Та ні. Просто відректися від Москви. І це ж треба нагнати стільки пафосу, зробити з мухи слона. І все заради єдності з москвою, без якої ж ми ну ніяк не проживемо😂 і не спасемося.
Це ж Царство Небесне вже мабуть приватизувало РПЦ за гроші путєна.😂 І кого пускати, а кого ні вирішує тільки синод РПЦ.
Кожен раз, коли читаєш черговий крінж на цьому ресурсі думаєш, куди ж далі. І вони ж таки знаходять кудою пробити чергове дно.
Ось така вона, "кананічєская правда" безглузда і нещадна.
Православно-маразматичний Zомбіленд живе і процвітає🙈
Це ж Царство Небесне вже мабуть приватизувало РПЦ за гроші путєна.😂 І кого пускати, а кого ні вирішує тільки синод РПЦ.
Кожен раз, коли читаєш черговий крінж на цьому ресурсі думаєш, куди ж далі. І вони ж таки знаходять кудою пробити чергове дно.
Ось така вона, "кананічєская правда" безглузда і нещадна.
Православно-маразматичний Zомбіленд живе і процвітає🙈
Forwarded from Монолог.здєсь 😁
😅😅😅 Поки одні влаштовують фотосесію з жовто-блакитними стрічками для себе любимих, хтось вчергове спалив усю контору))
Forwarded from Монолог.здєсь 😁
😳😳😳Прекрасний приклад МПшної шизи від архієпископа Іони (Чєрєпанова), який поливає багном ДЕСС, за сприяння якої він зараз виїхав закордон.
#серйозніновини
#серйозніновини
Віршик про чернівецькі події:
«~собор тримаєм в трьох руках~
У ванні вода парує, а Онуфрій церквою керує,
В Чернівцях Микита служить, а там далеко Мелетій тужить,
Туга душить, бо в соборі він вже не послужить.
Не час журитись, не час вагатись,
Час нам дружно обі$ратись,
Браві гопники в хустинках забор зламають, як хмаринку,
Зайде Мелетій переможцем, за ним Нікіта аж підгопцем,
Іде, шатається, як вірний пес.
Уже стоять всі на порозі, і троєручник возглаша:
«Бандіти ви, а я пішу да амбуцмєма,
Ми з вами члєни і до останнього стояти будем,
А пецеушнікі як імпотєнти, всі впадуть».
Народ почув ці всі словечки,
Та й дружно всі пішли ментів лупить.
Нікіта прям як сталін, фронт тримає,
Мелетій бігає, так наче той чужий,
Попшикали їх всіх сльозоточивим газом,
Зайшли вони, та й вирішили службу послужить.
А після служби наш Мелетій, рішив, що треба знов поговорить,
Но як у нього часто це буває,
Він знов почав херню народу городить,
І до Думенка він звертався,
Варфоломія патріарха не забув,
Ще треба було Розу Люксембург згадати,
І до леніна сказати, ну так, щоб чисто не забудь.
Закінчився цей весь позор фігово,
І можна вже би було нам Амінь сказать,
Але ж я знаю, хто такий той ваш Мелетій,
Цей троєручник знову візьме члєнів і Нікіту,
І підуть разом вєру руску паднімать.»
Кароліна Вельська
«~собор тримаєм в трьох руках~
У ванні вода парує, а Онуфрій церквою керує,
В Чернівцях Микита служить, а там далеко Мелетій тужить,
Туга душить, бо в соборі він вже не послужить.
Не час журитись, не час вагатись,
Час нам дружно обі$ратись,
Браві гопники в хустинках забор зламають, як хмаринку,
Зайде Мелетій переможцем, за ним Нікіта аж підгопцем,
Іде, шатається, як вірний пес.
Уже стоять всі на порозі, і троєручник возглаша:
«Бандіти ви, а я пішу да амбуцмєма,
Ми з вами члєни і до останнього стояти будем,
А пецеушнікі як імпотєнти, всі впадуть».
Народ почув ці всі словечки,
Та й дружно всі пішли ментів лупить.
Нікіта прям як сталін, фронт тримає,
Мелетій бігає, так наче той чужий,
Попшикали їх всіх сльозоточивим газом,
Зайшли вони, та й вирішили службу послужить.
А після служби наш Мелетій, рішив, що треба знов поговорить,
Но як у нього часто це буває,
Він знов почав херню народу городить,
І до Думенка він звертався,
Варфоломія патріарха не забув,
Ще треба було Розу Люксембург згадати,
І до леніна сказати, ну так, щоб чисто не забудь.
Закінчився цей весь позор фігово,
І можна вже би було нам Амінь сказать,
Але ж я знаю, хто такий той ваш Мелетій,
Цей троєручник знову візьме члєнів і Нікіту,
І підуть разом вєру руску паднімать.»
Кароліна Вельська
«Шановне товариство! Ви це позорисько бачили?)))
https://www.group-telegram.com/veseliy_pip.com/9671
А де ж отці Хрупчик, Ярема, Вишневський, Чамахуд та інші, які без зупинки допомагають військовим і біженцямі?
А, та це ж корпоратив для своїх.
Свій до свого по своє.
Друг друга похвалили і розійшлися.
Лукавий захід. Я просто плююсь на це все упецешне лицемірство.»
Це надіслав один священник.
https://www.group-telegram.com/veseliy_pip.com/9671
А де ж отці Хрупчик, Ярема, Вишневський, Чамахуд та інші, які без зупинки допомагають військовим і біженцямі?
А, та це ж корпоратив для своїх.
Свій до свого по своє.
Друг друга похвалили і розійшлися.
Лукавий захід. Я просто плююсь на це все упецешне лицемірство.»
Це надіслав один священник.
Telegram
Веселий піп
26 червня 2025 року з благословення Блаженнішого Онуфрія у Воскресенському (Афганському) храмі Києва відбулося урочисте вручення відзнак Синодального відділу зі взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України «Віра. Мужність. Честь».…
Тетяна Деркач знову влучно аналізує:
«Ой, мамо, шикидим! А що сі стало? Український мудрий нарід випустив пару на законі про афіліацію і тепер стихія повертається в береги?
Тільки нещодавно люди погодились з тим, що в обмін на повернення територій УПЦ можна залишити як є. Тепер оце от.
В опитуванні є й інші цікаві цифирки.
Ще раз вкотре згадую Юрія Андропова з його незабвєнним "Товаріщі! Ми не знаємо країни, в якій живемо!"
Попереду ще й не такі синусоїди. Але це опитування показує, що штучно створений попит через деякий час має тенденцію до різкого падіння. І чим інтенсивніше розгойдування, тим ширше амплідута зворотнього ходу. Повипускали пару - і харе.
До речі, те ж опитування свідчить, що політичним силам, які займались розгойдуванням на релігійному ґрунті та героїчною боротьбою з ним, це принесло лише черепки.»
«Ой, мамо, шикидим! А що сі стало? Український мудрий нарід випустив пару на законі про афіліацію і тепер стихія повертається в береги?
Тільки нещодавно люди погодились з тим, що в обмін на повернення територій УПЦ можна залишити як є. Тепер оце от.
В опитуванні є й інші цікаві цифирки.
Ще раз вкотре згадую Юрія Андропова з його незабвєнним "Товаріщі! Ми не знаємо країни, в якій живемо!"
Попереду ще й не такі синусоїди. Але це опитування показує, що штучно створений попит через деякий час має тенденцію до різкого падіння. І чим інтенсивніше розгойдування, тим ширше амплідута зворотнього ходу. Повипускали пару - і харе.
До речі, те ж опитування свідчить, що політичним силам, які займались розгойдуванням на релігійному ґрунті та героїчною боротьбою з ним, це принесло лише черепки.»
о. Костянтин Шевченко з ПЦУ:
«Ось вона - благодать! Алан Чумак після перегляду цього рілсу подавився зарядженою водою.
Батюшка благословляє своїх підписників кіотом з часточкою мощей. Добре, що не лоскоче усіх пір'ям з крил архангела Михаїла.
Тринда.»
«Ось вона - благодать! Алан Чумак після перегляду цього рілсу подавився зарядженою водою.
Батюшка благословляє своїх підписників кіотом з часточкою мощей. Добре, що не лоскоче усіх пір'ям з крил архангела Михаїла.
Тринда.»
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Жорстка бійка поліції та духовенства Вірменської апостольської церкви.
Силовики відвезли главу Ширакської єпархії Аджапахяна і порушили проти нього кримінальну справу за заклики до захоплення влади.
Силовики відвезли главу Ширакської єпархії Аджапахяна і порушили проти нього кримінальну справу за заклики до захоплення влади.
о. Андрій Кураєв вирішив підказати митрополиту Онуфрію, що від нього чекає українська влада, суспільство і вірні УПЦ замість чергового іску в суд:
«Как прекратить страдания УПЦ (МП?)
В греческих газетах в апреле 1861 г. были помещены взаимные послания синодов эллинского и российского.
Сущность послания синода эллинского:
«Есть древний обычай, по которому предстоятели церквей извещают друг друга о важных событиях в оных и испрашивают взаимного согласия, одобрения, молитвы и вспоможений, дабы церкви, соединенные таким союзом, пребывали тверды и непоколебимы».
«Следуя сему обычаю, синод апостольский, православной церкви Эллинской, учрежденный канонически, почел долгом сообщить всем церквам и особенно благодетельной церкви Российской, известие о том, что православная церковь Эллинская, по одобрению и определению вселенского патриарха и синода его, и блаженнейшего патриарха иерусалимского, признана независимою, самоглавною».
«И вот, синод сей, избрав архимандрита Мисаила Апостолиди, отправляет его к вашей любви с сим каноническим посланием».
«Поелику Провидение Божие благоволило освободить народ эллинский от варварского ига и возглаголало благая в сердце предстателя кафолической церкви императора всероссийского, и поелику его величество вместе с союзниками своими избавил его от крайней опасности и учредил ему царство, посему при такой перемене должен был измениться и образ управления нашей церкви; и так как невозможно было ей более состоять под священноначалием патриарха цареградского, то надлежало провозгласить ее самоглавною. А дабы самоглавие ее установилось канонически с соблюдением единства церкви, для сего правительство нашего царя, по просьбе клира и народа, отправило посольство к вселенскому патриарху и синоду его, и чрез посредство оного испрашивало одобрения и признания потребного самоглавия. Его всесвятейшество, получив письмо сего правительства, созвал собор, в котором присутствовал и голос подавал и патриарх иерусалимский. В сем священном соборе дело обсуждено было по церковным канонам; и иерархи признали независимость Еллинской церкви, синод же ее – верховным начальством, и составили свиток для памяти, в котором провозглашено самоглавие сей церкви и признано верховное начальство ее равночестным всем прочим каноническим начальствам православных церквей.
«Сие сообщается и российскому синоду, дабы и он подал свой голос наравне с вышепомянутым собором, и тоже самое ведая и мудрствуя об Еллинской церкви, принял бы сию старшую сестру свою в общение свое и пребывал бы в союзе с нею».
«Тщась соблюдать единство церкви, мы, держащие кормило правления сущей у нас православной церкви, преднамерены (προτιθέμεθα) содержать неизменно все древния законоположения, без всяких нововведений».
«От вашей же любви во Христе испрашиваем, чтобы вы, узнав все, что волею Божиею канонически совершено и учреждено в нашей церкви, узнав вместе и наше благочестивое намерение (πρόθεσιν), признали православную церковь Еллинскую самоглавною, а священный синод ее приняли бы яко собрата, и вспомоществовали бы нам вашими молитвами.
Афины. 6-го Сентября 1860 лета Господня.
Афинский Неофит, Кинурийский Дионисий, Фтиотидский Иаков, Евбейский Неофит, Калавритский Варефоломей».
Сущность послания синода Российского:
«Синод получил ваше послание от архимандрита Мисаила.
Святое намерение ваше соблюдать единство веры и любви.... представляет святой православной церкви Господа единственное священное ручательство. Ибо сия церковь, при всем нападении на нее многих врагов, пребыла непоколебимою от того, что твердо сохраняла и исполняла учение апостолов, святых отцев и вселенских и поместных соборов.
«Выслушав таковое намерение ваше, Российский синод соутверждает самоглавие Еллинской церкви, признает священный синод ее верховным начальством, от души целует членов его настоящих и будущих, на всех их призывает в молитвах своих богатство благодати Христовой и обещается иметь каноническое общение с ним во всех делах, какие только приличествуют единой, святой, соборной и апостольской церкви».⬇️ ⬇️ ⬇️
«Как прекратить страдания УПЦ (МП?)
В греческих газетах в апреле 1861 г. были помещены взаимные послания синодов эллинского и российского.
Сущность послания синода эллинского:
«Есть древний обычай, по которому предстоятели церквей извещают друг друга о важных событиях в оных и испрашивают взаимного согласия, одобрения, молитвы и вспоможений, дабы церкви, соединенные таким союзом, пребывали тверды и непоколебимы».
«Следуя сему обычаю, синод апостольский, православной церкви Эллинской, учрежденный канонически, почел долгом сообщить всем церквам и особенно благодетельной церкви Российской, известие о том, что православная церковь Эллинская, по одобрению и определению вселенского патриарха и синода его, и блаженнейшего патриарха иерусалимского, признана независимою, самоглавною».
«И вот, синод сей, избрав архимандрита Мисаила Апостолиди, отправляет его к вашей любви с сим каноническим посланием».
«Поелику Провидение Божие благоволило освободить народ эллинский от варварского ига и возглаголало благая в сердце предстателя кафолической церкви императора всероссийского, и поелику его величество вместе с союзниками своими избавил его от крайней опасности и учредил ему царство, посему при такой перемене должен был измениться и образ управления нашей церкви; и так как невозможно было ей более состоять под священноначалием патриарха цареградского, то надлежало провозгласить ее самоглавною. А дабы самоглавие ее установилось канонически с соблюдением единства церкви, для сего правительство нашего царя, по просьбе клира и народа, отправило посольство к вселенскому патриарху и синоду его, и чрез посредство оного испрашивало одобрения и признания потребного самоглавия. Его всесвятейшество, получив письмо сего правительства, созвал собор, в котором присутствовал и голос подавал и патриарх иерусалимский. В сем священном соборе дело обсуждено было по церковным канонам; и иерархи признали независимость Еллинской церкви, синод же ее – верховным начальством, и составили свиток для памяти, в котором провозглашено самоглавие сей церкви и признано верховное начальство ее равночестным всем прочим каноническим начальствам православных церквей.
«Сие сообщается и российскому синоду, дабы и он подал свой голос наравне с вышепомянутым собором, и тоже самое ведая и мудрствуя об Еллинской церкви, принял бы сию старшую сестру свою в общение свое и пребывал бы в союзе с нею».
«Тщась соблюдать единство церкви, мы, держащие кормило правления сущей у нас православной церкви, преднамерены (προτιθέμεθα) содержать неизменно все древния законоположения, без всяких нововведений».
«От вашей же любви во Христе испрашиваем, чтобы вы, узнав все, что волею Божиею канонически совершено и учреждено в нашей церкви, узнав вместе и наше благочестивое намерение (πρόθεσιν), признали православную церковь Еллинскую самоглавною, а священный синод ее приняли бы яко собрата, и вспомоществовали бы нам вашими молитвами.
Афины. 6-го Сентября 1860 лета Господня.
Афинский Неофит, Кинурийский Дионисий, Фтиотидский Иаков, Евбейский Неофит, Калавритский Варефоломей».
Сущность послания синода Российского:
«Синод получил ваше послание от архимандрита Мисаила.
Святое намерение ваше соблюдать единство веры и любви.... представляет святой православной церкви Господа единственное священное ручательство. Ибо сия церковь, при всем нападении на нее многих врагов, пребыла непоколебимою от того, что твердо сохраняла и исполняла учение апостолов, святых отцев и вселенских и поместных соборов.
«Выслушав таковое намерение ваше, Российский синод соутверждает самоглавие Еллинской церкви, признает священный синод ее верховным начальством, от души целует членов его настоящих и будущих, на всех их призывает в молитвах своих богатство благодати Христовой и обещается иметь каноническое общение с ним во всех делах, какие только приличествуют единой, святой, соборной и апостольской церкви».
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
«При таком условии, при таком обещании и на таких началах, Российский синод умоляет священный синод и Еллинскую церковь, да будут утверждены в том же разумении и в той же мысли (Кор. 1:10) касательно веры и отеческих и соборных постановлений, и просит не забывать и его в молитвах своих».
«Выразив сие согласие наше, и молитвы, и желания, и прошения, и расположение наше, подтверждаем истинность всего этого нашими подписями.
Никанор митрополит Новгородский, Григорий Казанский, Евгений Астраханский, Николай Тамбовский, Духовник Василий Важанов, Обер-священник Василий Кутневич».
Примечание: синодальный свиток о признании независимости Эллинской церкви начертан был в Цареграде 1850 года, Июня 29 дня.
Еп. Порфирий Успенский. Книга бытия моего. Дневники и автобиографические записки. Том IV Спб, 1896 сс. 112-113 (14 июня 1851).»
«Выразив сие согласие наше, и молитвы, и желания, и прошения, и расположение наше, подтверждаем истинность всего этого нашими подписями.
Никанор митрополит Новгородский, Григорий Казанский, Евгений Астраханский, Николай Тамбовский, Духовник Василий Важанов, Обер-священник Василий Кутневич».
Примечание: синодальный свиток о признании независимости Эллинской церкви начертан был в Цареграде 1850 года, Июня 29 дня.
Еп. Порфирий Успенский. Книга бытия моего. Дневники и автобиографические записки. Том IV Спб, 1896 сс. 112-113 (14 июня 1851).»
Отець Андрій Шиманович розмірковує про проблеми Православ'я в глобальному вимірі.
Правдиво, гірко і актуально, причому не тільки для України. Проблема універсальна і всеосяжна:
«Сьогодні православне християнство не має ніякої місії, передусім тому, що воно було розчавлене національними ідеями і присвятило себе всіляким формам національної боротьби. Національні вимоги поглинули всю його енергію, і нічого не залишилося для поширення Євангелія. Націоналістична ідеологія, яку сповідують усі (!) Православні Церкви, не тільки призвела до конфлікту між ними, але й перешкодила будь-якій сталій і скоординованій православній місіонерській співпраці (такій, яку в широкому масштабі досягли протестанти). Ба більше, вона спотворила саму євангельську природу їхньої місіонерської роботи, де б і як би слабо це не підтверджувалося, і часто перетворила цю діяльність на не більше ніж експорт націоналізму.
Православні християни не були свідомі місіонерської справи. Вони готові відгукнутися на будь-який національний заклик, навіть найнесамовитіший, але не мають вух, щоб почути наказ Воскреслого Христа: "Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам»", можливо, тому що вони не вірять у Його запевнення: "І ось Я з вами по всі дні, до кінця віку" (Мф. 28: 19–20). Ми віримо, що наказ займатися місіонерським свідченням стосується лише історії ранньої Церкви, а не її сучасного стану. Нас більше зворушує національний гімн або прапор, ніж Хрест Христа і Його Євангеліє. …Сьогодні, коли християнство занепадає в Європі і переходить в інші регіони, згортання православ’я до географічних меж європейського континенту рано чи пізно (швидше рано, ніж пізно, коли вичерпається динаміка реєвангелізації колишніх комуністичних країн) призведе до історичного занепаду»
--------------------------------------------
Stavros Zoumboulakis, ‘The Orthodox Churches and the Geographical Redistribution of Christianity’, in Orthodox Handbook on Ecumenism: Resources for Theological Education – ‘That they all may be one’ (John 17:21) (Volos/Geneva/Oxford: Volos Academy Publications/WWC Publications/Regnum Books International, 2014), pp. 829–830.
Правдиво, гірко і актуально, причому не тільки для України. Проблема універсальна і всеосяжна:
«Сьогодні православне християнство не має ніякої місії, передусім тому, що воно було розчавлене національними ідеями і присвятило себе всіляким формам національної боротьби. Національні вимоги поглинули всю його енергію, і нічого не залишилося для поширення Євангелія. Націоналістична ідеологія, яку сповідують усі (!) Православні Церкви, не тільки призвела до конфлікту між ними, але й перешкодила будь-якій сталій і скоординованій православній місіонерській співпраці (такій, яку в широкому масштабі досягли протестанти). Ба більше, вона спотворила саму євангельську природу їхньої місіонерської роботи, де б і як би слабо це не підтверджувалося, і часто перетворила цю діяльність на не більше ніж експорт націоналізму.
Православні християни не були свідомі місіонерської справи. Вони готові відгукнутися на будь-який національний заклик, навіть найнесамовитіший, але не мають вух, щоб почути наказ Воскреслого Христа: "Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам»", можливо, тому що вони не вірять у Його запевнення: "І ось Я з вами по всі дні, до кінця віку" (Мф. 28: 19–20). Ми віримо, що наказ займатися місіонерським свідченням стосується лише історії ранньої Церкви, а не її сучасного стану. Нас більше зворушує національний гімн або прапор, ніж Хрест Христа і Його Євангеліє. …Сьогодні, коли християнство занепадає в Європі і переходить в інші регіони, згортання православ’я до географічних меж європейського континенту рано чи пізно (швидше рано, ніж пізно, коли вичерпається динаміка реєвангелізації колишніх комуністичних країн) призведе до історичного занепаду»
--------------------------------------------
Stavros Zoumboulakis, ‘The Orthodox Churches and the Geographical Redistribution of Christianity’, in Orthodox Handbook on Ecumenism: Resources for Theological Education – ‘That they all may be one’ (John 17:21) (Volos/Geneva/Oxford: Volos Academy Publications/WWC Publications/Regnum Books International, 2014), pp. 829–830.
Це вже здобули, чи ще ні?
Поки православні собачаться за стіни і каміння міряючись пісюнами хто більше канонічний, дехто потворять дитячі душі. Навмисно, безжально, за гроші з диявольським присмаком перемоги.
Продовжуйте далі, аж поки не повбиваєте один одного, але перед тим знищите віру в молодого покоління.
І далі вважайте, що ви служите цим Богу. Сліпі поводирі сліпих.
Поки православні собачаться за стіни і каміння міряючись пісюнами хто більше канонічний, дехто потворять дитячі душі. Навмисно, безжально, за гроші з диявольським присмаком перемоги.
Продовжуйте далі, аж поки не повбиваєте один одного, але перед тим знищите віру в молодого покоління.
І далі вважайте, що ви служите цим Богу. Сліпі поводирі сліпих.
Перехід українських автокефалів до греко-католиків: дух екуменізму української церкви - Володимир Бондар.
Який урок маємо винести ми, православні України, з історії, коли ціла єпархія вирішує залишити православ’я і приєднатися до УГКЦ? Мабуть, це дзеркало наших внутрішніх слабкостей: нездатності до єдності, невміння слухати одне одного, втрати духовного авторитету. Чи зробимо ми висновки, поки ще маємо час?
Дисклеймер: Думки та висновки, висловлені в публікації, належать автору і не відображають позицію Софійського братства.
«Нещодавно мав нагоду відвідати унікальну парафію УГКЦ, яка перейшла з православ’я. Унікальність полягає у тому, що зазвичай між православними і греко-католиками відбуваються поодинокі переходи священиків і мирян, а тут перейшла не просто ціла парафія, а ціла Харківсько-полтавська єпархія УАПЦ, очолювана арцибискупом [архієпископом – ред.] Ігором Ісіченком, яка не забажала вливатися до ПЦУ після отримання Томосу у 2019 році, натомість приєднавшись до УГКЦ у 2020 році».
https://sofiyske-bratstvo.org/perehid-ukrayinskyh-avtokefaliv-do-greko-katolykiv-duh-ekumenizmu-ukrayinskoyi-czerkvy/
Який урок маємо винести ми, православні України, з історії, коли ціла єпархія вирішує залишити православ’я і приєднатися до УГКЦ? Мабуть, це дзеркало наших внутрішніх слабкостей: нездатності до єдності, невміння слухати одне одного, втрати духовного авторитету. Чи зробимо ми висновки, поки ще маємо час?
Дисклеймер: Думки та висновки, висловлені в публікації, належать автору і не відображають позицію Софійського братства.
«Нещодавно мав нагоду відвідати унікальну парафію УГКЦ, яка перейшла з православ’я. Унікальність полягає у тому, що зазвичай між православними і греко-католиками відбуваються поодинокі переходи священиків і мирян, а тут перейшла не просто ціла парафія, а ціла Харківсько-полтавська єпархія УАПЦ, очолювана арцибискупом [архієпископом – ред.] Ігором Ісіченком, яка не забажала вливатися до ПЦУ після отримання Томосу у 2019 році, натомість приєднавшись до УГКЦ у 2020 році».
https://sofiyske-bratstvo.org/perehid-ukrayinskyh-avtokefaliv-do-greko-katolykiv-duh-ekumenizmu-ukrayinskoyi-czerkvy/