«Шалений Макс: Нова надія» — саме так жартома можна описати фільм Spacehunter: Adventures in the Forbidden Zone(1983).
Наш головний герой — пілот-найманець Вольф. Його одяг затертий до дірок, а мешкає він на космічному кораблі, апаратура якого давно потребує заміни. Проте це не біда, бо він звик до такого життя — життя вільної людини. Тим паче поряд із ним завжди перебуває струнка напарниця-інженерка (щоправда, вона лише робот). Вольф — романтик-нахаба з відкритого космосу.
Пригоди починаються, коли герой отримує сигнал про допомогу: треба врятувати трьох жінок, які застрягли на планеті, спустошеній війнами та хворобами. Задачка непроста, але й нагороду обіцяють солідну, тож він береться до роботи. Після приземлення Вольфа зустрічають огидні зомбі, діти-мутанти з коктейлями Молотова, смертельні пастки й жорстокий тиран на ім’я Овердоґ — механізований лорд, який ватагує цим світом. Але не все так погано: дорогою Вольф знайомиться з дикою дівчиною-виживальницею Нікі, яка виявляється не менш нахабною, ніж він сам. І, вочевидь, лише об’єднавши зусилля, вони зможуть подолати цю випробувальну м’ясорубку.
Ця гримуча суміш працює на диво добре. На візуальному рівні стрічка вдало виділяється серед інших космічних пригод, натхненних «Зоряними війнами». І хоча подекуди помітно, що великого бюджету тут не було, декорації виглядають атмосферно та вигадливо, а сама планета прямо-таки випромінює небезпеку. Дизайн космічних кораблів і наземного транспорту має свій самобутній «пустельний» стиль, який вдало передає унікальний вайб брудної космо-баталії.
Проте головний козир фільму — його дикий дух пригод. Тут є все: герої-авантюристи, захопливі перестрілки, харизматичний головний злодій, пустельні пейзажі та навіть щіпка класичної ретро-фантастики. І хоча до логіки функціонування тутешнього світу можна поставити з десяток питань, фільм достатньо дуркуватий, аби ви зрозуміли, що робити цього не варто. Тож якщо ви фанат сай-фаю та радіоактивних пустель — «Космічний мисливець: Пригоди в забороненій зоні» точно заслуговує вашої уваги 💥
«Шалений Макс: Нова надія» — саме так жартома можна описати фільм Spacehunter: Adventures in the Forbidden Zone(1983).
Наш головний герой — пілот-найманець Вольф. Його одяг затертий до дірок, а мешкає він на космічному кораблі, апаратура якого давно потребує заміни. Проте це не біда, бо він звик до такого життя — життя вільної людини. Тим паче поряд із ним завжди перебуває струнка напарниця-інженерка (щоправда, вона лише робот). Вольф — романтик-нахаба з відкритого космосу.
Пригоди починаються, коли герой отримує сигнал про допомогу: треба врятувати трьох жінок, які застрягли на планеті, спустошеній війнами та хворобами. Задачка непроста, але й нагороду обіцяють солідну, тож він береться до роботи. Після приземлення Вольфа зустрічають огидні зомбі, діти-мутанти з коктейлями Молотова, смертельні пастки й жорстокий тиран на ім’я Овердоґ — механізований лорд, який ватагує цим світом. Але не все так погано: дорогою Вольф знайомиться з дикою дівчиною-виживальницею Нікі, яка виявляється не менш нахабною, ніж він сам. І, вочевидь, лише об’єднавши зусилля, вони зможуть подолати цю випробувальну м’ясорубку.
Ця гримуча суміш працює на диво добре. На візуальному рівні стрічка вдало виділяється серед інших космічних пригод, натхненних «Зоряними війнами». І хоча подекуди помітно, що великого бюджету тут не було, декорації виглядають атмосферно та вигадливо, а сама планета прямо-таки випромінює небезпеку. Дизайн космічних кораблів і наземного транспорту має свій самобутній «пустельний» стиль, який вдало передає унікальний вайб брудної космо-баталії.
Проте головний козир фільму — його дикий дух пригод. Тут є все: герої-авантюристи, захопливі перестрілки, харизматичний головний злодій, пустельні пейзажі та навіть щіпка класичної ретро-фантастики. І хоча до логіки функціонування тутешнього світу можна поставити з десяток питань, фільм достатньо дуркуватий, аби ви зрозуміли, що робити цього не варто. Тож якщо ви фанат сай-фаю та радіоактивних пустель — «Космічний мисливець: Пригоди в забороненій зоні» точно заслуговує вашої уваги 💥
For example, WhatsApp restricted the number of times a user could forward something, and developed automated systems that detect and flag objectionable content. But Telegram says people want to keep their chat history when they get a new phone, and they like having a data backup that will sync their chats across multiple devices. And that is why they let people choose whether they want their messages to be encrypted or not. When not turned on, though, chats are stored on Telegram's services, which are scattered throughout the world. But it has "disclosed 0 bytes of user data to third parties, including governments," Telegram states on its website. Telegram boasts 500 million users, who share information individually and in groups in relative security. But Telegram's use as a one-way broadcast channel — which followers can join but not reply to — means content from inauthentic accounts can easily reach large, captive and eager audiences. Telegram has become more interventionist over time, and has steadily increased its efforts to shut down these accounts. But this has also meant that the company has also engaged with lawmakers more generally, although it maintains that it doesn’t do so willingly. For instance, in September 2021, Telegram reportedly blocked a chat bot in support of (Putin critic) Alexei Navalny during Russia’s most recent parliamentary elections. Pavel Durov was quoted at the time saying that the company was obliged to follow a “legitimate” law of the land. He added that as Apple and Google both follow the law, to violate it would give both platforms a reason to boot the messenger from its stores. The channel appears to be part of the broader information war that has developed following Russia's invasion of Ukraine. The Kremlin has paid Russian TikTok influencers to push propaganda, according to a Vice News investigation, while ProPublica found that fake Russian fact check videos had been viewed over a million times on Telegram.
from ye
