НеоАрхаїка 🐾

#НАрх_ідея
#апологія_хуторянства

Кажуть, вчора був День Степу. Хоча слов'яни та українці зародилися серед густих лісів та вологих гаїв, особисто я завжди почуваю себе в лісі не те щоб чужинцем, але точно гостем. Зате серед Степу я вдома.

Наше степове Причорномор'я - зовсім не пласка рівнина. Тут через кожен десяток верст - балка чи ярок, а іноді балка у балці. Подекуди Степ розрізають долини річок, густо вкриті співучим очеретом. Над Степом - бездонне Небо, таке глибоке, наче самі очі Сварога. Щоночі зоряні чумаки тягнуть свої валки білястою стежкою через увесь небосхил.

Квітучий Степ надзвичайно мальовничий, а сонний та сірий - з листопада по березень - розверзає глибини хтонічного відчаю. Простором, волею та відчаєм пронизані степові пісні. Тут співають протяжно і голосно, щоб слово стелилося від балки до балки. Люди, що мешкають тут, досі обпечені Сонцем та обсмалені вітрами. Вони мають хитру та непокірну вдачу, успадковану від Предків, яким та допомагала виживати на вічно палаючому Фронтирі.

Бережіть Степ. Бережіть його кургани та бабаків, косуль та ніжні золотаві суцвіття, що знаходять собі місце серед буйних трав.

Обидві світлини мої. Перша зроблена наприкінці червня 2008 року хр.е. неподалік від Південного Бугу, а друга - актуальний вид на Тилігул з горища моєї хати. Вирісши в оточенні "кам'яних джунглів", закутих у бетон і асфальт, вкотре тішусь тому, що вирвався з них в очеретяну глушину.

Саундтрек за посиланнями:
1. Очеретяний кіт - "Сум кота"
2. Чорноморці (сучасний український гурт) - "Плач, Кубань"
3. Тарас Житинський - "Ой ти, батьку степ широкий мій" (сл. Нестора Махна)

❤9🔥4

www.group-telegram.com/us/neoarchaic.com/747

392 viewsedited  May 31 at 19:26

#НАрх_ідея
#апологія_хуторянства

Кажуть, вчора був День Степу. Хоча слов'яни та українці зародилися серед густих лісів та вологих гаїв, особисто я завжди почуваю себе в лісі не те щоб чужинцем, але точно гостем. Зате серед Степу я вдома.

Наше степове Причорномор'я - зовсім не пласка рівнина. Тут через кожен десяток верст - балка чи ярок, а іноді балка у балці. Подекуди Степ розрізають долини річок, густо вкриті співучим очеретом. Над Степом - бездонне Небо, таке глибоке, наче самі очі Сварога. Щоночі зоряні чумаки тягнуть свої валки білястою стежкою через увесь небосхил.

Квітучий Степ надзвичайно мальовничий, а сонний та сірий - з листопада по березень - розверзає глибини хтонічного відчаю. Простором, волею та відчаєм пронизані степові пісні. Тут співають протяжно і голосно, щоб слово стелилося від балки до балки. Люди, що мешкають тут, досі обпечені Сонцем та обсмалені вітрами. Вони мають хитру та непокірну вдачу, успадковану від Предків, яким та допомагала виживати на вічно палаючому Фронтирі.

Бережіть Степ. Бережіть його кургани та бабаків, косуль та ніжні золотаві суцвіття, що знаходять собі місце серед буйних трав.

Обидві світлини мої. Перша зроблена наприкінці червня 2008 року хр.е. неподалік від Південного Бугу, а друга - актуальний вид на Тилігул з горища моєї хати. Вирісши в оточенні "кам'яних джунглів", закутих у бетон і асфальт, вкотре тішусь тому, що вирвався з них в очеретяну глушину.

Саундтрек за посиланнями:
1. Очеретяний кіт - "Сум кота"
2. Чорноморці (сучасний український гурт) - "Плач, Кубань"
3. Тарас Житинський - "Ой ти, батьку степ широкий мій" (сл. Нестора Махна)

BY НеоАрхаїка 🐾