про bl, bishonen, та маскуліність

поки здається, що образ маскулінності в японському поп-медіа, що репрезентується в основі шьоненами (спорт, війна, бойові мистецтва, меха, шкільні банди, суперсили, бійки), завжди мав сталий вигляд. Але, наприклад, к післявоєнний період образу героя у військовій формі уникали, а між Першою та Другою світовими війнами отримав визначну популярність образ андрогінного, ніжного, м’якого юнака.
ілюстрації зображують сильних чоловіків, хоробрих, гордих військових, але в той самий час їхні тендітні риси та пози тощо, все в них каже про двозначність картини.

японська періодика була заповнена образами жіночних хлопців.

і ця ідея сильно контрастує з японською медіа репрезентацією маскулінності кінця 20 сторіччя, що в шоджьо, що в шьоненах.

хотіла розповісти про художника та прапрадідуся встановлення канону бішонену та шьоджьо, який далі переріс у бл (бой лав)

Кашо Такабатаке

він вважається впливовим художником, його фірмовий стиль був визначним і популярним. його ілюстрації публікувалися в журналах для дівчат, і всі розкупались.
Такабатаке малював і дівчат, і хлопців. те, як він зображав чоловіків, як він їх бачив, дуже вплинуло на розвиток індустрії.
його андрогінні, м’які, еротичні фігури викликали відчуття неоднозначності, але це читачам і подобалось. фемінна маскулінність та еротичність викликали трепет. буквально його роботи є в курсі вивчення історії гомосексуальності в Японії в хх сторіччі

у відкритому доступі важко знайти багато робіт у гарній якості,
але є можливість полистати онлайн-журнали з його ілюстраціями на сайті музею Кашо.
також додам пдфку книги з його роботами