In Factum

Наразі постають два ключові питання: наскільки удар США пошкодив ядерну програму Ірану та чи й як Іран вирішить помститися. Відповіді на них допоможуть визначити, чи буде це одноразовий удар і, можливо, початком кінця війни, чи це втягне Америку в ширший конфлікт, аналізує The Economist

Деталі операції обмежені. Відомо, що у ній брали участь шість бомбардувальників B-2, які скинули бункеробійні бомби на Фордов; за повідомленнями, це було від шести до 12 бомб. США також атакували два інші ядерні об’єкти — у Натанзі та Есфагані — крилатими ракетами, запущеними з підводних човнів. МАГАТЕ та саудівська влада заявили, що немає ознак радіоактивного забруднення в регіоні.

У промові Трамп заявив, що ядерна програма Ірану була «повністю й абсолютно знищена». Це перебільшення: Іран має десятирічний накопичений досвід, який важко усунути. Проте, якщо США зруйнували Фордов, це, ймовірно, суттєво загальмує програму.

Деякі військові США сумнівалися, чи зможе навіть GBU-57 пробити достатньо глибоко, щоб знищити Фордов. Саме тому США скинули так багато бомб. Проте, навіть якщо збагачувальний зал не зруйновано, бомби могли спричинити ударну хвилю, достатню, щоб пошкодити чутливе обладнання всередині.

Також неясним залишається стан запасів збагаченого урану Ірану. Більшу частину цього матеріалу зберігали в тунелях в Есфахані. Атака американськими крилатими ракетами мала на меті обвалити входи до цих тунелів. Проте іранські посадовці перед ударом натякнули, що частину урану могли перемістити в інше місце.

За кілька годин після удару Іран випустив серію балістичних ракет по Ізраїлю (більшість перехоплено). Але на цьому вони можуть не зупинитися. До удару іранські посадовці попереджали, що помстяться безпосередньо Америці. Арагчі, міністр закордонних справ Ірану, назвав «обурливими» події ранку й додав, що вони матимуть «вічні наслідки».

Окрім продовження атак на Ізраїль, режим має низку варіантів. Він може запустити дрони й ракети по американських базах в регіоні. Може атакувати союзників Америки, атакуючи нафтові родовища Саудівської Аравії чи хмарочоси Дубая. Може спробувати заблокувати Ормузьку протоку, через яку перевозиться третина морської нафти.

Проте такі дії можуть виявитися самознищувальними, адже спровокують ще більшу відповідь Америки. Хаменеї захоче помститися. Водночас він прагне, щоб його режим вижив. Поки Іран вагається, його проксі можуть діяти. Хусити в Ємені уже погрожували відновити атаки на комерційні судна в Червоному морі. Ополчення в Іраку, які вже запускали дрони в бік Ізраїлю, можуть атакувати американські цілі в Іраку, а Ізраїль готується до можливих ударів від «Хезболли».

Найсприятливіший сценарій — Іран обмежиться символічною помстою, як це було в 2020 році, коли Трамп наказав убити іранського генерала Сулеймані. Це улюблена тактика Трампа: ескалація для деескалації. Деякі іранські посадовці вже применшують збитки своїм ядерним об’єктам, що може свідчити про їхнє бажання уникнути великої відповіді. Проте інші наполягатимуть на ній, що може втягнути Америку в цикл помсти.

Це лякало ізоляціоністів в команді Трампа. Стів Беннон, головний стратег Трампа з першого терміну, назвав дії Америки «розпорошуванням осинового гнізда». Лідери Республіканської партії в Конгресі об’єдналося навколо президента, хоча з нотками обережності. Демократи, зі свого боку, критикували президента переважно за наказ про атаку без схвалення Конгресу.

Останній сценарій — війна не розшириться, ні завершиться угодою. Америка прагне угоди, за якою Іран відмовиться від права збагачувати уран. Іран відкидав цю вимогу. Замість військової відповіді Іран може подвоїти зусилля в ядерному проєкті — може вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, вигнати інспекторів ООН і спробувати таємно відродити програму.

Наслідки прямого американського нападу на Іран є значними й непередбачуваними. Атаки можуть активізувати переговори, так і ще більше ізолювати Іран. Бомбардування Ірану може залишити режим ізгоєм, який ще більше прагнутиме ядерної зброї, втягнувши Америку в довгострокову військову кампанію для стримування цієї загрози.

👍71🤔58😡3

www.group-telegram.com/us/in_factum.com/35359

15.7K viewsJun 22 at 12:07

Наразі постають два ключові питання: наскільки удар США пошкодив ядерну програму Ірану та чи й як Іран вирішить помститися. Відповіді на них допоможуть визначити, чи буде це одноразовий удар і, можливо, початком кінця війни, чи це втягне Америку в ширший конфлікт, аналізує The Economist

Деталі операції обмежені. Відомо, що у ній брали участь шість бомбардувальників B-2, які скинули бункеробійні бомби на Фордов; за повідомленнями, це було від шести до 12 бомб. США також атакували два інші ядерні об’єкти — у Натанзі та Есфагані — крилатими ракетами, запущеними з підводних човнів. МАГАТЕ та саудівська влада заявили, що немає ознак радіоактивного забруднення в регіоні.

У промові Трамп заявив, що ядерна програма Ірану була «повністю й абсолютно знищена». Це перебільшення: Іран має десятирічний накопичений досвід, який важко усунути. Проте, якщо США зруйнували Фордов, це, ймовірно, суттєво загальмує програму.

Деякі військові США сумнівалися, чи зможе навіть GBU-57 пробити достатньо глибоко, щоб знищити Фордов. Саме тому США скинули так багато бомб. Проте, навіть якщо збагачувальний зал не зруйновано, бомби могли спричинити ударну хвилю, достатню, щоб пошкодити чутливе обладнання всередині.

Також неясним залишається стан запасів збагаченого урану Ірану. Більшу частину цього матеріалу зберігали в тунелях в Есфахані. Атака американськими крилатими ракетами мала на меті обвалити входи до цих тунелів. Проте іранські посадовці перед ударом натякнули, що частину урану могли перемістити в інше місце.

За кілька годин після удару Іран випустив серію балістичних ракет по Ізраїлю (більшість перехоплено). Але на цьому вони можуть не зупинитися. До удару іранські посадовці попереджали, що помстяться безпосередньо Америці. Арагчі, міністр закордонних справ Ірану, назвав «обурливими» події ранку й додав, що вони матимуть «вічні наслідки».

Окрім продовження атак на Ізраїль, режим має низку варіантів. Він може запустити дрони й ракети по американських базах в регіоні. Може атакувати союзників Америки, атакуючи нафтові родовища Саудівської Аравії чи хмарочоси Дубая. Може спробувати заблокувати Ормузьку протоку, через яку перевозиться третина морської нафти.

Проте такі дії можуть виявитися самознищувальними, адже спровокують ще більшу відповідь Америки. Хаменеї захоче помститися. Водночас він прагне, щоб його режим вижив. Поки Іран вагається, його проксі можуть діяти. Хусити в Ємені уже погрожували відновити атаки на комерційні судна в Червоному морі. Ополчення в Іраку, які вже запускали дрони в бік Ізраїлю, можуть атакувати американські цілі в Іраку, а Ізраїль готується до можливих ударів від «Хезболли».

Найсприятливіший сценарій — Іран обмежиться символічною помстою, як це було в 2020 році, коли Трамп наказав убити іранського генерала Сулеймані. Це улюблена тактика Трампа: ескалація для деескалації. Деякі іранські посадовці вже применшують збитки своїм ядерним об’єктам, що може свідчити про їхнє бажання уникнути великої відповіді. Проте інші наполягатимуть на ній, що може втягнути Америку в цикл помсти.

Це лякало ізоляціоністів в команді Трампа. Стів Беннон, головний стратег Трампа з першого терміну, назвав дії Америки «розпорошуванням осинового гнізда». Лідери Республіканської партії в Конгресі об’єдналося навколо президента, хоча з нотками обережності. Демократи, зі свого боку, критикували президента переважно за наказ про атаку без схвалення Конгресу.

Останній сценарій — війна не розшириться, ні завершиться угодою. Америка прагне угоди, за якою Іран відмовиться від права збагачувати уран. Іран відкидав цю вимогу. Замість військової відповіді Іран може подвоїти зусилля в ядерному проєкті — може вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, вигнати інспекторів ООН і спробувати таємно відродити програму.

Наслідки прямого американського нападу на Іран є значними й непередбачуваними. Атаки можуть активізувати переговори, так і ще більше ізолювати Іран. Бомбардування Ірану може залишити режим ізгоєм, який ще більше прагнутиме ядерної зброї, втягнувши Америку в довгострокову військову кампанію для стримування цієї загрози.

BY In Factum