Зараз читаю українське видання подорожей барона фон Кампенгаузена, який наприкінці XVIII ст. проїхав майже всю Україну від півночі аж до Криму. Ці подорожні записки створені в кращих канонах орієнтального тревелогу доби Просвітництва – з типажами, екзотикою та колоніальними сюжетами. Трохи детальніше зроблю на нього огляд пізніше, але поки поділюсь кількома цікавими та яскравими сюжетами про українські терени, як своєрідну контактну зону (фронтир), де ще сильно відчуваються сліди прикордоння між державами (Гетьманщиною, Річчю Посполитою та Кримським ханатом), культурами та способами життя:
Про грецьку й вірменську громаду колишнього полкового міста Ніжин, яке довгий час було важливим центром торгівлі:
«…Ніжин – це миле і дуже густонаселене місто з розвиненою торгівлею, що перебуває в руках греків та вірмен… Вони продають багато вина, консервованих фруктів… грецьке мило і велику кількість виробів зі шкіри і шовку, які вони привозять з Греції та Азії… У цьому місті виготовляють особливо чудові парфуми, які незгірші за парфуми з Монпальє, різноманітні солодощі та фруктові лікери, які збагачують жителів…»;
Про нащадків козацької старшини у Подніпров’ї:
«…Їх вбрання, особливо у знатних і заможних, є сумішшю польських і татарських строїв (дуже логічно🤔 – авт.). Велике панство тут дуже пишається своїми прізвищами і серед них вважається, що до найдавніших родин належать тільки ті, в яких був або гетьман, або воєначальник або головний суддя. До таких родин належать Апостоли, Кочубеї, Кулябки, Безбородьки, Скоропадські, тощо. Ці поважні родини походять від печенізьких татар, які колись займали частину цього краю і чиє ім’я досі носить одне з міст (мабуть він має на увазі Черкаси? – авт.)…».
Про Кременчук, як центр транзитної торгівлі. А ще місто, куди доставляли каракатиць з Егейського моря:
«…Його назва походить від татарського слова «кременчок», яке означає «дуже безлюдний». Він розташований на лівому березі Дніпра… Плід, який росіяни називають терен, і який прикрашає береги цієї річки… називається татарською «кагамлик». У цьому місті немає нічого примітного, хоча воно досить густонаселене і веде велику транзитну торгівлю з Білорусією та Кримом. Купці є дуже заможними і серед них багато вірмен, греків і трохи євреїв. Головними товарами є вироби з дерева, які надходять з Білорусії, линва, дьоготь, смола, сап’ян, смола, пек і залізо, які відправляються до Таврії, звідки привозять турецькі тканини, шкіру, сап’ян, солодощі, грецькі вина і фрукти. Торгівля процвітає завдяки Дніпру… Окрім вищезгаданих товарів, крамниці заповнені фініками, родзинками, різними сортами тютюну, мила, і нарешті, рибою, яку називають каракатиця. Вона водиться в Егейському морі, де її збивають з морських скель і потім привозять сюди… Греки часто її привозять, їдять з червоним солодким соусом і вважають її вишуканою стравою...»;
Про Судакське вино в м. Кременчук:
«Тут вперше з’являється молдавське вино. Воно дуже легке і по кількох роках витримки нагадує мозельське вино. Виноград, який росте поблизу Судака в Криму, схожий на молоде бургундське, але його не можна пересадити… (сюди – авт.)»;
Про дикорослий шафран біля Єлисаветграда (суч. Кропивницький):
«Навесні біля Єлисаветграда, на берегах Інгулу, росте справжній шафран з квітками у біло-фіолетову смужку. Необізнані жителі заходять так далеко, що діти з коріння цієї корисної трави роблять собі іграшки, а якщо когось запитати, як називається ця рослина, то зазвичай її називають «василькі»…»;
Про те, що мандрівник побачив в Криму, зроблю окремий допис. #текст #чтиво #тревелог #книга
Зараз читаю українське видання подорожей барона фон Кампенгаузена, який наприкінці XVIII ст. проїхав майже всю Україну від півночі аж до Криму. Ці подорожні записки створені в кращих канонах орієнтального тревелогу доби Просвітництва – з типажами, екзотикою та колоніальними сюжетами. Трохи детальніше зроблю на нього огляд пізніше, але поки поділюсь кількома цікавими та яскравими сюжетами про українські терени, як своєрідну контактну зону (фронтир), де ще сильно відчуваються сліди прикордоння між державами (Гетьманщиною, Річчю Посполитою та Кримським ханатом), культурами та способами життя:
Про грецьку й вірменську громаду колишнього полкового міста Ніжин, яке довгий час було важливим центром торгівлі:
«…Ніжин – це миле і дуже густонаселене місто з розвиненою торгівлею, що перебуває в руках греків та вірмен… Вони продають багато вина, консервованих фруктів… грецьке мило і велику кількість виробів зі шкіри і шовку, які вони привозять з Греції та Азії… У цьому місті виготовляють особливо чудові парфуми, які незгірші за парфуми з Монпальє, різноманітні солодощі та фруктові лікери, які збагачують жителів…»;
Про нащадків козацької старшини у Подніпров’ї:
«…Їх вбрання, особливо у знатних і заможних, є сумішшю польських і татарських строїв (дуже логічно🤔 – авт.). Велике панство тут дуже пишається своїми прізвищами і серед них вважається, що до найдавніших родин належать тільки ті, в яких був або гетьман, або воєначальник або головний суддя. До таких родин належать Апостоли, Кочубеї, Кулябки, Безбородьки, Скоропадські, тощо. Ці поважні родини походять від печенізьких татар, які колись займали частину цього краю і чиє ім’я досі носить одне з міст (мабуть він має на увазі Черкаси? – авт.)…».
Про Кременчук, як центр транзитної торгівлі. А ще місто, куди доставляли каракатиць з Егейського моря:
«…Його назва походить від татарського слова «кременчок», яке означає «дуже безлюдний». Він розташований на лівому березі Дніпра… Плід, який росіяни називають терен, і який прикрашає береги цієї річки… називається татарською «кагамлик». У цьому місті немає нічого примітного, хоча воно досить густонаселене і веде велику транзитну торгівлю з Білорусією та Кримом. Купці є дуже заможними і серед них багато вірмен, греків і трохи євреїв. Головними товарами є вироби з дерева, які надходять з Білорусії, линва, дьоготь, смола, сап’ян, смола, пек і залізо, які відправляються до Таврії, звідки привозять турецькі тканини, шкіру, сап’ян, солодощі, грецькі вина і фрукти. Торгівля процвітає завдяки Дніпру… Окрім вищезгаданих товарів, крамниці заповнені фініками, родзинками, різними сортами тютюну, мила, і нарешті, рибою, яку називають каракатиця. Вона водиться в Егейському морі, де її збивають з морських скель і потім привозять сюди… Греки часто її привозять, їдять з червоним солодким соусом і вважають її вишуканою стравою...»;
Про Судакське вино в м. Кременчук:
«Тут вперше з’являється молдавське вино. Воно дуже легке і по кількох роках витримки нагадує мозельське вино. Виноград, який росте поблизу Судака в Криму, схожий на молоде бургундське, але його не можна пересадити… (сюди – авт.)»;
Про дикорослий шафран біля Єлисаветграда (суч. Кропивницький):
«Навесні біля Єлисаветграда, на берегах Інгулу, росте справжній шафран з квітками у біло-фіолетову смужку. Необізнані жителі заходять так далеко, що діти з коріння цієї корисної трави роблять собі іграшки, а якщо когось запитати, як називається ця рослина, то зазвичай її називають «василькі»…»;
Про те, що мандрівник побачив в Криму, зроблю окремий допис. #текст #чтиво #тревелог #книга
BY Нотатки орієнталіста. Orientalist notes
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
"There are several million Russians who can lift their head up from propaganda and try to look for other sources, and I'd say that most look for it on Telegram," he said. 'Wild West' "There is a significant risk of insider threat or hacking of Telegram systems that could expose all of these chats to the Russian government," said Eva Galperin with the Electronic Frontier Foundation, which has called for Telegram to improve its privacy practices. But because group chats and the channel features are not end-to-end encrypted, Galperin said user privacy is potentially under threat. "And that set off kind of a battle royale for control of the platform that Durov eventually lost," said Nathalie Maréchal of the Washington advocacy group Ranking Digital Rights.
from us
