місяць тому у Мистецькому Арсеналі відкрилася виставка "Світлячок" Анни Звягінцевої. Домовилися з колегою Анастасією Курінською, що вона сходить на престур, уважно все огляне і напише для [естéт] газети матеріал, який, до слова, можна прочитати та подивитися тут

і от верстаючи ту статтю я мимоволі "зависла" над однією світлиною з експозиції, на ній — інсталяція Звягінцевої "Намалювати вікно, зім’яти папір”. Якесь déjà vu вхопило мене тоді і не відпускало доти, доки в галереї свого телефона не відлистала до іншого фото — скульптури Александра Колдера, яка задумувалася (і слугувала певний час) як надголів'я ліжка Пеггі Гуггенхайм і зараз є частиною постійної експозиції її колекції у Венеції

обидві ці роботи створені у час війни: "колдерівська" композиція - 1943 р., робота Звягінцевої - 2015 р.

втім саме зараз мені вони видалися такими... символічно-співзвучними. На перший погляд, — через форму і романтично-флористичний образ, а потім, якщо задуматися, то американсько-європейський артоб'єкт — цілісний і без вад, український — "зім'ятий" сучасними реаліями

просто як світ зараз

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета