Вже понад місяць нічого про себе не писав, а відтоді багато чого змінилося.
Я перевівся до взводу БПАК і вже кілька разів їздив працювати на позиціях. Не все виходить з першого разу, багато чого доводиться вчитися на ходу, тож похвалитися поки нема чим. Ми шукаємо можливості робити свою роботу ефективніше.
Традиційно, якщо хочете щось спитати, пишіть у коментарях.

Гідність — це обирати себе.
Коли страшно. Коли є, що втрачати. Коли надії примарні. Коли можна відсидітись, відмовчатись, коли це взагалі не твоя біда.
Обрати себе. Спитати: що мені зробити, щоб потім себе поважати?
Потім буде страшно, важко, буде сумно і самотньо. Але так здобувають свободу.
З Днем Гідності та Свободи.

І все тісніше на небесах...

Обережно, цей допис може зробити боляче. Прошу вибачення у всіх за все.




А по війні настане повійна —
Як повня, поведе повільний відлік зліва
Направо, і калюжами по зливі
Розблискаються дрізки битого вікна.

І буде день, як ніч, в полуді восковій,
І буде ніч, як день, нетиха, неспокійна,
І ехо вибухів волатиме: “Прокинься!”,
І сон не стулить стомлених повік.

І прийдуть ті, що залишились в них,
У тих роках воєнних безкінечних;
Мовчатимуть, і згіркла порожнеча
Сочитиметься з вицвілих зіниць.

І повійна, як повінь, понесе
Нас, настовбурчених, і наші сни безцінні —
Нам так хотілось прорости насінням,
Та під корінням лиш текучий сель.

І ми течемо в тьмавій глибині,
Течемо, і стаємо течією,
Обмануті, все марячи тією
Весною, що не стала по війні.

— Не кладіть хліб на стіл, по ньому таргани бігали! Тут навіть у чайнику таргани плавають.
— Ну китайці ж їдять і тарганів, і змій, і нічого!

Ставлю цьому закладу одну зірочку 😒

Я знову мовчу, бо доводиться вирішувати проблеми зі здоров'ям, і я поки не розумію, коли і як повернуся на службу.
А поки я тут нуджусь без діла, згадав свій цивільний фах і переклав коротеньке оповідання Фланнері О'Коннор. Воно про Америку 50-х, але читається, наче написане вчора.
Переклад незабаром викладу, а поки прошу, в кого є вільна копійчина, допомогти дозбирати гроші на автівку для нашого взводу. Мені вже ніяково знов просити, але термін оплати підходить, а збір зовсім завис.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/y4oBMhdzT

Публікую обіцяний переклад. Фланнері О'Коннор — американська письменниця середини XX століття, яку Курт Воннеґут назвав "найкращою авторкою оповідань свого покоління". "Перукар" — одне з її ранніх оповідань, написане у 1947 році (тут я трохи прибрехав у попередньому дописі). Деякі мої перекладацькі рішення, можливо, здадуться дивними, але я намагався зберегти автентичний стиль оповідання, водночас наблизивши його до нашого сприйняття.

Посилання на текст: https://medium.com/@phantomzapad/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%80-da4e26b11098

Сьогодні на моєму каналі грає ця пісня
https://youtu.be/mXOTJ-tluUU?si=eQGuAcQ-sEojaqTc

Збір на автівку закритий. Дякую всім, хто допомагав!

Вітаю жінок та всіх, хто себе ними ідентифікує, з днем нагадування, що ви можете бути ким завгодно й коли завгодно, і ніхто не може претендувати на сторонні рішення щодо вашого тіла, розуму, часу та професійного шляху 💪
А раз уже такий день, і тут настрілялося більше 200 підписників, давайте зробимо разом щось символічно корисне. У мене є авторські екземпляри перекладу "Патріархів" Анжели Саїні, у моєї хорошої знайомої є збір на тепловізори для 39 бригади, тому давайте ви накидаєте на її банку по 50 грн (але можна більше) і скинете скріншоти сюди в коментарі, а завтра ввечері розіграємо книжечку? Win-win, я вважаю. Репости і всяке таке вітається, звісно ж!

Ви нас туди не посилали?
О, ви ще не знаєте, куди вас посилали ми!

Я дуже рідко пишу вірші, і це погано, бо навичку художнього письма треба розвивати постійною практикою. Але мені не хочеться писати аби про що, такого зараз і без мене надміру, і я не маю що сказати світу такого, що не сказали б інші краще за мене.
Пишу, коли піднімається щось із найглибшої глибини, і емоція переливається в текст цілком. Цей вірш я почав писати майже пів року тому і зрештою переписав весь. Починався він меланхолійно-лірично, а далі пішло як пішло.


БУСИК

Я прийду з війни, зніму з депозиту гривні,
Ми купимо бусик —
побитий, старий, непотрібний,
Заправимо бак і поїдемо, і подивимось
Місця, що по них війна мене поводила.

Колеса на рівній трасі тримають сотку,
З-за обрію навперейми котиться сонце,
Обабіч вітер кошлатить пшеничні хвилі
І пестить кузов, пробитий осколком навиліт.

У снігурівському АТБ ми купимо булочок
І соку апельсинового, щоб було чим
Повечеряти, поки бусик чвалає путівцем
Повз плішиві посадки й понівечені будівлі.

Отут було Урожайне, а тут — Веселе,
Одному Богу відомо, чим завинили ці села,
Сова на стіні дитсадочка, рогаті вишки,
Заправка, біля якої мене догнала фпвішка.

Я вийду — куріпчиним шурхотом, заячим стрибом —
Де вздовж дороги хрести відміряють ритм,
Муркоче бусик, згадавши смак степового пилу,
А стомлене сонце сповзає на захід по небосхилу.

Ніде таких заходів нема, як над степом:
Очам від багряного світла стає нестерпно,
Заграви здіймаються в небо, і трави нишкнуть,
Коли закопчений обрій складається книжкою.

А потім світанок — що йому лишиться потім?
Грайливий вітер танцює з летючим попелом,
Кістяк обгорілого бусика на узбіччі
І запах війни,
з якої не прийдеш більше.

всім нам

Прошу поширити!

Анкета: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfIclzCxjEx1xhBZt0LF3MmxXmSEePUNbSJv5HYJmAx-g_p0w/viewform

Я взяв би небес барвистий сувій,
Золотосрібним гаптований світлом,
Блакитно-безодній і хмарний сувій,
Нічний, і полуденний, і досвітній,

І килимом кинув під ноги твої —
Та маю, злиденний, самі лиш мрії…
Я мрії стелю під ноги твої:
Ступай бережно по моїх мріях.

Вільям Батлер Єйтс

Жарт вийшов з-під контролю.
Прошу вибачення у всіх за все.


— Христос воскрес!
— Везіть його на стабік!
Без фар, крізь обстріл, під дзижчання дронів.
Подерті берці, шолом з'їхав набік,
Гуде у вухах, кров пульсує в скронях.

— Що робиш ти, о жінко?! — на Ісусі
Лисніє рятувальна плащаниця.
— Я за гріхи людські померти мусив
І встати, за наказом керівництва!

Рипучий маркер креслить непоказно
Розп'яття на квадраті паперовім.
— Ти йобу дав? Яким іще наказом?
Лежи! Яка у тебе група крові?

Світ, неврятований, брудний, шалений
Сторчма летить у прірву — але поки
Евак летить, Ісусу колють вену
І хтось на стабіку біжить будити Дока.

Цей екземпляр "Чорної діри" чекає на свого переможця, який задонатить на наш збір на реабілітацію воїнів 39 бригади й виграє приємний бонус.

Оскільки на каналі багацько нових людей, передмова для вас: ми тут періодично розігруємо авторські екземпляри моїх перекладів за участь у якомусь актуальному військовому зборі. Подробиці сьогоднішнього збору - у закріпленому пості, якщо хочете взяти участь у розіграші коміксу - задонатьте 50 грн (або будь-яку суму, кратну 50 грн) і скиньте в коментарі (загалом до будь-якого посту, я побачу) скріншот. Розіграш проведемо після закінчення загального збору, в районі 26 числа.

Вчора завдяки небайдужим друзям вдалося зібрати майже половину нашої допоміжної банки, але треба ще піднажати; дякую всім, хто долучиться!

Наша банка тут: https://send.monobank.ua/jar/9WFccdPt1p

👆 Бачу, ви досі сумніваєтеся, чи потрібна вам "Чорна діра", тому закину невеличкий матеріал про комікс від автора каналу "Мовний дощ". Збір на реабілітацію потребує вашої підтримки незалежно від розіграшу, тому ми будемо вдячні за будь-яку посильну суму, але я досі хочу комусь зробити подарунок, тож не соромтеся скидати скріншоти переказів.

Банка збору тута: https://send.monobank.ua/jar/9WFccdPt1p

Три роки без Олорина.
Хто знав його, згадайте.
Хто не знав, подивіться.

https://youtu.be/Fd3V0KMg60w