«Шалений Макс: Нова надія» — саме так жартома можна описати фільм Spacehunter: Adventures in the Forbidden Zone(1983).
Наш головний герой — пілот-найманець Вольф. Його одяг затертий до дірок, а мешкає він на космічному кораблі, апаратура якого давно потребує заміни. Проте це не біда, бо він звик до такого життя — життя вільної людини. Тим паче поряд із ним завжди перебуває струнка напарниця-інженерка (щоправда, вона лише робот). Вольф — романтик-нахаба з відкритого космосу.
Пригоди починаються, коли герой отримує сигнал про допомогу: треба врятувати трьох жінок, які застрягли на планеті, спустошеній війнами та хворобами. Задачка непроста, але й нагороду обіцяють солідну, тож він береться до роботи. Після приземлення Вольфа зустрічають огидні зомбі, діти-мутанти з коктейлями Молотова, смертельні пастки й жорстокий тиран на ім’я Овердоґ — механізований лорд, який ватагує цим світом. Але не все так погано: дорогою Вольф знайомиться з дикою дівчиною-виживальницею Нікі, яка виявляється не менш нахабною, ніж він сам. І, вочевидь, лише об’єднавши зусилля, вони зможуть подолати цю випробувальну м’ясорубку.
Ця гримуча суміш працює на диво добре. На візуальному рівні стрічка вдало виділяється серед інших космічних пригод, натхненних «Зоряними війнами». І хоча подекуди помітно, що великого бюджету тут не було, декорації виглядають атмосферно та вигадливо, а сама планета прямо-таки випромінює небезпеку. Дизайн космічних кораблів і наземного транспорту має свій самобутній «пустельний» стиль, який вдало передає унікальний вайб брудної космо-баталії.
Проте головний козир фільму — його дикий дух пригод. Тут є все: герої-авантюристи, захопливі перестрілки, харизматичний головний злодій, пустельні пейзажі та навіть щіпка класичної ретро-фантастики. І хоча до логіки функціонування тутешнього світу можна поставити з десяток питань, фільм достатньо дуркуватий, аби ви зрозуміли, що робити цього не варто. Тож якщо ви фанат сай-фаю та радіоактивних пустель — «Космічний мисливець: Пригоди в забороненій зоні» точно заслуговує вашої уваги 💥
«Шалений Макс: Нова надія» — саме так жартома можна описати фільм Spacehunter: Adventures in the Forbidden Zone(1983).
Наш головний герой — пілот-найманець Вольф. Його одяг затертий до дірок, а мешкає він на космічному кораблі, апаратура якого давно потребує заміни. Проте це не біда, бо він звик до такого життя — життя вільної людини. Тим паче поряд із ним завжди перебуває струнка напарниця-інженерка (щоправда, вона лише робот). Вольф — романтик-нахаба з відкритого космосу.
Пригоди починаються, коли герой отримує сигнал про допомогу: треба врятувати трьох жінок, які застрягли на планеті, спустошеній війнами та хворобами. Задачка непроста, але й нагороду обіцяють солідну, тож він береться до роботи. Після приземлення Вольфа зустрічають огидні зомбі, діти-мутанти з коктейлями Молотова, смертельні пастки й жорстокий тиран на ім’я Овердоґ — механізований лорд, який ватагує цим світом. Але не все так погано: дорогою Вольф знайомиться з дикою дівчиною-виживальницею Нікі, яка виявляється не менш нахабною, ніж він сам. І, вочевидь, лише об’єднавши зусилля, вони зможуть подолати цю випробувальну м’ясорубку.
Ця гримуча суміш працює на диво добре. На візуальному рівні стрічка вдало виділяється серед інших космічних пригод, натхненних «Зоряними війнами». І хоча подекуди помітно, що великого бюджету тут не було, декорації виглядають атмосферно та вигадливо, а сама планета прямо-таки випромінює небезпеку. Дизайн космічних кораблів і наземного транспорту має свій самобутній «пустельний» стиль, який вдало передає унікальний вайб брудної космо-баталії.
Проте головний козир фільму — його дикий дух пригод. Тут є все: герої-авантюристи, захопливі перестрілки, харизматичний головний злодій, пустельні пейзажі та навіть щіпка класичної ретро-фантастики. І хоча до логіки функціонування тутешнього світу можна поставити з десяток питань, фільм достатньо дуркуватий, аби ви зрозуміли, що робити цього не варто. Тож якщо ви фанат сай-фаю та радіоактивних пустель — «Космічний мисливець: Пригоди в забороненій зоні» точно заслуговує вашої уваги 💥
Given the pro-privacy stance of the platform, it’s taken as a given that it’ll be used for a number of reasons, not all of them good. And Telegram has been attached to a fair few scandals related to terrorism, sexual exploitation and crime. Back in 2015, Vox described Telegram as “ISIS’ app of choice,” saying that the platform’s real use is the ability to use channels to distribute material to large groups at once. Telegram has acted to remove public channels affiliated with terrorism, but Pavel Durov reiterated that he had no business snooping on private conversations. Official government accounts have also spread fake fact checks. An official Twitter account for the Russia diplomatic mission in Geneva shared a fake debunking video claiming without evidence that "Western and Ukrainian media are creating thousands of fake news on Russia every day." The video, which has amassed almost 30,000 views, offered a "how-to" spot misinformation. "There is a significant risk of insider threat or hacking of Telegram systems that could expose all of these chats to the Russian government," said Eva Galperin with the Electronic Frontier Foundation, which has called for Telegram to improve its privacy practices. You may recall that, back when Facebook started changing WhatsApp’s terms of service, a number of news outlets reported on, and even recommended, switching to Telegram. Pavel Durov even said that users should delete WhatsApp “unless you are cool with all of your photos and messages becoming public one day.” But Telegram can’t be described as a more-secure version of WhatsApp. Telegram has gained a reputation as the “secure” communications app in the post-Soviet states, but whenever you make choices about your digital security, it’s important to start by asking yourself, “What exactly am I securing? And who am I securing it from?” These questions should inform your decisions about whether you are using the right tool or platform for your digital security needs. Telegram is certainly not the most secure messaging app on the market right now. Its security model requires users to place a great deal of trust in Telegram’s ability to protect user data. For some users, this may be good enough for now. For others, it may be wiser to move to a different platform for certain kinds of high-risk communications.
from tr
