Forwarded from Zelenskiy / Official
Наші люди повертаються додому з російського полону. Це воїни Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби. Більшість із них перебувала в полоні з 2022 року.
Захисники України, які воювали на Донеччині, Запоріжжі, Луганщині, Харківщині, Сумщині, Чернігівщині, Київщині.
Працюємо над поверненням наших людей. Дякую всім, хто допомагає робити ці обміни можливими. Наша мета – звільнити кожного й кожну.
Захисники України, які воювали на Донеччині, Запоріжжі, Луганщині, Харківщині, Сумщині, Чернігівщині, Київщині.
Працюємо над поверненням наших людей. Дякую всім, хто допомагає робити ці обміни можливими. Наша мета – звільнити кожного й кожну.
Forwarded from Zelenskiy / Official
Більшість воїнів, які повертаються сьогодні з російського полону, перебувала там понад два роки. І ось нарешті вони вдома.
Це оборонці Маріуполя, Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини, Харківщини та Чернігівщини. Воїни Збройних Сил, Національної Гвардії, Прикордонної служби.
Я вдячний усім, хто повертає наших людей. Працюємо, щоб обміни продовжувались і надалі, доки не повернемо всіх. Слава Україні!
Це оборонці Маріуполя, Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини, Харківщини та Чернігівщини. Воїни Збройних Сил, Національної Гвардії, Прикордонної служби.
Я вдячний усім, хто повертає наших людей. Працюємо, щоб обміни продовжувались і надалі, доки не повернемо всіх. Слава Україні!
Вітання!
Нащ чудовий друг Вікіпедія, що проходить службу в 3-ці просив поширити
На ремонт авто
На ремонт авто підрозділу
🎯Ціль: 79 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9hLTQXGZzw
💳Номер картки банки
4441 1111 2276 0857
Нащ чудовий друг Вікіпедія, що проходить службу в 3-ці просив поширити
На ремонт авто
На ремонт авто підрозділу
🎯Ціль: 79 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9hLTQXGZzw
💳Номер картки банки
4441 1111 2276 0857
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
Цей тиждень адмінша багато тусувалась по лікарях, прошу вибачити за відсутність контенту.
Але, раз уже в мене є ніч, то я з ним прийшла. На мою думку треба зробити кілька коментарів з власного досвіду, які, можливо, допоможуть якості надання медичних послуг (принаймні хотілось би)
Дивіться так во:
1. Якщо приходить людина, котра не чує і в неї є документи про це – не можна забороняти користуватись програмами, котрі транскрибують мовлення. На жаль, вона не почне від цього чути (а хотілось би). В кращому випадку людина просто буде на вас дивитись і можливо зрозуміє по міміці, в гіршому – зловить панічку і з цим треба буде щось вдіяти.
2. Якщо приходить людина, яка не чує і в неї є документи про це, і ви їй не дали можливості використати адаптивні програми – не треба просто відвертатись і нічого не пояснювати. Технічно я розумію цю реакцію, бо вона походить з втоми: є 100500 пацієнтів, черга в коридорі і не хочеться витрачати на когось одного більше часу. Водночас, дивно очікувати від людини позитивну реакцію, якщо її тримають в інформаційному вакуумі (при цьому в приміщенні висять постери про інклюзивність та можливість використання адаптивних програм).
3. Можемо подумати над тим, як сприймати різні форми інвалідності рівноцінно. З одного боку, дійсно, відсутність кінцівки робить лікарю менше проблем, адже людині можна пояснити, що далі з цим робити, як адаптуватись, користуватись протезом. Зовсім інша справа, коли складність конкретно у комунікації. Відверто, я поки не знайшла кращого і швидшого способу взаємодії, ніж через програму з транскрибування на основі ШІ (автоматично переводить мовлення в текст, але потребує інтернету, швидко зжирає заряд і в українській локалізації досі часто видає помилки). Звісно, можна змусити людину заткнутись суто за рахунок ваги системи та бюрократії, але у випадку людей з інвалідністю – це має глобально негативний наслідок. Наприклад, людина і так доволі ізольована, вона відчуває дискомфорт, бачить, що заважає іншим, це ще більше провокує страх ініціативи. Як результат – Мінсоцполітики має пояснювати, що воно не Міністерство виплат (ну бо логічно, якщо людину зашугали і вона не бачить шляхів самореалізації, то не матиме досить доходу й буде приходити до держави по виплати). Я особисто максимально підтримую саме шлях інтеграції, адже висіти в держави на шиї – неприємно для обох сторін. При цьому замкнутість та нездатність до соціальних взаємодій формуються саме за рахунок великої сукупності ситуацій нерозуміння та агресії (мене якось хотіли випхати з банку, бо не розуміли, як це мені мало рочків, але я не чую і думали, що наркоманка – так собі досвід, дійсно було страшно в банк ходити після цього. До речі, цікавий факт, заміна людини на ШІ при наданні послуг – не виправляє ситуацію: чат жпт навіть у своїй кращій версії не розуміє нюансів, хіба що відповідь видає письмово).
Одразу пару моментів по стереотипах. Ні, апарати не завжди допомагають і не завжди їх взагалі реально підібрати. Імплант теж не завжди можна поставити. Мене зараз зацікавлюють дослідження в напрямку вирощування клітин задля відновлення цілісності пошкоджених, але вони перебувають на ранніх етапах вивчення, тож це треба чекати і розбиратись, поки, на базовому людському рівні.
Медицина і медичне право – досить складна для змін структура, але навряд чи – безнадійна. Від людського ставлення тут багато залежить. В ТЦК і на спробах пройти ВЛК було більше розуміння ситуації, ніж у стандартній державній поліклініці, не хотілось би, щоб хтось ще мав той самий негативний досвід.
Але, раз уже в мене є ніч, то я з ним прийшла. На мою думку треба зробити кілька коментарів з власного досвіду, які, можливо, допоможуть якості надання медичних послуг (принаймні хотілось би)
Дивіться так во:
1. Якщо приходить людина, котра не чує і в неї є документи про це – не можна забороняти користуватись програмами, котрі транскрибують мовлення. На жаль, вона не почне від цього чути (а хотілось би). В кращому випадку людина просто буде на вас дивитись і можливо зрозуміє по міміці, в гіршому – зловить панічку і з цим треба буде щось вдіяти.
2. Якщо приходить людина, яка не чує і в неї є документи про це, і ви їй не дали можливості використати адаптивні програми – не треба просто відвертатись і нічого не пояснювати. Технічно я розумію цю реакцію, бо вона походить з втоми: є 100500 пацієнтів, черга в коридорі і не хочеться витрачати на когось одного більше часу. Водночас, дивно очікувати від людини позитивну реакцію, якщо її тримають в інформаційному вакуумі (при цьому в приміщенні висять постери про інклюзивність та можливість використання адаптивних програм).
3. Можемо подумати над тим, як сприймати різні форми інвалідності рівноцінно. З одного боку, дійсно, відсутність кінцівки робить лікарю менше проблем, адже людині можна пояснити, що далі з цим робити, як адаптуватись, користуватись протезом. Зовсім інша справа, коли складність конкретно у комунікації. Відверто, я поки не знайшла кращого і швидшого способу взаємодії, ніж через програму з транскрибування на основі ШІ (автоматично переводить мовлення в текст, але потребує інтернету, швидко зжирає заряд і в українській локалізації досі часто видає помилки). Звісно, можна змусити людину заткнутись суто за рахунок ваги системи та бюрократії, але у випадку людей з інвалідністю – це має глобально негативний наслідок. Наприклад, людина і так доволі ізольована, вона відчуває дискомфорт, бачить, що заважає іншим, це ще більше провокує страх ініціативи. Як результат – Мінсоцполітики має пояснювати, що воно не Міністерство виплат (ну бо логічно, якщо людину зашугали і вона не бачить шляхів самореалізації, то не матиме досить доходу й буде приходити до держави по виплати). Я особисто максимально підтримую саме шлях інтеграції, адже висіти в держави на шиї – неприємно для обох сторін. При цьому замкнутість та нездатність до соціальних взаємодій формуються саме за рахунок великої сукупності ситуацій нерозуміння та агресії (мене якось хотіли випхати з банку, бо не розуміли, як це мені мало рочків, але я не чую і думали, що наркоманка – так собі досвід, дійсно було страшно в банк ходити після цього. До речі, цікавий факт, заміна людини на ШІ при наданні послуг – не виправляє ситуацію: чат жпт навіть у своїй кращій версії не розуміє нюансів, хіба що відповідь видає письмово).
Одразу пару моментів по стереотипах. Ні, апарати не завжди допомагають і не завжди їх взагалі реально підібрати. Імплант теж не завжди можна поставити. Мене зараз зацікавлюють дослідження в напрямку вирощування клітин задля відновлення цілісності пошкоджених, але вони перебувають на ранніх етапах вивчення, тож це треба чекати і розбиратись, поки, на базовому людському рівні.
Медицина і медичне право – досить складна для змін структура, але навряд чи – безнадійна. Від людського ставлення тут багато залежить. В ТЦК і на спробах пройти ВЛК було більше розуміння ситуації, ніж у стандартній державній поліклініці, не хотілось би, щоб хтось ще мав той самий негативний досвід.
Forwarded from PETLYARIS DEATH BRIGADE
У мого близького друга з ДШВ, якому ми не так давно допомогли купити корча, є збір на ремонт тачки і закрити його треба якомога швидше. Машина вірою і правдою служить на благо сил оборони, тому не вписатися в допомогу я не можу.
Зможемо закрити за сьогодні? Бо вже геть скоро треба оплатити рахунок. За поширення та донати будемо безмежно вдячні.
🎯Ціль: 35к
🔗Посилання на монобаночку
https://send.monobank.ua/jar/5eRWxb9big
💳Номер картки баночки
4441 1111 2562 3797
Зможемо закрити за сьогодні? Бо вже геть скоро треба оплатити рахунок. За поширення та донати будемо безмежно вдячні.
🎯Ціль: 35к
🔗Посилання на монобаночку
https://send.monobank.ua/jar/5eRWxb9big
💳Номер картки баночки
4441 1111 2562 3797
Forwarded from PETLYARIS DEATH BRIGADE
Раз банку винищено, сьогодні чекайте на анонс відкриття хабу 💅🏻
Forwarded from PDB HUB
Аттеншн!
5 липня відкриваємо наш хаб!
Ми приурочили відкриття до дня народження нашого побратима та друга Ґенріха. Бо цей простір – не просто купа стін і меблів. Це шмат нашої пам’яті, впертості й любові, яку навіть смерть не змогла вигризти до кінця.
Наш хаб – це місце, де смерть не виграла.
Вона забрала наших друзів, але ми не дозволимо їй стерти їхні імена, жарти, справи й те світло, яке вони несли в світ навіть у найтемніші часи для нашої країни.
Один мій загиблий товариш завжди казав, що «робити добро – це форма саботажу системи, де все хоче тебе зламати».
От ми і саботуємо.
5 липня 16:00
📍м. Київ, бульвар Ігоря Шамо, 12
(З паркомісцями є момент, тому заздалегідь думайте, де будете паркуватися 😁)
Будемо говорити, вшановувати, плакати і сміятися, планувати наступні кроки. Просто жити.
5 липня відкриваємо наш хаб!
Ми приурочили відкриття до дня народження нашого побратима та друга Ґенріха. Бо цей простір – не просто купа стін і меблів. Це шмат нашої пам’яті, впертості й любові, яку навіть смерть не змогла вигризти до кінця.
Наш хаб – це місце, де смерть не виграла.
Вона забрала наших друзів, але ми не дозволимо їй стерти їхні імена, жарти, справи й те світло, яке вони несли в світ навіть у найтемніші часи для нашої країни.
Один мій загиблий товариш завжди казав, що «робити добро – це форма саботажу системи, де все хоче тебе зламати».
От ми і саботуємо.
5 липня 16:00
📍м. Київ, бульвар Ігоря Шамо, 12
(З паркомісцями є момент, тому заздалегідь думайте, де будете паркуватися 😁)
Будемо говорити, вшановувати, плакати і сміятися, планувати наступні кроки. Просто жити.
Forwarded from Zelenskiy / Official
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Ми відзначаємо сьогодні День Конституції України – нашої держави, нашого народу.
Перше слово її першої статті – «Україна». І це відображає нашу головну мету, наше завдання: Україна є і буде на землі, українці є і будуть на землі. І це водночас наша мета і спільний обовʼязок. Місія кожного й кожної, для кого Україна справді на першому місці, хто не уявляє свого життя без України та без кого Україну вже не уявити.
Ми держава мільйонів людей. Але мільйони для нас ніколи не були та не будуть просто людською масою. Це нація, що складається з громадян, які в силах відстояти те, у що вірять, і те, чого прагнуть. І саме завдяки цьому Україна є. Україна – це мільйони імен, якими ми пишаємося. Україна – це вибір, який щодня роблять наші люди. Це мільйони дій і подвигів, які всі разом – Україна.
І суспільний договір між усіма нами полягає в тому, що Україна понад усе, українці – наша незалежність, наші права, наші мрії – усього народу – понад усе. І коли ми говоримо про це, слова звучать сильно. Бо це слова не про щось абстрактне, а про конкретних людей, про конкретні справи, про конкретний пройдений шлях. Про всіх нас із вами. Про громадян, які наповнюють життям Україну.
Вітаю всіх українців із Днем Конституції України!
🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Перше слово її першої статті – «Україна». І це відображає нашу головну мету, наше завдання: Україна є і буде на землі, українці є і будуть на землі. І це водночас наша мета і спільний обовʼязок. Місія кожного й кожної, для кого Україна справді на першому місці, хто не уявляє свого життя без України та без кого Україну вже не уявити.
Ми держава мільйонів людей. Але мільйони для нас ніколи не були та не будуть просто людською масою. Це нація, що складається з громадян, які в силах відстояти те, у що вірять, і те, чого прагнуть. І саме завдяки цьому Україна є. Україна – це мільйони імен, якими ми пишаємося. Україна – це вибір, який щодня роблять наші люди. Це мільйони дій і подвигів, які всі разом – Україна.
І суспільний договір між усіма нами полягає в тому, що Україна понад усе, українці – наша незалежність, наші права, наші мрії – усього народу – понад усе. І коли ми говоримо про це, слова звучать сильно. Бо це слова не про щось абстрактне, а про конкретних людей, про конкретні справи, про конкретний пройдений шлях. Про всіх нас із вами. Про громадян, які наповнюють життям Україну.
Вітаю всіх українців із Днем Конституції України!
🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Коли я вивчала конституційне право, то Конституція здавалась якимось магічним «над-актом», який просто існує і структурує все.
Почасти, так і є – всі інші акти мають узгоджуватись з Конституцією.
І водночас – її частини постійно виникають у нашому житті. По-суті, кожен з нас трішки втілення Конституційних принципів, не лише, як той, хто ними користується, але і як той, хто їх реалізує.
Сапери, що розміновують території створюють безпеку, по-суті, реалізують ст. 3. Фахівці технічних спеціальностей, розробники робототехніки – реалізують цю ж статтю уже відносно усіх, хто ризикує життям заради України. Дипломати, які працюють над досягненням посилення санкцій щодо росії, над збільшенням допомоги Україні (військової, фінансової економічної) – реалізують цю статтю відносно решти, а також ст. 18
Лате на кокосовому в подільській кав’ярні – під захистом ст. 42, але баристу не можна ганяти 24/7 за мінімальну зп через ст. 43, 45 і 46.
Міндовкілля інформує про мазут в Чорному морі і про якість повітря після масованих атак, виконуючи ст. 50
Видавництва, літагенції та навіть держава допомагають авторам реалізовувати ст. 54, та завдяки існуванню ст. 41.
Почитати саму Конституцію, закони, підзаконні акти, міжнародні договори, обов’язкові для України, законопроекти та проекти інших нормативних актів можна завдяки ст. 57
Вечірні звернення Президента – це де-факто п.2 ст. 106
Корпоративна реформа державних/комунальних підприємств – це ст. 116
І так можна перелічувати ще довго.
Тож, Конституція – це по-суті дійсно наш колективний договір і його треба читати як в частині прав, так і в частині обов’язків.
Моя улюблена стаття – це осьо:
Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Однак навіть вона не знаходиться у вакуумі. Вона має сенс саме тому, що решта статей – існує.
Почасти, так і є – всі інші акти мають узгоджуватись з Конституцією.
І водночас – її частини постійно виникають у нашому житті. По-суті, кожен з нас трішки втілення Конституційних принципів, не лише, як той, хто ними користується, але і як той, хто їх реалізує.
Сапери, що розміновують території створюють безпеку, по-суті, реалізують ст. 3. Фахівці технічних спеціальностей, розробники робототехніки – реалізують цю ж статтю уже відносно усіх, хто ризикує життям заради України. Дипломати, які працюють над досягненням посилення санкцій щодо росії, над збільшенням допомоги Україні (військової, фінансової економічної) – реалізують цю статтю відносно решти, а також ст. 18
Лате на кокосовому в подільській кав’ярні – під захистом ст. 42, але баристу не можна ганяти 24/7 за мінімальну зп через ст. 43, 45 і 46.
Міндовкілля інформує про мазут в Чорному морі і про якість повітря після масованих атак, виконуючи ст. 50
Видавництва, літагенції та навіть держава допомагають авторам реалізовувати ст. 54, та завдяки існуванню ст. 41.
Почитати саму Конституцію, закони, підзаконні акти, міжнародні договори, обов’язкові для України, законопроекти та проекти інших нормативних актів можна завдяки ст. 57
Вечірні звернення Президента – це де-факто п.2 ст. 106
Корпоративна реформа державних/комунальних підприємств – це ст. 116
І так можна перелічувати ще довго.
Тож, Конституція – це по-суті дійсно наш колективний договір і його треба читати як в частині прав, так і в частині обов’язків.
Моя улюблена стаття – це осьо:
Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Однак навіть вона не знаходиться у вакуумі. Вона має сенс саме тому, що решта статей – існує.