group-telegram.com/vallholl/17194
Last Update:
🇺🇦 23 серпня – День Державного прапора України.
18 вересня 1991 року, після розпаду СРСР, Президія Верховної Ради України закріпила за синьо-жовтим прапором офіційний статус. Проте символ цей з'явився не того ж дня, а витоки його відходять на тисячу років в минуле. Символами земель, міст, князів та шляхти ще часів Київської Русі були герби з комбінацією синіх та жовтих кольорів. Прапор Галицько-Волинського князівства, також відомого як Королівства Руського, яке існувало з 1199 року, був золотий лев на блакитному полотні — подібний до сучасного герба Львівської області та емблеми дивізії СС «Галичина».
1240 року монголо-татарська орда зруйнувала східнослов'янську колибу Київ, а вже у 1320-их роках дійшла до Галицько-Волинського князівства, та захопила південну Бессарабію і Галицьке Пониззя. У 1387 році польський король Казимир III захопив більшу частину Галицько-Волинської держави та почав використовувати титул «володар і спадкоємець Русі», а у 1392 році Королівство Руське припинило існувати, пращури українців опинилися розділеними між декількома державами, аж поки у 14 столітті литовські князі з роду Гедиміновичів не відвоювали у орди більшу частину земель руських, в тому числі місто Громовержця — Київ.
У Великого Князівства Литовського назрівав конфлікт з Тевтонським Орденом, який прагнув підпорядкувати язичницькі землі Балтії, частиною з яких правили язичники Гедиміновичі. Конфлікт вилився у Велику Війну 1409—1411 років, та у Грюнвальдську битву. Владислав ІІ Ягайло, король Польщі, та Вітовт, князь Великого Князівства Литовського, привели на поле битви 90 кінних хоругов. Одна хоругва складалася з 50-120 "списів", в основі кожного спису був важкоозброєний кінний воїн – лицар, разом з яким була його свита – ще декілька кінних воїнів. Загалом 15–20% армії складали етнічні українці.
Серед них окремо виділялися три знамена: прапор львів’ян – незмінний золотий лев на блакитному полі, стяг Перемищини – золотий двоголовий орел з короною на блакитному полотні, прапор приватної хоругви українського магната Ярослава – золотий півмісяць та шестипроменева зірка. При цьому вимпели Львівської хоругви були спрощені, та фактично вже тоді, на початку 15 століття, представляли собою синьо-жовті прапори. В Грюнвальдській битві війська Великого Князівства Литовського та Польщі перемогли Тевтонський Орден, як і у самій війні, а пращури українців, будучи справжніми лицарями — вперше стали під свої національні кольори.
За козацької доби з'являються нові символи та кольори, але з 18 століття стали переважати блакитні полотнища із золотими зображеннями гербів. Лицева сторона полкових і сотенних хоругов і знамен була емблемою із зображенням козака з самопалом у золотому чи жовтому щитовому полі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з установленим зображенням. Прапор Чорноморського козацького війська, яке складало основу Кубанського козацтва, був блакитно-помаранчевий з червоним хрестом.
Вперше український синьо-жовтий прапор було вивішено над Львівською ратушею рано вранці 25 червня 1848 під час революційної «Весни народів». Тоді ж Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Королівства Руського з зображенням золотого лева на синьому полі. У цей час галицькі українці вже визнавали синьо-жовті кольори своїми національними барвами, а в кінці 19 століття на державні й національні свята львівські міщани привселюдно використовували національні прапори в синьо-жовтих барвах. На початку 20 століття певного поширення набув жовто-синій прапор.
Поступово поняття про синьо-жовтий український прапор поширюється на закарпатські землі. 1917 року, після Лютневої революції, було утворено Українську Центральну Раду, а синьо-жовті прапори публічно з'явилися в Києві, Одесі, Харкові, Дніпрі, Чернігові, Полтаві. У радянську добу зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, але регулярно відбувалися випадки його демонстрації. Після проголошення незалежности України, 4 вересня 1991 року, синьо-жовтий національний прапор було урочисто піднято над будівлею парламенту.