In Factum

In Factum

Дякую, Раяне 🫡 Україна завжди пам'ятатиме тебе і твоїх рексів. Chosen Company спочатку воювали у складі інтернаціональної роти 🛡 59-ї тоді ще мотопіхотної бригади. Потім приєдналася до 49-го загону спеціального призначення, який є частиною групи "А" СБУ…

Ryan O'Leary

Ось одна з причин, чому я вирішив закрити "Chosen Company".

Це суперечить моїм переконанням і цінностям — вести людей на забій без жодної причини. Це суперечить моїм принципам — воювати без належної інформації. І це суперечить моїй суті — відправляти людей у бій, не маючи всієї необхідної інформації для виконання завдання.

Ця проблема існує в Україні ще з 2022 року. Офіцери часто більше дбають про нагороди, про особисту вигоду, про що завгодно, тільки не про завдання, яке стоїть перед нами: вступити в бій, знищити й перемогти ворога. Хоча мені й траплялися достойні командири на деяких рівнях, завжди знаходилися ті, хто не лише не покращував ситуацію, а ще й наражав людей на смерть — або рано чи пізно це зробить.

Проблема в Україні — не в нестачі людей. Основна проблема — у статусі "недоторканної касти", який ми надали офіцерам, і тій владі, яку вони мають. Якщо офіцер не розбирається в базових речах — хто, що, коли, де, чому (5W) — перед будь-яким бойовим завданням, хоч це оборона, хоч наступ, то він не має бути на посаді.

Дуже часто провину звалюють на рядових, хоча насправді відповідальність лежить на командуванні. Жоден боєць не буде воювати за офіцера, в якого не вірить. Жоден боєць не піде вперед, знаючи, що командування його не прикриє. Це — війна на виснаження. І саме рядові мають більшу цінність, ніж офіцери, у будь-який день тижня, бо саме ми займаємо окопи, підвали, бойові позиції.

😢341🫡171👍34😡18💔7😁2🎉2

www.group-telegram.com/us/in_factum.com/35164

18.3K viewsJun 16 at 07:39

Ryan O'Leary

Ось одна з причин, чому я вирішив закрити "Chosen Company".

Це суперечить моїм переконанням і цінностям — вести людей на забій без жодної причини. Це суперечить моїм принципам — воювати без належної інформації. І це суперечить моїй суті — відправляти людей у бій, не маючи всієї необхідної інформації для виконання завдання.

Ця проблема існує в Україні ще з 2022 року. Офіцери часто більше дбають про нагороди, про особисту вигоду, про що завгодно, тільки не про завдання, яке стоїть перед нами: вступити в бій, знищити й перемогти ворога. Хоча мені й траплялися достойні командири на деяких рівнях, завжди знаходилися ті, хто не лише не покращував ситуацію, а ще й наражав людей на смерть — або рано чи пізно це зробить.

Проблема в Україні — не в нестачі людей. Основна проблема — у статусі "недоторканної касти", який ми надали офіцерам, і тій владі, яку вони мають. Якщо офіцер не розбирається в базових речах — хто, що, коли, де, чому (5W) — перед будь-яким бойовим завданням, хоч це оборона, хоч наступ, то він не має бути на посаді.

Дуже часто провину звалюють на рядових, хоча насправді відповідальність лежить на командуванні. Жоден боєць не буде воювати за офіцера, в якого не вірить. Жоден боєць не піде вперед, знаючи, що командування його не прикриє. Це — війна на виснаження. І саме рядові мають більшу цінність, ніж офіцери, у будь-який день тижня, бо саме ми займаємо окопи, підвали, бойові позиції.

BY In Factum