Детальніше розглянув процес реактивації Т-72А, разом із варіантами їхньої модернізації від пана Тарасенка

Росіяни готуються відновлювати танки Т-72А 1980-х років випуску

Тут головне не вийти на самого себе...

Від Невсипущого Ока не сховаєшся

Надто низька оцінка спроможностей України, завищена оцінка спроможностей Росії - таким був початок великої війни. Західні лідери з великим подивом усвідомили, що Україна не збирається зазнати поразки в перші дні або тижні, і що уявлення про непереможність російської армії є аж надто перебільшеним.

Згодом запанував інший стереотип: російська армія прогнила, технологічно застаріла, нездатна до змін. Цей стереотип хибний - і небезпечний.

У статті впливового видання Foreign Аffairs йдеться про те, як Росія збирає та досліджує набутий у боях з Україною досвід, а потім винаходить, впроваджує та масштабує зміни.

Ці дії вже призводять до того, що Україні стає важче і на полі бою, і в тилу. Росія продовжує тиснути за допомогою своїх вдосконалених озброєнь і тактик, сподіваючись, що країни Заходу втомляться від війни. І справді, деякі країни втрачають інтерес - хоча мали б дуже уважно за нею стежити і вчити її уроки. Бо Росія безперервно передає свої вивчені уроки іншим авторитарним режимам.

Попри те, що нововведення в багатьох військових сферах РФ невтішні для України, є сфери, в яких вона суттєво відстає і не зможе багато що зробити. Одна з них - підготовка військ та управління ними. Втім, є ймовірність, що опанувати весь набутий досвід Росія зуміє вже по закінченню війни.

Цікавий матеріал, який дає гарне розуміння про те, як змінюється баланс сил на полі бою, і що відбувається з технологічною перевагою України. Читайте наш переклад

На добраніч

Всі ми

Армія армій

Станом на 2025 рік українське військо — чудернацький мутант, у якому поєднуються одночасно найталановитіші й найбездарніші люди. Однакові бригади, батальйони, штати, таблиці, посади — але одні косплейять армію США під час «Бурі в пустелі», а інші нагадують іракців.

Петен відхилив ідею створення штурмових підрозділів. Він вважав, що Stosstruppen (штурмові війська) були «ознакою зниження довіри німецького вищого командування до своєї піхоти». На його думку, реалізація цієї елітарної ідеї призвела б до створення двох армій — однієї багатої й однієї бідної.

Ця цитата стала поштовхом для цього допису — думку Петена я спробую розвинути. Справді, українська армія як один організм зустріла повномасштабне вторгнення, втратила кращих солдат і кращих офіцерів, провела успішну Харківську офензиву і билась лобом у кров у степах Херсонщини. Далі — регрес і занепад: та сама класична армія, що воювала як звір, потім спамила мертвонароджені бригади й окремі стрілецькі батальйони, нескінченно тасувала комбригів, провалювала підготовку і провела Запорізький контрнаступ, на якому — приблизно в період із 26 по 28 липня, коли горіли колони БМП-1 116-ї і 117-ї бригад східніше Роботиного — у труну монолітної класичної армії забили останній цвях.

Станом на зараз класична армія — це чистий мем, де погано працює все, крім паперів. На папері в вас боєздатний батальйон — про це підписи поставили поважні (ні) члени (хуї) комісії, а на ділі там 300 мобілізованих: 150 із яких в'єбали в СЗЧ, дебіл командир, жахлива підготовка, відсутність командирів усіх ланок і сержантського складу, брак забезпечення необхідним для сучасної війни. На папері в вас 100 бзвпшників, а на ділі вони буквально нічого не вміють, і кожна бригада просить віддавати людей для проходження БЗВП одразу в частини. На папері — лінія оборони; тільки не там, не така, як треба, і нікому її тримати. На папері — корпусна реформа; на ділі — просто перенарізані ТГР і ОТУшки, і тепер інші люди командують не своїми бригадами. На папері в нас сотні батальйонів (з комплектністю 30%), де всі стоять на посадах управління та забезпечення і можуть виставити на поле бою 5 піхотинців і 1 дронщика. Наша «класична» армія стала армією на папері — армією мертвонароджених бригад, непідготовленого особового складу та безтолкових штабів. У цій армії люди більше переймаються переплатами додаткової грошової, несписаним майном, ніж втратою особового складу.

Так, в нас досі є довоєнні потужні мехбригади та ДШВ із морською піхотою, які на своїх напрямках є кістяком оборони. Але вони почасти зберігають боєздатність не завдяки системі, а всупереч їй. Вони — перша армія в армії.

Другою армією в армії є "добровольчі" частини, де кістяк сформований із позасистемних офіцерів та сержантів. Інше бачення й візія, бізнес-підходи, швидший процес адаптації. Попри значний бойовий досвід, полковники з УВ «Сєвєро-Юго-Запад» кажуть цим людям: «Сразу видно, что вы человек не военный».

Третьою армією є безпілотна складова. Не лише як СБС, а й як уся концепція цієї нової війни, що розвивається на шалених швидкостях і впливає на все поле бою, де ми от-от створимо кілзони, де будем всіх-всіх-всіх вбивати (до першого дощу і інфільтрації противника).

Четверта армія з’явилася нещодавно й фактично є визнанням розчарування конкретних людей у армії класичній. З жорсткими та безмежно лояльними командирами, із важкими завданнями й упевненістю, що найкраще воює той солдат, який більше боїться своїх, ніж противника. Вона воює інакше, на інших рівнях забезпечення ніж класична піхота й стикається з іншими викликами.

Це узагальнення, певно багато можна навести й інших прикладів. Але Українська армія — це фронт не лише проти ворога, а й між системами мислення всередині. Від нашої здатності унормувати найкраще та позбутись найгіршого залежить наша спроможність вести бій ефективно. Або ж і далі сподіватись, що наше войсько стягне тими чотирьма невеличкими компонентами, поки класична армія і далі "погружаєтся во мрак" та перестає існувати як боєздатна одиниця.

Який сценарій падіння Pax Americana здається вам ймовірнішим - Cyberpunk-style чи Man in a High Castle?