Досить легко допомогти один раз. Набагато важче допомагати «вдовгу», не питаючи, скільки ще це робити. Досить просто виявити гостинність один раз. Набагато складніше відкрити своє серце надовго, не питаючи, коли кінець.
🇱🇹 Саме так діє Литва – послідовно, самовіддано, системно й надійно з першого дня російського вторгнення й досі.
За цей час чого тільки не чули українці за кордоном. І про втому, і про компроміси, і навіть про нетерпіння. Тим часом Литва надійно стоїть поряд, допомагаючи системно та постійно.
Український центр у Литві, який три роки тому ми започаткували з колегою, першою леді країни Діаною Наусєдєнє, – приклад саме такого ставлення. Достатньо сказати, що ніде більше немає такого центру, патронованого на рівні обох держав. Ніде більше немає центру, який дає стільки можливостей українцям – без терміну дії, без умов і обмежень.
📊 Із червня 2022 року до червня 2025-го на його базі проведено понад 4300 заходів для дорослих і дітей. Щодня тут – культурні та спортивно-оздоровчі події, психологічна підтримка, неформальна освіта для дітей і дорослих, мовні курси. Щороку влітку на базі центру влаштовують літній дитячий табір.
Український центр – активний учасник культурного життя Литви. Центр не лише організовує заходи у своїх стінах, а й представляє українські проєкти та творчі колективи на великих майданчиках, численних ярмарках, фестивалях, концертах та артподіях, просуваючи українську культуру та ідентичність
Центр постійно приймає міжнародні заходи. Зокрема, міжнародний форум «Реалізація Формули миру Президента України Володимира Зеленського: спільні дії України та Литви на шляху до довготривалого миру» відбувся 23 лютого 2023 року, і центр став головним організатором заходу.
📚 І мої проєкти «Українська книжкова поличка» та «Книжки без кордонів», у межах яких до Литви привезено понад 8 тис. книжок українською мовою, ми також втілили в унікальному Українському центрі Литви.
Тому сьогодні, у його третю річницю, я дякую кожному й кожній причетній насамперед за сталість, послідовність, терпіння. Адже саме з цих чеснот виростають найміцніші стосунки, найкраще порозуміння (і між людьми, і між народами) і в результаті – спільні перемоги.
🇱🇹 Саме так діє Литва – послідовно, самовіддано, системно й надійно з першого дня російського вторгнення й досі.
За цей час чого тільки не чули українці за кордоном. І про втому, і про компроміси, і навіть про нетерпіння. Тим часом Литва надійно стоїть поряд, допомагаючи системно та постійно.
Український центр у Литві, який три роки тому ми започаткували з колегою, першою леді країни Діаною Наусєдєнє, – приклад саме такого ставлення. Достатньо сказати, що ніде більше немає такого центру, патронованого на рівні обох держав. Ніде більше немає центру, який дає стільки можливостей українцям – без терміну дії, без умов і обмежень.
📊 Із червня 2022 року до червня 2025-го на його базі проведено понад 4300 заходів для дорослих і дітей. Щодня тут – культурні та спортивно-оздоровчі події, психологічна підтримка, неформальна освіта для дітей і дорослих, мовні курси. Щороку влітку на базі центру влаштовують літній дитячий табір.
Український центр – активний учасник культурного життя Литви. Центр не лише організовує заходи у своїх стінах, а й представляє українські проєкти та творчі колективи на великих майданчиках, численних ярмарках, фестивалях, концертах та артподіях, просуваючи українську культуру та ідентичність
Центр постійно приймає міжнародні заходи. Зокрема, міжнародний форум «Реалізація Формули миру Президента України Володимира Зеленського: спільні дії України та Литви на шляху до довготривалого миру» відбувся 23 лютого 2023 року, і центр став головним організатором заходу.
📚 І мої проєкти «Українська книжкова поличка» та «Книжки без кордонів», у межах яких до Литви привезено понад 8 тис. книжок українською мовою, ми також втілили в унікальному Українському центрі Литви.
Тому сьогодні, у його третю річницю, я дякую кожному й кожній причетній насамперед за сталість, послідовність, терпіння. Адже саме з цих чеснот виростають найміцніші стосунки, найкраще порозуміння (і між людьми, і між народами) і в результаті – спільні перемоги.
Вони різні, але всі – рідні. Після повернення військових із фронту та возз’єднання родин близьким людям буває непросто. Та будь-які труднощі долаються завдяки розумінню, спілкуванню й готовності змінюватися разом.
💻 Про те, як вибудувати взаємодію в родині після повернення ветерана чи ветеранки додому, розповідає дев’ятий епізод освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія». Він доступний на платформі «Дія.Освіта» та YouTube-каналі «Ти як?».
Ви можете дізнатися:
❓ Як допомогти ветерану чи ветеранці адаптуватися до домашнього ритму.
Розповідайте, що змінилося вдома: умови навчання дитини, режим сну чи харчування тощо. Долучайте до домашніх справ поступово, без критики, підтримуючи бажання допомогти.
❓ Що робити, якщо виникають проблеми зі сном.
Не ображайтеся, якщо ветеран чи ветеранка деякий час спатимуть окремо. Можливо, вони хочуть убезпечити близьких від своїх нічних кошмарів. Не торкайтеся людини під час переживання спогадів уві сні: вона не усвідомлює, де перебуває та хто поруч.
❓ Як підготувати дитину до повернення батьків-ветеранів.
Поясніть, що татові чи мамі потрібен час на відпочинок. Вони не перестали любити – просто ще не готові гратися й гуляти як раніше. Водночас батькам-ветеранам слід підібрати темп зближення, наприклад залучати дитину до спільного дозвілля поступово.
💭 «Підлітки – це діти, із якими вже треба говорити як із дорослими. У нашого тата були серйозні травми, опіки. Я щодня показувала хлопцям фото, пояснювала, що він не такий, як був до поранення. Сприйняття має бути на різних рівнях: емоційному, візуальному. І коли тато повернувся додому, зайшов до нашої кімнати та хлопці його побачили, жодного подиву не було. Вони були готові», – ділиться пережитим досвідом дружина ветерана Тетяна Пономарь, одна з героїнь серіалу.
Освітній серіал створено з ініціативи Мінцифри в межах кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації.
💻 Про те, як вибудувати взаємодію в родині після повернення ветерана чи ветеранки додому, розповідає дев’ятий епізод освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія». Він доступний на платформі «Дія.Освіта» та YouTube-каналі «Ти як?».
Ви можете дізнатися:
❓ Як допомогти ветерану чи ветеранці адаптуватися до домашнього ритму.
Розповідайте, що змінилося вдома: умови навчання дитини, режим сну чи харчування тощо. Долучайте до домашніх справ поступово, без критики, підтримуючи бажання допомогти.
❓ Що робити, якщо виникають проблеми зі сном.
Не ображайтеся, якщо ветеран чи ветеранка деякий час спатимуть окремо. Можливо, вони хочуть убезпечити близьких від своїх нічних кошмарів. Не торкайтеся людини під час переживання спогадів уві сні: вона не усвідомлює, де перебуває та хто поруч.
❓ Як підготувати дитину до повернення батьків-ветеранів.
Поясніть, що татові чи мамі потрібен час на відпочинок. Вони не перестали любити – просто ще не готові гратися й гуляти як раніше. Водночас батькам-ветеранам слід підібрати темп зближення, наприклад залучати дитину до спільного дозвілля поступово.
💭 «Підлітки – це діти, із якими вже треба говорити як із дорослими. У нашого тата були серйозні травми, опіки. Я щодня показувала хлопцям фото, пояснювала, що він не такий, як був до поранення. Сприйняття має бути на різних рівнях: емоційному, візуальному. І коли тато повернувся додому, зайшов до нашої кімнати та хлопці його побачили, жодного подиву не було. Вони були готові», – ділиться пережитим досвідом дружина ветерана Тетяна Пономарь, одна з героїнь серіалу.
Освітній серіал створено з ініціативи Мінцифри в межах кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації.
📚 Між Грузією та Філіппінами 8 тисяч кілометрів, але обидві держави поєднала українська література: вони стали 60-ю та 61-ю країнами нашого проєкту «Українська книжкова поличка». А загалом таких поличок уже понад 260.
Історія, сучасна та класична література, підручники, поезія оселилися на полицях Національної бібліотеки Філіппін та Українського дому Батумі.
Серед книжок є особливі, ті, автори яких саме в цю мить боронять Україну від російського вторгнення на фронті. Зокрема, казки письменника, художника, воїна Валерія Пузіка.
🛡 Як влучно зазначили представники українського посольства на відкритті полички, «це нагадування, що навіть ті, хто створює казки, сьогодні захищають реальність».
Справді, саме це робить наші книжки, інші твори й усю культуру актуальними, як ніколи раніше, і актуальними повсюдно, бо це культура народу, який боронить життя, свободу, гідність. Не тільки для себе – для всіх, адже захищає самі людські права на все це.
І разом з нами бореться за себе й за нас наша культура.
За перший місяць літа відкрилося кілька українських книжкових поличок:
🇵🇱 ще дві – в Польщі, у Публічній бібліотеці міста Тарнів і в Повітовій і міській публічній бібліотеці міста Рибнік;
🇰🇷 нова – у Кореї, у найстарішій громадській бібліотеці країни в Сеулі;
🇭🇺 нова – в Угорщині, у Бібліотеці міста Нірбатор;
🇵🇹 чергова – у Португалії, у Муніципальній бібліотеці Коїмбри;
🇨🇦 ще одна – у Канаді, у Бібліотеці Бремптона в Торонто.
🤝 Дякую всім нашим посольствам і консульствам, Міністерству закордонних справ України, Українському інституту книги, Міністерству культури та стратегічних комунікацій України, які попрацювали над цим і працюють далі, щоб світ знайомився з українською літературою, щоб до неї мали доступ українці в різних країнах і щоб наше слово єднало всіх, хто відкритий до знань і правди.
Історія, сучасна та класична література, підручники, поезія оселилися на полицях Національної бібліотеки Філіппін та Українського дому Батумі.
Серед книжок є особливі, ті, автори яких саме в цю мить боронять Україну від російського вторгнення на фронті. Зокрема, казки письменника, художника, воїна Валерія Пузіка.
🛡 Як влучно зазначили представники українського посольства на відкритті полички, «це нагадування, що навіть ті, хто створює казки, сьогодні захищають реальність».
Справді, саме це робить наші книжки, інші твори й усю культуру актуальними, як ніколи раніше, і актуальними повсюдно, бо це культура народу, який боронить життя, свободу, гідність. Не тільки для себе – для всіх, адже захищає самі людські права на все це.
І разом з нами бореться за себе й за нас наша культура.
За перший місяць літа відкрилося кілька українських книжкових поличок:
🇵🇱 ще дві – в Польщі, у Публічній бібліотеці міста Тарнів і в Повітовій і міській публічній бібліотеці міста Рибнік;
🇰🇷 нова – у Кореї, у найстарішій громадській бібліотеці країни в Сеулі;
🇭🇺 нова – в Угорщині, у Бібліотеці міста Нірбатор;
🇵🇹 чергова – у Португалії, у Муніципальній бібліотеці Коїмбри;
🇨🇦 ще одна – у Канаді, у Бібліотеці Бремптона в Торонто.
🤝 Дякую всім нашим посольствам і консульствам, Міністерству закордонних справ України, Українському інституту книги, Міністерству культури та стратегічних комунікацій України, які попрацювали над цим і працюють далі, щоб світ знайомився з українською літературою, щоб до неї мали доступ українці в різних країнах і щоб наше слово єднало всіх, хто відкритий до знань і правди.