Telegram Group Search
Про політичну культуру і велику будучність українців:

Рада, т.е. мирской приговор или громада священна для украинца. Как бы приговор этот ни казался ему несправедливым, как бы он ни был направлен против интересов его личных и семейных, он слепо повинуется ему. Нельзя не видеть в этой черте, вылившейся и до сих пор сохранившейся, вследствие былого казачества, великой будущности народа. Понятие о самоуправлении, о законности, даже при нарушении существующих порядков, ему хорошо известно.


Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генеральнаго штаба. Сост. А. Шмидт. Херсонская губерния, ч. 1. СПб, 1863


| Літопис |
24👍6❤‍🔥1
Forwarded from Back to the Roots
Уродженця Києва Миколу Дилецького називають творцем школи партесної музики західного напрямку, яка дала світові низку визначних композиторів.

Він написав теоретичну працю «Мусікійська граматика» — памʼятка українського бароко, — який опублікували рівно 350 років тому у Вільно (нині Вільнюс). У ньому Дилецький детально пояснив технічні особливості партесного співу і композиції.

І що важливо! У цій роботі він перший у світі описав квінтове коло — як графічну схему, за якою музикант може простежити гармонічні зв’язки між усіма мажорними та мінорними тональностями 12 нот. Для композиторів ця робота полегшила написання музики.

Це правда вартує уваги… Твір «Воскресенський канон» Миколи Дилецького. Послухайте будь ласка.

На фото — фрагмент «Мусикійської граматики» М.Дилецького.
🔥298👍4😎3
Уривок з Візернуку цнот Єлисея Плетенецького — панегірика на честь архимандрита Єлисея Плетенецького й однієї з перших книг, виданих у Києві.
Автор панегірика Олександр Митура згадує серед чеснот Єлисея Плетенецького відродження "припалої пилом" друкарні Балабана у Києво-Печерській Лаврі:

Фꙋндоваⷩє Дрꙋкарнѣ

И тоѥи тежъ цноты молчать не годитсѧ,
Хто бы противъ того быⷧ, глꙋпыⷨ подобиⷮсѧ,
Котѡрыѥ бы намнѣй ѡ тоє не дбаютъ,
Же мꙋдрыє поⷣ лавꙋ славꙋ ихъ вкидаютъ.
Ты ꙗкъ велце потенжный в҆̀ оучинкꙋ горливоⷨ,
Ведеⷲ (ꙗко мовѧⷮ) рей в҆̀ дѣлѣ свѧтобливоⷨ.
Бось повскресилъ Дрꙋкарню припалꙋю пыломъ
Балабана, цнѡтъ веⷧкиⷯ, речю и тежъ дѣлоⷨ.
Онъ за благословенствоⷨ Ѿца намъ ст҃ого,
Ꙋдалъсѧ до ремесла (могꙋ речи) цного.
Ты зась ꙗко милостниⷦ Цр҃кви збытъ ревнивы̀̀,
Хотѣлъ и допѧлесь то ꙗко не лѣнивый.
По зестю єго з҆̀ свѣта, Дрꙋкарню вскреси́ти,
И преⷥ выдаваньє Книгъ Цр҃ковъ оукраси́ти,
Кгды жъ сѧ Цр҃ковꙏ Бж҃аа̇ преⷥ ню помножаєт:
И в Дѡгматеⷯ Ѿцеⷡскиⷯ сли́чне проквитаѥⷮ.
Нехай же ти стокротне Бъ҃ то нагоро́дитъ:
А щастьє противноѥ неⷯ нѣ в чомъ не шкодиⷮ


Олександр Митура. Візерунк цнот Єлисея Плетенецького. Київ, 1618


| Літопис |
12❤‍🔥4🥰2
Forwarded from Україна 25
Українські бійці у звільненому напередодні Слов’янську, 6 липня 2014 року.
54❤‍🔥14🫡12
До речі, чому ми постимо уривки з творів 17 століття? Нас надихнув Іван Лисяк-Рудницький:

РОЗМОВА ПРО БАРОККО

А: Що більше думаю про те, то частіше прокидається в мені сумнів, чи небіжчик Іван Котляревський зробив таку велику послугу український літературі. Була в нас до другої половини 18 століття вироблена літературна мова з устійненими традиціями. Ця мова спиралась на церковнослов'янщину та відбігала досить далеко, це правда, від поточної мови. Але біди тут не було ніякої. Чи не краще було відсвіжити книжну мову, впровадивши до неї поступово живі розмовні елементи, як це в себе зробили москалі?
Раптовий перехід до народної мови означав розрив з великою культурною традицією, добровільне зречення багатої спадщини нашого барокко. Не знаю, як мене вчили у школі, але факт, що 17 і 18 століття оставалися донедавна для мене немов закутані мрякою. На ці речі мені тільки останніми часами відкрилися очі, і я захоплений цими скарбами...


Іван Лисяк-Рудницький. Розмова про бароко <1943>. Історичні есе. Т. 1. Київ, 1994 (с. 63-69)


| Літопис |
👍227🔥3🤔3
Про становище жінки та ставлення до подружньої зради на Херсонщині:

Жена у украинца — вечно трудящееся, вечно усталое от работы существо, зато и он к ней бывает иногда замечательно снисходителен: например он преследует обольстителя, но ей прощает, иногда даже не позволяет себе упрекнуть жену, хотя подвергает её жестоким побоям за ослушание в чем-либо другом.


Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генеральнаго штаба. Сост. А. Шмидт. Херсонская губерния, ч. 1. СПб, 1863


| Літопис |
🤯33🗿12👍5😢3😇3👎2
УКРАЇНСЬКА ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ НА КАРТАХ 19 СТОЛІТТЯ

Павел Йозеф Шафарик (словац. Pavol Jozef Šafárik, чеськ. Pavel Josef Šafařík, 13 травня, 1795, Кобелярово — 26 червня 1861, Прага) — словацький та чеський поет, історик, мовознавець, етнограф. Засновник наукової славістики. Свої твори писав переважно чеською та німецькою мовами.

Карта «Slovanský zeměvid» словацького та чеського мовознавця та етнографа Павела Шафарика (Pavel Jozef Šafárik; 1795-1861), яка була частиною виданої у 1842 р. книжки «Слов'янський народопис» («Slovanský Narodopis»), заклала основи слов'янської етнографії і мала великий успіх. Мапа була підготовлена уже в 1838 р., але на друк не вистачало грошей. Карта та монографія витримали три видання. Друге видання вийшло у тому ж 1842 р., а третє — у 1843 р. Масштаб карти 1:4 530 000 (в милях). Формат мапи 44х51 см. Мідерит. Титул розташовано у лівому нижньому куті, легенду – у правому, етнічну карту півночі Росії (9х14 см) – у верхньому лівому куті. Мапа видана у Празі. На карті П. Шафарик спробував передати назви в транскрипції мов місцевих народів, і в результаті ми спостерігаємо типово українські назви міст: Lviv, Černihiv, Charkiv, Mykolajiv і т.д.

Поряд з великорусами, малорусами і білорусами Павел Шафарик, за мовним критерієм, виокремлює і “новгородців”. Пізніше вони зникнуть з етнографічних карт. З різними доповненнями етнографічна карта П. Шафарика перевидавалася у західноєвропейських довідкових та навчальних виданнях – спочатку німецькомовних, а згодом французьких та інших. Зокрема, точно за П. Шафариком показані слов’яни на етнографічній карті Європи у німецькому навчальному атласі Генріха Берґгауса (1847 р.). Аналогічно виглядають ареали проживання народів і на французькій “Етнографічній карті Росії” (1852).

Джерело: ЕТНІЧНІ КАРТИ УКРАЇНCЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПРАЦЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ ВЧЕНИХ XIX ст.

Карта: Slovanský Zeměvid
24👍8
Дивіться, як треба писати присвяти:

ПОСВЯЩАЮ

одъ щирого сердця и душі

первому

НА ВСЮ УКРАІНУ!..

Славному, уподобаному, народному, любымому Піитові и дуже вельмы дотепному Сконпонаторові шановному Батькові наськоі Южнорусськоі, сірічъ Малороссійськоі, Словесності

ИВАНУ ПЕТРОВЫЧУ
КОТЛЯРЕВСКОМУ

на прикміту:

Віковічноі, славноі памъяті, всёгосвітнёі шанобы, велыкоі поваги, щиро-рідноі дьяки, і за всэ доброго спасы-Бігъ! Якъ творцю: Энеиды, Наталкы Полтавкы и Москаля Чарівныка.

И ВКУПІ ТАКОМУЖЪ

Дотепному Его рівні и побратыні кныжного діла, старому, шановному и, всіма добре розумнымы людьмы, поважаѣмому, пану Віршатору и Сконпонатору

ГУЛАКУ-АРТЕМОВСКОМУ.


Грыцько Карпенко.

1862 року
Санктпетербурхъ.


Г. Д. Карпенко. Велыкодна Украйінська Посполіта малороссійська пісьня на віковічно-славный девъятнадцятый день місяца февpаля тысяча-вісімъ-сотъ-шісьтьдесять пеpваго pоку: для фоpтепіано. СПб, 1862


| Літопис |
21👍9😁2
Magni Ducatus Lithuaniae Caeterarumque Regionum Illi Adjacentium Exacta Descriptio

Карта 1613р. Віллема Янсзона Блау та Гессона Ґірріца

У правому верхньому куті карти бачимо підпис «DVCIS MOSCOVIÆ» - Князівство Московське. У правому нижньому куті бачимо Україну поруч з Києвом. З підписом: «quæ tum VKRAINE tum NIS ab aliis vocitatur» - Інші називають її УКРАЇНОЮ або НИЗОМ.
Також на карті окремо від Московського Князівства на заході сучасної України, трохи північніше міста Львів бачимо підпис: «Ruſsia» - Русь

#карти #україна #московія #русь #русь_не_московія #XVII

🔍Джерело

🔱𝙿𝚊𝚢𝚜 𝚍𝚎𝚜 𝚌𝚘𝚜𝚊𝚚𝚞𝚎𝚜🔱
33🔥9👍5
Чи відомі дияволу всі думки й замисли людини?

Макарій Пустельник дає відповідь на це питання, порівнюючи людські думки з розгалуженим деревом. Деякі гілки диявол хапає — натомість до інших не дістає:

Подобенство, ѡⷮ дерева

Ґдыжъ ꙗкъ древо многїи вѣтки албо ґалоⷩꙁки, при многихъ члоⷩкахъ маєтꙏ: такъ сꙋть нѣкоторїи мыслїй и замысловъ роⷥґи, которыи поймꙋєтъ шатанъ: а сꙋть дрꙋгїи, которых҆̀ недоходитъ.

В ѡдной абовѣмъ речи перемагаєтъ часть злости на побꙋдкꙋ мыслїй: а в҆̀ дрꙋгой чл҃вчаѧ мысль перевыⷲшаєт, и вꙁѧвши ѡⷣ Бг҃а помочъ и выбавеньє, спротивлѧєтъсѧ зломꙋ.

Внѣкоторой речи оуставаєтъ, а в҆̀ нѣкоторой справѣ хотѣнїє маєтъ.


Духовниї бесіди Макарія Пустельника. Вільна, 1627


| Літопис |
👍189❤‍🔥3😁1
СЕКС і МІСТО кінця 19 століття

Так, про подружні стосунки в селі на Херсонщині ми вже читали, тепер читаємо про позашлюбні стосунки у великому місті десь на заході України:

НА РІВНЇ З МУЖЧИНОЮ

Образок з великоміского житя.
(Конець).

Стара істория: знайомість з улицї, а з того любов. Він припав їй дуже до вподоби: чутливий, добросердечний і елєґантский. Она знала, що він був банковим урядником, мав матїр і дві молоді сестри, котрі літом мешкали задля слабости матери у свояків на селї: і він знав єї поєдинчу історию, що она на сїм сьвітї не має нїкого, самітна, без помочи.

Они любили ся, але Каська чомусь не могла натїшити ся своїм тайним щастєм! Як би їй полекшало, коли-б єго родина вернула ся з села і знала про їх тайну! Серед таких гадок єї тим більше вражала ріжниця між мужчиною а жінкою. Єго не непокоїло нїчо, він не потребував жадного сьвідка свого щастя; він іменно був мужчиною, а она дївчиною — в тім цїла річ.

Коли він раз — лїто вже кінчило ся — наставав на неї, щоб лишила свое занятє, він має досить гроший, аби єї удержати, він їй найме мешканє на передмістю, де она може сама і спокійно жити, тодї она з переляком видивила ся на него і не відповіла нї одного слова. А коли він таки дальше говорив, як то ему прикро, що в таку гарну погоду сидить замкнена в душнім бюрі, що може без найменьшого ваганя пристати на єго предложенє, она єго остро зганила і заборонила, о сїм ще раз говорити.

Серце їй немов шепнуло, що прецїнь перед сьвітом не є его нареченою, хоч він єї на самоті так називав, і що їх зносини не сьміють стати ся довірочними, як довго ніхто окрім них двох о тім нїчого не знає. Она вправдї не могла єму нїчого закинути, але се тайне щастє любовне непокоїло еї. А що, коли він таки не має чесних замірів? Хто се може знати? Она називала свої підозріня безосновними, несправедливими, поганими, але таки не могла їх приглушити. "Як єго мати верне, все буде добре", успокоювала себе. Але лїто минуло, наспіла осїнь і далї вже минала, а єго родина все ще не вертала...


Степан Невтїшний. На рівнї з мужчиною (образок з великоміского житя). Буковина, 1897, число 116


| Літопис |
👍10🍓9💔21
2025/07/10 11:38:39
Back to Top
HTML Embed Code: