Я теж так хоооочууууу

Приватному детективу пропонують розслідувати самогубство акторки.
Той такий: "нєє, у мене рік суботній".
Потенційна клієтка: "Шобля?"
Детектив: "Я цілий рік збираюся ніхуя не робити".
Чувак, як я тебе розумію...

🔥ГУР вивело з ладу об’єкти ВПК та армії рф у Калінінграді — ЗМІ

У Кенігсберзі (Калінінград) атакува промислова електропідстанція.

Агенти злили охолоджувальну рідину з трансформатора та підпалили об’єкт.

Пожежа спричинила серйозні пошкодження та знеструмила підприємства, пов’язані з армією і ВПК рф

Прочитала свіженьку Рідберрівську книжку "Вартові кордонів і меж. Посвята меча", козі-фентезі в іспанському антуражі. Попри псевдонім, це українські автори, можете самі почитати https://www.ranok.com.ua/author/gael-alexo-graxilia-4843.html
Це перша книга циклу.
Зазвичай я з великою обережністю ставлюся до книг, де головні герої - чоловіки. Зазвичай (у восьми випадках із десяти) це означає, що жінки в такій книзі працюватимуть табуреткою і буде за щастя вже якщо там є дві героїні і вони не зовсім однакові, і читаю я, читаю, і наче сюжет захопливий, і тема мені цікава мала би бути - от тільки читати мені нецікаво
Але.
Ця книжка мені сподобалась. І читати було цікаво. Попри те, що герої тут взагалі навчаються в суто чоловічому паладинському корпусі (точніше. вчаться бути паладинами) і у них всіх целібат. Але там достатньо жіночих персонажів. Другорядних, третьорядних, ключових для розказаної історії, збіса різних та цікавих.
Коротше, про що історія? Є світ, в якому від початку живуть люди, демони і фейрі. І демони та фейрі, коли приходять в людський Універсум зі своїх планів реальності, м'яко кажучи, далеко не завжди роблять шото корисне. А ще серед людей є свої маги, які можуть чинити злочини, нечисть всяка в Універсумі теж живе. І проти всього цього бореться корпус паладинів та інквізиція (в якій, до речі, служать переважно жінки). Дія відбувається у вельми демократичній країні Террані, списаній з Іспанії вісімнадцятого століття, але, гм, з покращеннями в бік демократизації).
Коротше, це кілька коротких пригодницьких оповідок для знайомства з героями і більша повістина про велику пригоду одного з них (і пригода ця багатозначно підморгує "Дон Кіхоту"). Буде цілий цикл, бо героїв багато, а велика пригода поки задовбала тільки Жоана.
Мені дуже сподобалося. І цікаві героїні (ладно, хлопці теж цікаві), і сюжет, і світоустрій, і такий, знаєте, базовий рівень авторського гуманізму, коли якоїсь неприємної хуйні є причини, а не просто "люди тупі, бо вони тупі, і жорстокі, бо вони тупі та жорстокі". В селі на болотах всі не самі по собі брудним ходять, бо тупі і дикі варвари, а тому що вода у них тільки дощова, тож в період без дощів її економлять. А живуть у тому селі, бо треба добувати торф. І таких дрібниць по тексту розкидано багато, вони переконливі й не переускладнені - врешті решт, це ж козі-фентезі.
Словом, раджу людям, яких, як і мене, бісило, що в "Легендах та лате" в кафе з пекарнею є кавомашина, але посуд миють у відрі. Тут такої хуйні нема!

....І так, я вже радила цю книгу на каналі в рамках тегу #Кумівствойанонси

https://linktr.ee/bookinstitute до речі, завтра починається фестиваль онлайн-читань. Не проґавте, буде цікаво)

У вівторок в мене нарешті візит до сімейного лікаря щоб почати спробу переоформити наново інвалідність.
У зв'язку із цим у мене істерика і дуже отруйний та апокаліптичний настрій.
А отруйний та апокаліптичний настрій у мене проявляється бажанням написати щось провокативне і злобне — наприклад, текст про базове негативне упередження українців щодо української літератури, сформоване колоніальною оптикою.
І якщо я переживу вівторок, може навіть напишу.

Спостерігається народження міфу )

В рамках підготовки до написання тексту про негативне упередження щодо української літератури, попрошу вас про дві речі:
Скажіть, у нас щось з французів ниньки модньо читати?
Назвіть найуниліший твір британського автора часів вашої шкільної програми із зарубіжки

Сучасних французів, не класиків)

В принципі, фраза "Я не читала "Двір шипів і троянд", бо мене у школі травмували Фенімором Купером" теж непогана, головне не признаватися, що "Звіробоя" я читала абсолютно добровільно через срач в коментарях на Гуртомі