У 1848 році Європою і Латинською Америкою прокотилася «Весна народів» — хвиля революцій з вимогами політичних прав і національного визнання. У Львові постала Головна Руська Рада, яка представляла українців-русинів Галичини. Вона обрала символами синій та жовтий кольори — від галицького герба із золотим левом на синьому тлі. Ці барви з’являлися на прапорах, стрічках та відзнаках.

25 червня 1848 року на львівській ратуші поряд із польським був піднятий синьо-жовтий прапор. Українська газета «Зоря Галицька» писала, що це не було зроблено з ініціативи Ради, проте стяг кілька днів висів на ратуші. 15 травня 1849 року, вже на прохання Ради, блакитно-жовтий прапор знову підняли на Ратуші — цього разу лише на один день.

З Днем Державного прапора України!

1 січня 1976 року легендарний напис «Hollywood» у Лос-Анджелесі перетворився на «Hollyweed». Це перетворення організував студент Каліфорнійського державного університету Нортріджа Денні Файнгуд, прикривши літери спеціальною тканиною.

Слово «Hollyweed» утворене від «Hollywood» і «weed» (сленгова назва марихуани, вийшло щось на кшталт "Свята трава"). Саме того дня в Каліфорнії набули чинності нові, пом’якшені закони щодо зберігання канабісу, і акція стала символічним жартом на честь цієї події. Напис простояв у зміненому вигляді кілька годин, встигнувши потрапити на фото та у новини.

23 серпня (за новим стилем) 1870 року в містечку Тараща на Київщині народився Володимир Сікевич. Спочатку офіцер генерального штабу російської імператорської армії, у 1917–1918 роках він став бригадним генералом Армії УНР, очолив українізацію 6-го запасного піхотного полку, командував Гайдамацьким кошем Слобідської України та пізніше — Гайдамацьким полком Запорізької дивізії. Під його проводом визволяли Київ, Лубни, Конотоп, Полтаву; у квітні 1918 року силами Слов’янської (Донецької) групи звільнено Барвінкове, Слов’янськ, Бахмут.

Після війни Сікевич очолив репатріаційну комісію УНР у країнах Центральної Європи та обіймав посаду посла УНР в Угорщині (1920–1924). У 1924 році емігрував до Канади, де активно працював у товаристві ветеранів Армії УНР. Він є автором спогадів «Сторінки із записної книжки».

Чернетку Акту проголошення незалежності написали в шкільному зошиті. Це зробили вранці 23 серпня 1991 р. Левко Лук’яненко разом із Леонтієм Сандуляком.

Зі святом відновлення Незалежності, друзі!

24 серпня 1954 року у США набув чинності «Акт про контроль за комуністичною пропагандою», підписаний президентом Дуайтом Ейзенгауером. Документу передували розслідування антиамериканської діяльності у Голлівуді, де «десятку» кіномитців, що відмовилися відповідати на питання про належність до Компартії, занесли до «чорних списків»; справа Алджера Гіса, засудженого за лжесвідчення щодо передачі документів колишньому комуністу Віттекеру Чемберсу; ядерно-шпигунські справи, а також, звісно, Корейська війна.

Закон 1954 року оголосив Комуністичну партію США «інструментом змови для повалення уряду», позбавив її правового статусу та передбачених законом прав (як-от можливості мати банківські рахунки, укладати договори, звертатися до судів), а також розширив обмеження для пов’язаних структур у публічному житті та сфері трудових відносин. Наслідком стало фактичне виведення КП США з легального політичного поля та посилений державний нагляд за комуністичними організаціями.

Декалог ОУН — 10 заповідей українського націоналіста.

1. Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї.
2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.
3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5. Пімсти смерть Великих Лицарів.
6. Про справу не говори, з ким можна, а з ким треба.
7. Не завагаєшся виконати найбільший злочин, якщо цього вимагатиме добро справи.
8. Ненавистю і підступом прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
10. Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства й простору Української Держави, навіть шляхом поневолення чужинців.

Укладено одним із засновників ОУН Степаном Ленкавським 1929 року.

Вранці 25 серпня 1941 року британські війська атакували Іран із півдня (район Перської затоки — Абадан, Хорремшехр, Бандар-Шахпур) та заходу (з Іраку), водночас частини Червоної армії перейшли кордон із півночі. Спільна акція дістала назву «Операція “Згода”». Її метою було обмеження німецького впливу в Тегерані, захист стратегічних нафтопромислів та забезпечення «Перського коридору» для постачання СРСР за програмою ленд-лізу.

Уже 30–31 серпня іранський уряд погодився спочатку на перемир’я, а згодом на капітуляцію; країну поділили на зони окупації — північну (радянську) й південну (британську). 16 вересня 1941 року шах Реза Пехлеві зрікся престолу на користь сина Мохаммеда Рези. Іран залишався під союзницькою окупацією до 1946 року, а його територія стала ключовим транзитним маршрутом для поставок до СРСР у роки Другої світової війни.

У ході радянсько-фінської Зимової війни 1939–1940 років понад 430 тисяч мешканців Карельського перешийку та Ладозької Карелії залишили свої домівки. Це становило приблизно 12% тодішнього населення Фінляндії. Після підписання Московського мирного договору 12 березня 1940 року ці території були передані СРСР, і більшість місцевих жителів, побоюючись радянської влади, евакуювалися до інших регіонів країни.

Уряд Фінляндії розселив біженців по різних провінціях: частина була тимчасово розміщена в сільських громадах, інші — у містах.

Британський Національний архів оприлюднив понад сотню колишніх секретних файлів MI5 про «Кембриджську п’ятірку» — британців, які з 1930-х років передавали секрети СРСР. Серед них Кім Філбі, що працював у MI6 і повідомляв про операції проти СРСР, плани НАТО. Ентоні Блант, розвідник і куратор у королівському палаці, розповідав про військові операції і політичну ситуацію у Британії. Джон Кернкросс постачав СРСР розшифровані повідомлення нацистів, дані про британську ядерну програму та інші військові розробки.

В розсекречених архівах - стенограми допитів, підслухані телефонні розмови, звіти спостереження, приватна кореспонденція.

Після завершення активної шпигунської діяльності. Кім Філбі у 1963 році втік до Москви і прожив там до смерті (1988). Ентоні Блант був викритий у 1979 році, позбавлений почесних титулів і помер у Лондоні (1983). Джон Кернкросс у 1980-х визнав співпрацю з радянською розвідкою та дожив життя в Шотландії, де помер (1995). Ще двоє - Ґай Берджесс і Дональд Маклін - втекли у Союз у 1951.

Андрій Громико був міністром закордонних справ СРСР майже 30 років (1957—1985). Його називали "містером Ні", він вивів такі правила переговорів.

1. Вимагайте все по максимуму і не соромтеся у своїх проханнях. Вимагайте те, що вам ніколи не належало.
2. Висувайте ультиматуми. Не шкодуйте погроз, а як вихід із ситуації, що склалася, пропонуйте переговори. На Заході завжди знайдуться люди, які клюнуть на це.
3. Почавши переговори, не поступайтеся ні на крок. Вони самі запропонують вам частину того, що ви просили. Але і тоді не погоджуйтеся, а витискайте більше. Вони підуть на це. Ось коли отримаєте половину або дві третини того, чого у вас не було, тоді можете вважати себе дипломатом.

Правила Громико незмінно спрацьовували, поки західні дипломати його не розкусили. У нього з'явився сильний противник — Генрі Кіссінджер, Державний секретар США (1973—1977) .

Останній ланч Річарда Ніксона на посаді президента. Йому подали порцію домашнього сиру (cottage cheese) з кільцем ананаса і склянку молока, а за кілька годин він виступив на ТБ і оголосив про відставку на тлі "Вотергейтського скандалу".

У середині ХХ століття в США cottage cheese був справжнім символом "здорової" та економної їжі. Це традиційна європейська страва: подібні свіжі зернисті сири робили в Англії, Голландії та Скандинавії ще у XIX столітті, а в Америці продукт став масовим у ХХ столітті. Під час Другої світової війни його просували як білкову альтернативу м’ясу, а у 1950–70-х роках він став популярною частиною дієтичних раціонів. Його подавали з ананасом, персиками чи мандаринами, додавали до салатів і намазували на тости. У 1970-х роках середнє споживання на душу населення в США сягало понад 2 кілограмів на рік, хоча пізніше популярність знизилася на користь йогуртів.

27 серпня 1955 року в Лондоні вийшла перша, 198-сторінкова книга The Guinness Book of Records («Книга рекордів Гіннеса») накладом 50 000 примірників. Їй передували: ідея Сера Г’ю Бівера після суперечки на полюванні в Ірландії 10 листопада 1951 року про швидкість птахів; залучення братів-редакторів Норріса та Росса Маквіртерів; і пілотний випуск — 1 000 безплатних примірників для пабів у серпні 1954-го. Перший наклад було видано, і вже до Різдва книга стала бестселером у Великій Британії.

Наступного року з’явилося американське видання під назвою The Guinness Book of World Records, яке видав нью-йоркський видавець Девід Бем. У 1956-му книга продалася накладом 70 000 примірників. За 70 років сукупні продажі «Книги рекордів Гіннеса» перевищили 150 млн примірників у 100 країнах і 40 мовами.

27 серпня в Україні відзначають День українського сала — неофіційне свято, яке стало щорічним після ініціювання у 2015 році. Дату закріпили у публічному просторі як фіксовану, а сам День описують як народну ініціативу без державного статусу.

Від початку святкування цього дня по країні проводять ярмарки, дегустації та конкурси, наприклад, змагання з поїдання сала на швидкість. Заклади харчування готують спецменю та тематичні пропозиції.

Чи справді сало - така вже українська традиція? Чому взагалі існує поняття "українське сало"? Відповідь.

Як хакнути демократію? Ми зробили про це відео.
Це не про комп’ютерні програми, а про історію, жорстоку і дивовижну. Німеччина після Першої світової мала шанс стати демократичною державою, а Європа обійтися без жахів Другої світової. Але крок за кроком шанси на це розчинився у кризах, хаосі та страху.

Ми розповімо, як талановито один австрійський художник розіграв план захоплення влади і встановлення диктатури. Як могло так статися, що німці самі віддали йому країну?
https://youtu.be/0qKs_KORgTw

28 серпня 1985 року в таборі особливого режиму ВС-389/36-1 («Перм-36», с. Кучино, Пермська обл., Російська Федерація) поета і правозахисника Василя Стуса помістили до карцеру. Приводом адміністрація назвала «порушення правил заправки ліжка» — Стус читав, спершися ліктем на нари; свідчення колишніх політв’язнів описують саме такий епізод.

Після цього він оголосив голодування; уночі з 3 на 4 вересня 1985 року Стус помер у карцері за нез'ясованих обставин. 19 листопада 1989 року його останки перепоховали в Києві на Байковому цвинтарі; у 1990 році поета реабілітовано, а 26 листопада 2005 року йому посмертно присвоєно звання Героя України.

Це Гітлер у тюрмі у 1924 році. 8–9 листопада 1923 року Адольф Гітлер разом із соратниками здійснив спробу державного перевороту в Мюнхені — так званий Пивний путч. 11 листопада Гітлера заарештували. Суд Volksgericht München I у Мюнхені визнав нациста винним у державній зраді і за судив до 5 років «фортецевого ув’язнення» (тобто несуворого) у в’язниці "Ландсберг-ам-Лех".

У Ландсбергу Гітлер диктував Рудольфу Гессу перший том книги «Mein Kampf» . Гітлера звільнили за «гарну поведінку» (офіційна причина) умовно-достроково 20 грудня 1924 року рішенням баварської влади; загалом він провів за ґратами близько дев’яти місяців.

Але це ув'язнення сильно змінило Гітлера. Як саме? Дивіться.

У 1970-х Барак Обама (впізнали його на фото?), будучи школярем, мав в Гонолулу компанію друзів, що називала себе Choom Gang (від сленгового choom — «курити марихуану»). Вони збиралися в мікроавтобусі, який називали Choomwagon, виїжджали на гору Танталус, слухали рок і курили канабіс.

За президентства Обами (2009–2017) у США прискорився перехід від заборони до легалізації канабісу. У 2009 році Міністерство юстиції заявило, що не переслідуватиме пацієнтів і клініки в штатах, де дозволена медична марихуана. У листопаді 2012 року виборці Колорадо та Вашингтона першими легалізували рекреаційне вживання, у 2014 році до них приєдналися Аляска, Орегон і округ Колумбія, а в 2016 році — Каліфорнія, Массачусетс, Мейн і Невада. Таким чином, за час його каденції канабіс із теми кримінальних справ поступово перетворився на предмет регулювання в багатьох штатах.

Що в інших країнах