Зробив невеликий текст для LB.UA на пам'ять про Роберта Редфорда - видатного насправді кінодіяча, адже він однаково був хороший і як актор, і як режисер, і як продюсер, і як організатор кіно.

Дивився ще на КТК в п'ятницю новий фільм Пака Чхан Ука "Жодного вибору".

В основі сюжету фільму роман Дональда Вестлейка "Сокира", який ще в 2005 екранізував один з найбільш політичних режисерів - Коста-Гаврас під назвою "Гільйотина". Пак Чхан Ук говорить, що мріяв зробити цей проєкт з моменту виходу роману, хоча вперше він про це заявив лише у 2009.

Так чи інакше, але до цього фільму корейський маестро добирався довго і врешті, знявши, заявив, що це його magnum opus, а Пак Чхан Ук, на секундочку, зняв "Олдбоя".

Основними віхами сюжет цілком собі суголосний з літературним першоджерелом. Менеджер паперової фабрики Ю Ман Су довго і важкого гарував в індустрії, щоб отримати бажане місце у вищому середньому класі: власний великий будинок, дві автівки, дружня сім'я і пара ретриверів. Але одного дня Ю Ман Су скорочують і вибудований ідеальний світ летить в тартарари, а знайти іншу роботу майже не можливо. Саме тоді йому приходить ексцентрична ідея - убити всіх конкурентів на посаду менеджера в іншу паперову фабрику.

В цілому це хороша зав'язка для досить мощного слешера з претензією на соціальне висловлювання. Однак Пак Чхан Ук іде цікавішим шляхом, перетворюючи історію серійних убивств на чорну комедію сповнену гротеску та абсурду, а градус насилля зводиться до мінімуму. І за рівнем виконання ця стрічка виходить дійсно не менш цікавою та захопливою, ніж культовий "Олдбой".

Втрата роботи в сучасному суспільстві - це вже екзистенційна проблема. Пошук нової - це майже завжди великий стрес та почасти шлях до депресії. Цю історію Пак Чхан Ук розповідає з якимсь просто неймовірно тягучим вайбом відчаю та просто неможливо складним саспенсом, а також великою дозою чорного гумору, при чому почасти дуже тонко розмазаного і такого, що потрібно вловлювати на льоту.

Пак Чхан Ук насправді створює дуже цікавий ракурс цієї історії. Глядач потрапляє в дилему, де не зрозуміло чи взагалі шкода тих нещасних, яких убиває Ю Ман Су, адже вони всі однакові жертви хижацької капіталістичної системи, де якщо виживуть вони, то скоріше за все помре Ю Ман Су. Всі вони, попри освіту, досвід та навички, стають папірцями на столі великого бізнесу, який легко їх зіжмакає та викине. Тому кожному з них треба відрощувати ікла та кігти, щоб отримати роботу менеджера. А хто проявить слабкість - помре.

Оригінальна назва фільму 어쩔수가없다 перекладається скоріше, як щось "Так вже склалось", що знущально відповідає і на питання, чому звільнили Ю Ман Су, і чому Ю Ман Су почав вбивати. Українська адаптація "Жодного вибору" - більш марксистська в своїй суті, бо ніби відсилає до того, що в умовах хижацького капіталізму в людини немає жодного вибору, окрім як виживати.

Попри те, що оригінал писав канадський автор, сюжет не дарма бере в основу корейський режисер. Адже питання того, як капіталістична модель Південної Кореї створила світ розламаного суспільства з нефункціонуючими соціальними ліфтами можна побачити і в легендарних "Паразитах" Пон Чжун Хо і в розпіареній "Грі в кальмара" від Netflix.

В цілому "Жодного вибору" - це дуже вигадливе кіно, де за саспенсом трилера та чорним гумором криється розмова про те, що стосується кожного.