І ось таких діалогів з видаленими акаунтами сотні.

А коли все ж бачиш поміж рядків в списках з обміну знайоме прізвище, спочатку не віриш своїм очам. Мені ще кожного разу ніяково писати одразу, бо мені здається, що після всіх тортур в застінках багато хто пишуть та давлять на людину увагою, питаннями та бажанням дізнатися як воно. А я чекаю моменту, коли людині самій комфортно буде зі мною про це поговорити.

Мабуть через це спілкування зі мною виглядає більш холодним, аніж мені хотілося б. Бо мені важко собі уявити, як після всього інформаційного вакууму казати «оці наші друзі загинули, а ці зʼїбалися закордон, світ змінюється на гірше і я не маю для тебе хороших новин за весь час, що ти був у полоні». Проте, звісно, часто трапляється бути цим йобаним янголом смерті та розчарування, тому просто треба вже це прийняти, як дійсність.

Хуй зна шо хотіла сказать, рефлексую і так чувствую.

Блін, ще дуже хочеться проговорити таку тєму, як тіпи і тіпкині (в меншості, бо тіпкинь загалом меншість в цьому всьому лайні), які награно роблять вигляд, що вони такі попаяні птсрщіки включу муцураєва блін клас от би щас прокапаться (у нього птср від охорони ксп в Дружковці в 2023 році)

Зараз модно бути трохи попаяним, жіночкі та небайдужі падкі на таку хуйню (за версією якраз оцих тіпів) бо одразу ж намагаються врятувати сонечка-захисничка від ПТСР і всього, що його так травмувало. Дехто з сонечок проходив військову службу десь в тилу між дрочільнею, казіком і кав’ярнею, але вже каже: «в мене панічки від бліндажів, і похуй, що я майже їх не бачив». Туди ж потреба прокапатися, яку згадують під час усіх можливих і неможливих ситуацій.

Вони носять форму, щоб грати роль. Втомленого. Зламаного. Обстріляного. Хоча максимум, що стріляло поруч — це двері на базі, які зачинило вітром або прильот в 2 км від располаги.

Є така каста військових — умовно-дотичних та частково вигаданих. Які ночують в тилу, а вранці прокидаються з ПТСРом. Бо вві сні знову пригадали, як їм начальник не дав відпустку на вихідні. Жах.

Ці люди ридають в терапевтів про панічні атаки, хоч найстрашніше, що вони бачили — це прострочений сухпай та потаскану Руслану в Добропіллі. Їм болить, що їх «не почули». Не на фронті — в офісі. Десь між принтером і телефоном. Тепер вони жертви війни». Бо пережили психологічну бойню з кадровиком за УБД по причині аж чотириденного знаходження попід ЛБЗ.

І найогидніше — коли ці актори окопного Голлівуду лізуть в одне інфополе з тими, хто реально пройшов пекло. Хто збирав шматки побратима, щоб його визнали загиблим під час захисту територіальної цілісності, а не визнали зниклим безвісти. Хто не може слухати гучні звуки, бо в голові під біт відстукує пакет Града, який колись скосив пів взвода.

Інколи здається, що деякі сонечки мають не ПТСР, а ПМС — Псевдо-Мілітарний Синдром. Все болить, все тяжко, всюди травми — але бойового шляху як такого й нема))

Ми розуміємо, що грубе слово гсра не подобається нікому, але від того ще ніхто не помирав. Не видумуйте собі психічні розлади на пустому місці, це знецінює людей з абсолютно реальним ПТСР на фоні кривавої війни.

Окреме місце в цій темі посідають цивільні, які вигадують собі бойові виходи та історії «гдє-то бил, чьто-то відєл». А потім їм психіатри забороняють слухати Муцураєва, вони починають обносити воєнторги та думають, що обгортка важливіша за те, що всередині.

Не робіть так, ви дуже крінжово виглядаєте. Це все курям на сміх)

А всі можуть одне від одного відʼїбатися за ті вишиванки?
Хочуть – вдягають раз на рік, хочуть – носять щодня.

Моя улюблена тваринка – це українець, який сам собі видумує якісь дивні причини напиздіти на співвітчизників, ніби інших проблем нема.

У мене он висит одна єдина від донбаського бренду Забой. Я її купила і ще жодного разу за кілька років не одягла. Мені теж скажете, шо я позєрша, коли я нарешті вирішу її вдягти?

Не приведи боже, але може колись спробую роботу за професією. Тьху тьху

Якщо хтось вам скаже, що вживання алкоголю ніяк не впливає на функціонування мозку, то, будь ласка, покажіть тій людині канал Мєдвєдєва.

От ви хіхікаєте, а уявіть як складно було знайти перекладача з підорської на українську.

Донатьте від 100 гривень на збір рехабу «Титанові» та отримуйте красіву штуку від моно.

Збирають на ремонт приміщення, на обладнання та підтримку функціонування найбільшого в Україні творчого та культурного простору для психологічного відновлення і соціалізації ветеранів з ампутаціями.

🎯Ціль: 10 000 000

🔗Посилання на збір
https://send.monobank.ua/jar/43MomG4QG5

«Ну-ка быстро выведите свои войска со своих территорий, мы их в конституцию вписали»,– послышалось со стороны туалета центрального психдиспансера города череповца.

Патч Серафим.

!!! Це передзамовлення !!!

Патч має у собі мету зібрати кошти на приколи для дронів для нашого засновника. Весь прибуток буде направлений на закриття цих потреб.

Це лімітований патч та передзамовлення на нього триватиме до понеділка включно. Після цього він більше ніколи не буде повторюватись.
Відправлення патчу будуть за 2-3 тижні.

Вартість: 500грн.
Матеріал: ПВХ
Розмір: 9 на 6см.

Для замовлення @doppel_soldner

А нахуй піти не хоче?

Ремонт. Обстановка

Майбутнє нації в етіх руках.

Я перепрошую, а шахєди вона так зможе збивати?