, яких нема, а замість фортифікацій виставити живий щит безсмертних героїв?

З розуму сходять ті, хто сходять у манівці.

Війна є масакричною якраз через диспропорцію сил і втрат. Із боку раші – безліміт біовідходів і повітряно-ударних компонентів. А з нашого боку – найцінніший цвіт нації за умов хронічної обмеженості ресурсів, яка ніколи не вирішиться й не вирівняється, навіть якщо в м’ясорубку кинути все двоноге й дворуке населення.

Проти нас – дика орда, яка не шкодуватиме ні людського перегною, ні снарядів, на шахедів, які штампуються цілодобово й не кінчаться ніколи. Тому на сакраментальне питання «скільки росія має зазнати втрат, аби припинити бійню?» є одна відповідь: ніскільки.

Ми здригнемося, коли після війни дізнаємся розсекречену цифру своїх утрат – а на болотах зітхнуть із полегшенням, бо раша через «спецоперацію» покращує якість свого насєлєнія, кидаючи в війну суспільний треш із соціяльного дна алкашів, наркоманів, агресивних елементів, любителів свастик та іншої потолочі.

З погляду депопуляції (людських збитків) орки мають гігантську фору. Скільки б вони не втратили зараз – перед тим вони анексували територій із 5 мільйонами + з окупованих територій вивезли 3 млн українців + 200 тисяч дітей + укріплюються в загарбаних областях, де ще кілька мільйонів + воюють розхідним матеріалом днрів-лнрів та інших своїх периферій.

Якою має бути воєнна стратегія в умовах жагучої диспропорції – мають говорити професіонали. Аматорська логіка підказує: якщо ні в теорії, ні в практиці неможливо бодай якось збалансувати мінусову диспропорцію, а державники є мародерами - то...

Мусить бути інша стратегія, а не змагання кількостями, перебуваючи в мінусі.

Азербайджанські антиросійські події ось що показують:

Ті країни, де є значиме в відсотковій пропорції москвороте населення, приречені бути просякнутими рускомірною агентурою.

Ті країни, де діють школи з путінською мовою, приречені бути поглинутими рос. культурою, рос. шоу-бізнесом, рос. медіями, рос. індустрією розваг.

Ті країни, де російська нацменшина зловживає всіма слабкостями законодавства, приречені згодом мати клопіт із кремлем як материнською платою всього російського.

Ті країни, де псячий язик безлімітно звучить на шкільних перервах, на торговищах, у супермаркетах, на вулицях, згодом приречені протистояти москві як матері драконів.

Ті країни, де розгульно ведуть себе москалі, неминуче зіштовхнуться з зарахуванням своєї країни у список рускомірних з усіма наслідками, які звідси витікають.

Ті країни, які далі толеруватимуть московщину в себе під носом, невдовзі стрінуть триколірний танк у себе на кордоні.

Якщо російськомовне шобло-йобло по всіх країнах його обітанія не загнати під плінтус у статусі іноземця – то потім доведеться довго з’ясовувати, хто тут «наши люди».

Російськомовні колонізовні «украинци» найкраще за всіх можуть прочитати тренінг на тему «як правильно бути причиною війни».

Америка виходить із війни.

Ця новина, як і всі ключові новини, для наших людей пройде під соусом буденності, бо набагато цікавіше спостерігати за Чернишовим, Мін’єдом, Вєркою Сердючкою, позбавленням Онуфрія громадянства та іншими екшенами, які крутяться на широких екранах для вузько- й тугодумних суїцидників.

Отже: гудбай, Америка.
По живому й по свіжому моя думка така:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=dvPZS6HCuxI

Щоб нічого не забути:
Космічну заставу 120 млн за Чернишова (особистого друга президента Зеленського й віце-президента Єрмака) заплатили ліві фірми й ліві люди, які навіть не в курсі своїх платежів. А уряд пише в Антикорупційний Суд офіційного листа мало не з погрозами за переслідування «незамінного державного діяча».

Паралельно:
Слуги народу зареєстрували в парламенті законопроєкт, від якого волосся стає дибки навіть у лисого: депутати Зеленського пропонують запровадити амністію за злочини, вчинені в галузі оборонних контрактів.

Цим законом будуть звільнені від кримінальної відповідальності всі злочини, якщо вони вчинені під час виконання оборонного контракту, і для цього Міноборони створить т.зв. Спец.Перелік фірм, які можуть вчиняти будь-які злочини і при цьому бути недоторканними, тому що війна. Непідконтрольному НАБУ заборонять розслідувати зловживання в оборонній сфері, а це право передадуть Генпрокурору, який за дивним збігом обставин – член зграї єрмачат.

Отож:
Міноборони склепає Перелік своїх фірм, які зможуть навіть у 1000 разів завищувати ціни на оборонних тендерах – і нічого їм за це не буде.

У мовознавстві є поняття Pluralia tantum. Так називається розряд іменників, що вживаються тільки у множині. На жаль, із війною до категорії Pluralia tantum почало належати слово ворог. Тепер воно вживається лише у множині.

Сучасний світ – це сума бульбашок. А бульбашка бульбашку не завжди розуміє: між ними дві стінки. Саме тому одягати чужу шкуру й оптику – вкрай некомфортне, але вкрай помічне заняття, бо допомагає скласти повну й стерео картину.

З позиції нашої бульбашки, в якій домінує часами безцільна пасіонарність як самоціль і синдром кайдашевої сім’ї, геть незбагненними виглядають інші чудакуваті бульбашки.

Наприклад, наша бульбашка вкривається алергійними пухирцями, коли інші бульбашки щиро спантеличуються, чому наша держава жене на війну 45-50-55-річних вуйків, поки їхні діти в цей час хляють пиво, жруть стейки, тусуються на концертах і тягаються з тьолками по дискотеках.

Інші бульбашки виховані на цілком протилежній етиці: не батьки з радикулітами-артритами-тисками-невралгіями мають захищати своїх дорослих дітей, а дорослі діти мають захищати своїх старших батьків. Це навіть не обговорюється в інших бульбашках з іншою системою цінностей.

Інші бульбашки, отож, не можуть збагнути, чому молоді барбершопні хлопці виловлюють своїх напівхворих батьків по вулицях і посилають на фронт замість себе чи замість підготовлених, навчених, заприсяжнених, але броньованих. І потім ще й дивуються відсутності успіхів.

Бульбашки лускають не від натиску зовні, а від прозріння зі середини.