«Найгірша людина у світі» Йоакіма Трієра – і про це пише більшість критиків – найбільш зрозумілий, послідовний і глядацький фільм Йоакіма Трієра на момент його виходу.

В певному сенсі Трієр спробував – і його спроба увінчалась успіхом – зняти сучасну версію «Амелі» Жан-П'єра Жене та «Жінка є жінка» Жан-Люка Годара.

Від «Амелі» в «Найгіршій людині» – жвавий, «офранцужений» темп оповіді, а також приємна, мелодраматична атмосфера фільму; чарівна, романтизована головна героїня; закадровий голос оповідачки, etc.

Від «Жінка є жінка» – кольорове, райдужне тло на вступних титрах; своєрідні, неакадемічні операторські прийоми в стилі Рауля Кутара, який знімав картини Годара; кинутий головною героїнею погляд у кінокамеру (Ренате Реінсве так само підморгує глядачам, як це робила Анна Каріна у «Жінка є жінка»); тема жіночої долі та місця жінки у сучасному світі; метатекстуальність «Найгіршої людини», etc.

І справді, схожостей так багато – і не тільки з названими мною картинами! – що «Найгіршу людину у світі» варто було б визнати синефільським твором, фільмом для знавців і любителів кіно, готових зчитувати відсилання Трієра на всіляких Годарів і Жене.

І все ж таки картина Йоакіма Трієра – вона для всіх; її художні та оповідальні переваги важливіші за «професійні тонкощі», розраховані на підготовленого глядача.

Суть «Людини» – не в оммажах і рефренах.

Її суть – в іншому.

#рецензії

- - - - -

А тут можна прочитати вчорашній відгук на «Найгіршу людину у світі».

Так, але повернемося до містера Хейзена [мова йде про розмову Гічкока з приводу макгафіна в «Лихій славі»], з яким я розмовляв на кораблі; коли він відгукнувся про нашу ідею [зробити макгафіном уран, необхідний для виготовлення атомних бомб] як про ідіотську, я зреагував так: «Це зайвий раз підтверджує те, що даремно ви надаєте таке значення макгафіну.

«Лиха слава» – це просто історія кохання чоловіка і жінки, яка, через свій обов'язок, змушена лягти в ліжко іншої людини і навіть вийти за неї заміж.

Ось про що фільм.

Ця помилка дорого вам обійшлася, тому що фільм коштував два мільйони доларів, а продюсери отримали прибуток у вісім мільйонів».

(Альфред Гічкок, який вміє переконувати)

#гічкок

Сьогодні, о 20:00, читаю лекцію перед показом «Вічності» в «Планеті Кіно» («Forum») – фентезійним ромкомом про вибір, пам'ять і любов.

Якщо коротко – це сучасна ексцентрична комедія на трьох по типу класичної голлівудської стрічки «Неприємності в раю» (1932); Елізабет Олсен обиратиме собі ідеального чоловіка, з яким проведе цілу вічність.

Якщо докладно – приходьте на лекцію!

Крім того опублікую рецензію на «Вічність» у форматі карток, а також запишу шорт для «YouTube»-каналу «Kinomenstanislav».

#події

- - - - -

Тут – квитки на лекцію і показ «Вічності» о 20:00, 4 грудня (всі події шукайте на сайті/додатку «Планети Кіно» за фільтром «Розбір кінокритика»).

Тема, що поєднує музичну естраду і горор, далеко не нова – достатньо пригадати «Чорного лебедя» (2010) чи, в певній мірі, «Вокс Люкс» (2018).

Але маємо студії-дистриб'ютора «А24», режисера і сценариста Девіда Лоурі (ціную його за декілька стрічок – скажімо, за «Легенду про Зеленого лицаря»), акторку Енн Гетевей – все це вселяє певні надії у «Mother Mary», яка вийде в американський прокат навесні 2026 року.

Чекаємо і в нас!

Дивимся трейлер.

#анонси

Чому «Ти – космос» – це глядацьке кіно?

Нашу відеолекцію на «YouTube»-каналі «Kinomenstanislav» про стрічку Павла Острікова переглянули вже майже півтисячі разів (так, це багато!) – якщо ще її не бачили, тоді можете подивитись ось тут.

Сміливо підписуйтесь на канал – наступна відеолекція, яка вийде цього тижня, буде присвячена «Останньому вікінгу» Андерса Томаса Єнсена.

#ютуб

- - - - -

А тут можна почитати рецензію на «Ти – космос».

«Найгірша людина у світі» Йоакіма Трієра – як я вже казав – іронічний поколіннєвий кінороман (не просто ж так фільм розбитий на пролог, 12 розділів та епілог), а також – феміністична історія пошуку головною героїнею Джулі (Ренате Реінсве) самої себе та свого місця в житті.

Вона розривається між любов'ю до двох хлопців: старшого і ровесника.

В особах цих хлопців представлено два покоління, два різних підходи до життя.

Старший шукає статечності, сім'ї, дітей; він намагається контролювати Джулі і, як і всі чоловіки минулого століття, нав'язує їй свої почуття; він живе буденними проблемами «дорослих», він багато працює (малює комікси), він – особистість, яка вже склалася.

Інший же, молодший хлопець, ні про що не дбає; він розслаблений і зайнятий собою; він ні в чому не пригнічує Джулі; він готовий все своє життя працювати баристою; зрештою, він навіть споживає певні... гриби.

І ось з яким із цих хлопців Джулі здатна здобути щастя?

Яка з цих двох поколіннєвих філософій – правильна?

Джулі не здатна вирішити це завдання – і вона його так і не вирішить.

З одного боку, хлопець-ровесник, відірваний від будь-яких зобов'язань міленіал, здається найкращим вибором, логічним варіантом.

Однак є щось надійне, справжнє і в старшому коханці, який – незважаючи навіть на кричучу закостенілість його поглядів і забобонів в епоху #metoo і екологічного активізму – відмовляється грати за правилами «нового світу», не мислить себе в цій сучасній, «розгубленій реальності».

«Я виріс», – каже він, – «у той час, коли культура передавалась за допомогою фізичних об'єктів. Вони були цікавими, тому що ми мали змогу оточити себе ними, могли доторкнутись до них, потримати в руках, порівняти їх».

А Джулі – вона якраз розгублена, вона не має відповідей, їй не зрозуміло, чого вона хоче і до чого в кінцевому рахунку повинна прийти.

Джулі – у всіх сенсах вільна.

І її свобода – до речі, чудово відображена кінематографічними прийомами Йоакіма Трієра – є головною характеристикою героїні.

Скільки б Джулі не сумнівалася, не страждала, не блукала безцільно містом – вона не відмовляється від своєї свободи, у тому числі – свободи жінки від чоловіка.

Старшого коханця Джулі докоряє за те, що йому «постійно треба бути дуже сильним, вміти формулювати свої думки, викладати їх у доступній формі».

Джулі каже йому: «Якщо ти аналізуєш те, що відбувається з погляду психології, тобі здається, що ти неймовірно сильний. А через те, що в мене неаналітичний склад розуму, ти думаєш, що я слабша!»

Так Джулі перемагає «старше покоління».

Проте не менш прискіплива вона і до коханця-однолітка.

Джулі дорікає йому: «Говориш мені розслабитись? Розслабитись? Ну так, ти ж у цьому профі! Подаватимеш каву до пенсії! Я хочу більшого!»

Правда, так само Джулі і вигороджує своїх партнерів, помічаючи все те найкраще, що в них є, розуміючи їхню філософію і приймаючи її.

Старшому, наприклад, вона каже: «Ти маєш комікси, які ти створив. Я теж так хотіла б. Мати те, що маєш ти, і ніколи не сумніватись, що я роблю у цьому житті саме те, що маю робити. Я й справді хотіла б цього».

У той же час ровесник дозволяє Джулі скуштувати справжню свободу і, як не крути, розслабитись від зобов'язань (а хіба не в цьому полягає сенс життя для справжнього міленіала?)

Таким чином ХХ століття і століття XXI – на думку Трієра, вустами Джулі – виявляють у фільмі свої переваги та недоліки.

І Джулі, зрештою, відмовляється від обох.

Їй все-таки миліша свобода, якою б парадоксальною або навіть руйнівною вона не була.

Складні теми, яких торкнувся Трієр у «Найгіршій людині у світі», загорнуті в зручну оболонку.

Незважаючи на суперечливість деяких витків сюжету і незважаючи на деякі спірні психологічні реакції Джулі, «Найгірша людина у світі» все одно залишається романтичною мелодрамою, саме що спекулятивною, мейнстримною, емоційною.

Трієр, напевно, цього й домагався – зняти легковажне глядацьке кіно, а не важковаговий артхаус у дусі Міхаеля Ганеке.

Щоправда, варто тільки лупнути «Найгіршу людину у світі» в будь-якому місці, як за мейнстримним фасадом проявляється товстий-претовстий шар істинно незалежного кіно.

Зрештою, «Людина» й жанру не має, це абсолютно без(поза)жанрове кіно, що легко перетікає з одного стану в інший.

Воно навіть дозволяє собі змінювати темп – згадайте хоча б довгу сцену в лікарні.

Слоган «Найгіршої людини у світі» – такий: «Немає у світі досконалості. Найгірший з ідіотів у світі – це ти сам».

#рецензії

- - - - -

Минулі відгуки на «Найгіршу людину у світі» можна прочитати ось тут і ось тут.