Telegram Group Search
фотки такі ж вйобано-розмазані як і мій поточний стан.

я, ледь зібравшись і ледь зібравши себе, рушаю у наполовину у невідомість, наполовину назустріч комусь кого так довго жадав і не міг побачити.

досі не можу усвідомити куди і навіщо їду, дарма що останні декілька днів речі збирав, і усім своїм віддзвонився і відписався: «їду. усе в порядку.

так, нижнє.
так, плацкартний.
так, постіль взяв.

влігся.
сусіди чоловіки, але нормальні сусіди.
провідник хороший.

не спекотно.

поїхали.»

з бабусею дистанційно вивчали мапу залізничних маршрутів.
мапа лежала на столі перед бабусею, бабуся, у себе на Харківщині, мені по телефону переповідала назви станцій від Ужгорода до Львова. я, лежачи у потязі що везе мене з Києва, намагався пригадати де Воловець, а де Рахів, і де мене нечиста горами поміж ними носила і наскільки давно це було.

мірний стукіт колес заспокоює.
Forwarded from Міністерство попаяних 🐝 (Ніна Одуд)
Відкриваю банку на зарядник для банок. Маємо благополучно померший серверний блок живлення і частково ставшу роботу
На зарядку для майст

Зарядка для акумів пішла в кращій світ

🎯 Ціль: 2 500 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/4UY5vQZdLn

💳Номер картки банки
4441 1111 2420 2494
❤️🩶🩵
погано стає від буття собою.

від щирості.
від спонтанності.
від грайливості.

від проявів усього що має робити з істоти живу істоту мене опісля роз'їдає соромом, наче біохімічні реакції що відбулися в мозку викликавши спалах енергії і захопленості різко згасла, залишивши по собі відчутний провал. наче прояв себе-живого є наркотиком що дарує секунду забуття і радості, і години — ментальної темряви, смутку, неусвідомлених звинувачень себе в усьому зробленому (що не несло і навіть в принципі не може нести нікому шкоди), втоми, сорому, почуття ізольованості навіть посеред жвавої розмови та іншої подібної гидоти.

йобаний к-птср чи йобана виснажена соціальна батарейка?
здається, обоє водночас, бо звичайне виснаження не мало б нести у собі стільки туги.
//щось
Photo
надзвичайно сподобався концепт браслетів у монпасье.

на широкому ремінці розташовано від одного до багатьох хітчів (щойно сам з ґуґла дізнався назву цього елементу фурнітури; до цього не знав про його існування взагалі), а в секціях-лоточках міститься багато-багато... прикрас? застібок? як їх правильно назвати?

але суть у тому що на такий браслет можна начепити все що завгодно — від сов, гарно оздобленого каміння, до етнічних орнаментів та усього що в наявності, загалом, є.
в Ужгороді
на набережній
сиджу

порушую клятви дані самому собі
створюючи при цьому нові

почуваючись несамовито самотньо і сумно від того що я
— один


надсилаю обійми усім хто почувається так само
і усім хто не проти був би обійнятися зараз

знати що в тебе є хтось
(не хтось
в тебе нарешті є друзі
родина
хтось, хто у випадку чого прикриє спину
дуже, дуже важливо)

і дуже-дуже полегшує життя в цілому

особливо коли тебе оточує краса вечора
ліхтарі
свіжість води
квіти

а я чомусь все рівно почуваюся самотнім серед усіх.
усім надсилаю красу та обійми цього вечора
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
i'm not dead yet
i'm just trapped somewhere in the reflection of my reflections
Киці, біда
У моєї доброї знайомої більше немає домівки через сьогоднішній обстріл русні — вона жила в тому домі, де росіяни сьогодні повністю знищили один з підʼїздів.

Вона дуже талановита керамістка, тому виставила на продаж свої роботи

А також відкрила банку на переїзд

Будь ласка, підтримайте її, бо це ну просто жесть таке пережити. Я просто не маю слів
2025/06/25 16:27:24
Back to Top
HTML Embed Code: