🗣 У цей день, 27 лютого 1812 року, Джордж Байрон виступив у британській Палаті лордів зі своєю першою промовою, у якій став на захист луддитів. Слухання йшлося щодо «Акта про руйнування верстатів» (Frame-Breaking Act) – згідно з ним покаранням за пошкодження виробничого обладнання слугувала страта (замість звичайного заслання). Байрон, тоді ще просто лорд без статуса відомого поета, був проти цього закону.
🍞 Він пояснював свою позицію тим, що люди, які вчиняють цей "вандалізм", є жертвами у цій ситуації, оскільки залишилися без шматка хлібу. І покарання смертю — є не лише аморальним, а й неефективним рішенням у цій ситуації.

Бо меч — найгірший аргумент з усіх, тож він же має бути найостаннішим. У даному випадку із нього почали — та, на щастя, цей меч поки у піхвах. Представлені ж нині заходи оголять цей меч.

💁 Варто додати, що таке ставлення відповідає і мистецькій приналежності поета — романтизму, який розвинувся саме як реакція на Індустріальну революцію.

🗡 Цей акт все ж таки прийняли з терміном на рік. За цей час (до березня 1814-го) було повішано до 70 луддитів, серед яких був і 12-річний Абрахам Чарлсон, який з іншими лудиттами спалив млин у Вестхаутоні. 1817 року покарання у вигляді страти знову повернули, але тоді активність луддитів вже почала спадати нанівець.

⏳Час іде, луддизм змінюється. Те, що починалося як локальна боротьба за засоби існування, перетворилося на оформлену філософію і глобальний світогляд – неолуддизм. Але і сьогодні можна знайти цікаві приклади супротиву робітників, заробіток яких потрапляє під загрозу технологій. Одним з таких прикладів є Nightshade — інструмент, який робить зображення таким, що "отруює" моделі штучного інтелекту і таким чином захищає право власності митців. Але, як і дії перших луддитів, такі діяння навряд чи змінять щось глобально. Наша єдина надія — глобальний рух за знищення техно-індустріального суспільства.

ПЛЕМ’Я 🔥🐒