може, вперше в житті захотілося написати щось про вірші. а привід неймовірний — вихід посвятовської!

захоплено пищу як буквальна цільова аудиторія «нерухомості» Анни Грувер

От і завершився третій рік аспірантури

не пропустіть свою можливість зробити добре діло в такі темні дні

можна я трошки скористаюсь і поширю і свій збір? 🥺

я розігрую якраз «Книги Якова» Токарчук, за донат кратний 200 грн (а на олх вона зараз продається за 2-3 тис грн!!)

лишаю лінк на банку! http://send.monobank.ua/jar/3uUzXyoyGB

Читаю і пищу від захвату, яка ж хороша книжка🥺

Яким же жостким кроком назад відчувається повернення в твітер, але нічо, колись офлайн дасть мені все, і я ніколи не буду онлайн

Хто ще не кинув мені гроші на збір, чому?🤔

https://send.monobank.ua/jar/ABnFjDHbwq

сьогодні дочитала невеличку брошурку польського есеїста даріуша чая "антропологія як духовна вправа" і трошки повернулася до університетських часів, коли на парах з герменевтики слухала про те, що література має не вчити, не виховувати, а змінювати нас в процесі читання.

сам чая посилається на розлюченого літературознавця вотерса, який пропонує повернути в моду екзистенційне читання, де в центрі -- моє розуміння, моє життя і моя відповідь на прочитаний текст.

також він посилається на працю п'єра адо, в якій той пропонує читати античних філософів саме з перспективи оцього духовного вправляння, чим воно було для всяких аристотелів і платонів, і чим воно може стати потенційно для нас: "життя ми проводимо за читанням, тобто здійснюючи екзегези, навіть екзезегези екзегез..., проводимо своє життя за "читанням", але не вміємо читати, тобто зупинитися, звільнитися від турбот, повернутись до самих себе, відкласти набік свої пошуки довершеності й оригінальності, спокійно медитувати, перетравлювати, дозволити текстам промовляти до нас. Це духовна вправа, одна з найскладніших"

не те слово. чая цитує ґете, який ділиться, мовляв, на те, щоб навчитися читати, йому довелося витратити 18 років свого життя

"Бомбосховище" Туве Янссон, 1940

який же теплий матеріал про плавання в контексті воєнного часу! текст буквально зветься «одного дня я поїду плавати в Одесу». це як я в Одесі кажу собі щодня: одного дня я прокинуся достатньо рано, щоб піти плавати, знаючи, що я втрачаю щодня цілий день, поки можна хлюпатися у воді, розчинятися у ній і стрибати з пірсу на дно, падаючи так лунко, як камінець, кинутий з берега на водну гладь

Взагалі весь цей випуск про воду дуже вайбовий, раджу до прочитання!

ооох, взяла допоміжну баночку майже одразу після попередньої і дуже прошу про вашу підтримку🥺
будь-який донат порухає збір у потрібний бік! а від 200 гривень ви зможете отримати цю красу.

https://send.monobank.ua/jar/4ZkvMt2e91

інфопривід цього дня у всіх моїх соцмережах — довгоочікуваний вихід статті про «Катананхе» у фаховому науковому виданні😎😎😎
Це, можна сказати, результат мого перебування в Німеччині, де я мала змогу спокійно собі рісьорчить і писать, тож от що із цього вийшло!

https://il-journal.com/index.php/journal/issue/view/247/3_2025_pdf

"феноменологія сприйняття" мерло-понті

з феноменологами все ясно, беремся за лакана🙂‍↔️

А як вам ідея прийти на наш книжковий клуб від правди і кривди і поговорити там про поезію Галини Посвятовської?🤔🤔🤔
Усе просто: з вас донат від 100 гривень на мій збір на рер

https://send.monobank.ua/jar/4ZkvMt2e91

ну а з нас все інше!