Відлуння чекань
літає
мороз знімілих кораблів
хто
покликав
себе до сповідника?
Михайло Григорів
#грань_поезії
літає
мороз знімілих кораблів
хто
покликав
себе до сповідника?
Михайло Григорів
#грань_поезії
❤5
🔥 32 Lviv BookForum — це було неймовірно! Три дні у літературі, в поезії, три дні серед своїх. Три дні, аби набутися — попри втому, холод чи найбільшу за час повномасштабної війни атаку рсні, яку пережив Львів вночі після другого для LBF.
Дякуємо, що були з нами!
Дякуємо команді Lviv BookForum за те, що повірили у наші ідею та візію й дали нагоду реалізувати спеціальну програму «Точка перетину», в якій були дискусії і читання, перформанси, розмови, презентації, найбільша подія цьогорічного форуму і навіть включення прямісінько із позицій, аби почитати віршів.
Дякуємо нашим авторам і авторкам, учасникам і учасницям, модераторам і модераторкам, що долучились до спецпрограми і створили крутезні події, більшість з яких зібрала повні зали!
Дякуємо усім, хто завітав на події «Грані». Це було для вас!
Навздогін форуму принесли добірку фото з усіх наших подій. За фото дякуємо нашим учасникам і учасницям, а також волонтеркам LBF.
До нових зустрічей! 🖤
Дякуємо, що були з нами!
Дякуємо команді Lviv BookForum за те, що повірили у наші ідею та візію й дали нагоду реалізувати спеціальну програму «Точка перетину», в якій були дискусії і читання, перформанси, розмови, презентації, найбільша подія цьогорічного форуму і навіть включення прямісінько із позицій, аби почитати віршів.
Дякуємо нашим авторам і авторкам, учасникам і учасницям, модераторам і модераторкам, що долучились до спецпрограми і створили крутезні події, більшість з яких зібрала повні зали!
Дякуємо усім, хто завітав на події «Грані». Це було для вас!
Навздогін форуму принесли добірку фото з усіх наших подій. За фото дякуємо нашим учасникам і учасницям, а також волонтеркам LBF.
До нових зустрічей! 🖤
❤16🔥3💔1
тут
іноді
Бог
навіть не встигає
промовити ім’я
новонародженого
він повільно
як черепаха
з якої почався
великий вибух
починає ворушити своїм
божественним
шорохуватим
язиком
ріка із душами тече
вмочи у неї слово
щоб оприлюднити іще
одного
а уже нема кого
іменувати
Павло Коробчук
#грань_поезії
#грань_поезії_військових
іноді
Бог
навіть не встигає
промовити ім’я
новонародженого
він повільно
як черепаха
з якої почався
великий вибух
починає ворушити своїм
божественним
шорохуватим
язиком
ріка із душами тече
вмочи у неї слово
щоб оприлюднити іще
одного
а уже нема кого
іменувати
Павло Коробчук
#грань_поезії
#грань_поезії_військових
💔8❤1
загорнута в рожеву
обгортку з-під цукерки
мов новонароджений
дощовий хробак
я б хотіла
ніколи не вилазити
з неї наче дитина з ванни
у такий мокрий
застуджений
день
до того ж
нас лише двоє:
я і цей чоловік
що пахне хвоєю
одинадцятий рік поспіль
здається він не сповна розуму говорить сам до себе
та жінка
з мого двору
була жовтошкіра мов віск
вона теж говорила
але з квітами
розмахувала руками
ніби ось-ось
злетить як один з
метеликів-адміралів
свого часу я
насміхалася з неї
а згодом
сама почала говорити
щось таки трапилось
коли перша осінь
впала до моїх ніг
як зграя саранчі
і гробниця моя
розкололася
і довелося
так багато
жити
о, святий Бó!
відтоді
двадцять років
назбиралося
немов одне
століття
і я страшенно
тривожуся якщо
змушена буду жити
ще стільки ж
грубка грудей
мов пряжене молоко землі
схоже на яблуко
чорний принц
нагріте сонцем
втягує свій живіт
як змія свою
жертву
мої ліки
пахнуть газом
я пʼю їх та худну
пʼю та худну
більшість часу хочу
сховатися в ліжку
немов у труні
з набитим черевом
горіхової пасти й хліба
і не вагаючись
заснути.
Богдана Коваленко
#грань_поезії
обгортку з-під цукерки
мов новонароджений
дощовий хробак
я б хотіла
ніколи не вилазити
з неї наче дитина з ванни
у такий мокрий
застуджений
день
до того ж
нас лише двоє:
я і цей чоловік
що пахне хвоєю
одинадцятий рік поспіль
здається він не сповна розуму говорить сам до себе
та жінка
з мого двору
була жовтошкіра мов віск
вона теж говорила
але з квітами
розмахувала руками
ніби ось-ось
злетить як один з
метеликів-адміралів
свого часу я
насміхалася з неї
а згодом
сама почала говорити
щось таки трапилось
коли перша осінь
впала до моїх ніг
як зграя саранчі
і гробниця моя
розкололася
і довелося
так багато
жити
о, святий Бó!
відтоді
двадцять років
назбиралося
немов одне
століття
і я страшенно
тривожуся якщо
змушена буду жити
ще стільки ж
грубка грудей
мов пряжене молоко землі
схоже на яблуко
чорний принц
нагріте сонцем
втягує свій живіт
як змія свою
жертву
мої ліки
пахнуть газом
я пʼю їх та худну
пʼю та худну
більшість часу хочу
сховатися в ліжку
немов у труні
з набитим черевом
горіхової пасти й хліба
і не вагаючись
заснути.
Богдана Коваленко
#грань_поезії
💔14❤1
Чорний ресторан
Посилають мене їсти
у чорний ресторан,
де кельнери, збиті з дерева,
позичають стільцям свої кості,
де алюмінієві черпаки схлипувань
шукають тарілок у сльозах,
де на чорних скатертях на столах
лежать вузли з рук і соли,
де волосся ховає своє обличчя
у розпучливих руках скла,
де причалює до грудей суп,
щоб смоктати солодкі джерела в ребрах,
де в кутах, завинутих в серветки,
зойкають ложки і кутики уст,
де плачуть з голоду тарілки
перед шинквасами в порожніх руках ...
У чорний ресторан,
повний ям у дзеркалах,
від яких
гаснуть свічки
і надії обертаються
догори ногами!
Юрій Тарнавський
/ Стало відомо, що Юрій Тарнавський, один з найбільших українських поетів, відійшов у засвіти 14 жовтня 2025. Світла пам'ять.
#грань_поезії
Посилають мене їсти
у чорний ресторан,
де кельнери, збиті з дерева,
позичають стільцям свої кості,
де алюмінієві черпаки схлипувань
шукають тарілок у сльозах,
де на чорних скатертях на столах
лежать вузли з рук і соли,
де волосся ховає своє обличчя
у розпучливих руках скла,
де причалює до грудей суп,
щоб смоктати солодкі джерела в ребрах,
де в кутах, завинутих в серветки,
зойкають ложки і кутики уст,
де плачуть з голоду тарілки
перед шинквасами в порожніх руках ...
У чорний ресторан,
повний ям у дзеркалах,
від яких
гаснуть свічки
і надії обертаються
догори ногами!
Юрій Тарнавський
/ Стало відомо, що Юрій Тарнавський, один з найбільших українських поетів, відійшов у засвіти 14 жовтня 2025. Світла пам'ять.
#грань_поезії
😢14💔7
паличка, зламана на дві частини
з якої зведено міст
до іншого берега
не витримає ні коней, ні людей
ні обозу з біженцями
ні пілігримів
все чекатиме поки нею
вайлувато перейде
вишкреблений зі шкаралупи
щойно народжений день
Максим Христенко
#грань_поезії
з якої зведено міст
до іншого берега
не витримає ні коней, ні людей
ні обозу з біженцями
ні пілігримів
все чекатиме поки нею
вайлувато перейде
вишкреблений зі шкаралупи
щойно народжений день
Максим Христенко
#грань_поезії
❤8
Сьогодні він знайшов дещо
Сьогодні він знайшов дещо
воно було дешеве
і декому непотрібне
знахідку він заховав глибоко
а потім (я чув)
заходився гострити ножа
готувався перерізати півневі горло
щоб не настало завтра
Василь Голобородько
#грань_поезії
Сьогодні він знайшов дещо
воно було дешеве
і декому непотрібне
знахідку він заховав глибоко
а потім (я чув)
заходився гострити ножа
готувався перерізати півневі горло
щоб не настало завтра
Василь Голобородько
#грань_поезії
❤7
вони казали
з часом –
усе зникає
я
навчився текти
як річка
і віддаватися
у тяжкі долоні
холоду
мене приваблювали птахи
і в мене виросли крила
схожі на
вигнуті ручки
ножиць
я став сміхом
мертвих людей
які хотіли би сміятися
але більше не можуть
раптом
я зрозумів
що можу стати усім
бо у всього є смерть
що стирає форму
мені хотілося стати тим
хто кожну ніч
перефарбовує дах зірок
у чорний
а я випадково став фарбою
і мною написали –
той хто не має форми
ніколи
не зникне
Євген Кушнирік
#грань_поезії
з часом –
усе зникає
я
навчився текти
як річка
і віддаватися
у тяжкі долоні
холоду
мене приваблювали птахи
і в мене виросли крила
схожі на
вигнуті ручки
ножиць
я став сміхом
мертвих людей
які хотіли би сміятися
але більше не можуть
раптом
я зрозумів
що можу стати усім
бо у всього є смерть
що стирає форму
мені хотілося стати тим
хто кожну ніч
перефарбовує дах зірок
у чорний
а я випадково став фарбою
і мною написали –
той хто не має форми
ніколи
не зникне
Євген Кушнирік
#грань_поезії
❤10
прощання
нам ніч
обличчя забира
нам ніч
замешкує у тілі
розростається
довкруж імла
зникають
силуети
риси
тіні
вже доторки
нечутні й несуттєві
вже руки
не торкнуться рук
вже нас несуть
несуть безсило
сльозою скроплюючи
брук
і порушено
мовчання дзвону
й розвивається
на вітрі жаль
ще повертатися
комусь самому
у помешкання
пусту печаль
...і зібрано уже
колекцію облич
помалу ніч
завершила роботу
як засумуєш
тихо нас поклич
ми усміхнемося
тобі із фото
Ростислав Кузик
#грань_поезії
нам ніч
обличчя забира
нам ніч
замешкує у тілі
розростається
довкруж імла
зникають
силуети
риси
тіні
вже доторки
нечутні й несуттєві
вже руки
не торкнуться рук
вже нас несуть
несуть безсило
сльозою скроплюючи
брук
і порушено
мовчання дзвону
й розвивається
на вітрі жаль
ще повертатися
комусь самому
у помешкання
пусту печаль
...і зібрано уже
колекцію облич
помалу ніч
завершила роботу
як засумуєш
тихо нас поклич
ми усміхнемося
тобі із фото
Ростислав Кузик
#грань_поезії
❤13💔3
спершу
вплели тобі у волосся скло
неживого метелика
і обвуглену квітку
а потім
той, у замащеній мазутом сорочці
сміявся
і мучив тебе своєю хмільною піснею
про масний чорний дим
над твоїм містечком
і як тепер мені відмити твоє серце
від гіркоти
може
вручити своє?
Володимир Калина
#грань_поезії
#грань_поезії_військових
вплели тобі у волосся скло
неживого метелика
і обвуглену квітку
а потім
той, у замащеній мазутом сорочці
сміявся
і мучив тебе своєю хмільною піснею
про масний чорний дим
над твоїм містечком
і як тепер мені відмити твоє серце
від гіркоти
може
вручити своє?
Володимир Калина
#грань_поезії
#грань_поезії_військових
❤16💔1
*****
наскільки тебе вистачить
вихований туманом
чи смогом
скільки ще витримають
твої крихкі легені
мені відомі імена
кожної споруди
навіть твоєї
справжні назви
випалених проспектів
виснажених алей
житловий масив
армія відданих велетнів
рухається в слід історії
зазираючи у чужі квартири
нам залишається тільки
спостерігати за ними
позначати їхні маршрути
здогадуватись
куди вони йдуть
Олександр Мимрук
#грань_поезії
наскільки тебе вистачить
вихований туманом
чи смогом
скільки ще витримають
твої крихкі легені
мені відомі імена
кожної споруди
навіть твоєї
справжні назви
випалених проспектів
виснажених алей
житловий масив
армія відданих велетнів
рухається в слід історії
зазираючи у чужі квартири
нам залишається тільки
спостерігати за ними
позначати їхні маршрути
здогадуватись
куди вони йдуть
Олександр Мимрук
#грань_поезії
❤4