Митрополит Епіфаній у дописі на «Х» з приводу нічної російської атаки мирних міст України:

«Слово «терор» означає страх, залякування. Сатанинськими обстрілами українських міст, вбивством мирних мешканців, руйнуванням цивільної інфраструктури російська імперія зла свідчить явно і неспростовно, що єдине її бажання зараз - залякувати. Залякувати українців та світову спільноту.

Так діють усі терористи, примушуючи через залякування виконувати їхню злу волю. Цивілізований світ давно зробив висновок, що потурання терористам веде не до мирного розвʼязання проблем, а до розширення терору.

Тому якщо хтось в російській державі справді хоче миру, як про це вони заявляють, то світова спільнота має повірити лише справам, а не деклараціям, які відразу заперечуються злочинними обстрілами мирних міст. Лише російська згода на повне і безумовне припинення вогню, як це запропонувала Україна, здатна на ділі підтвердити рух до справжнього припинення війни.

Нехай Бог благословить зусилля тих, хто справді прагне миру. І нехай справедливо відплатить тим, хто проливає невинну кров українців і тим, хто сприяє цьому.

Вічна памʼять загиблим - невинним жертвам російського терору!»

https://x.com/epifaniy/status/1915331578621747601

Росія - це дракон.

Багато культур і традицій мають легенди про драконів. І серед них одним з головних сюжетів є сюжет про дракона, який забирає життя жертви та повертається у лігво до наступного разу.

Нинішня війна дає можливість в реальності відчути - як же жити поруч з драконом. Він прилітає, шукаючи жертв і вбиваючи когось. Кого він забере - невідомо. Тому всі, хто вижив, живуть далі. Хоча завтра це може бути будь-хто інший. Хтось, кого ти особисто знаєш. Ти сам.

Єдиний спосіб позбутися дракона - це позбутися його. Домовитися, відкупитися, укласти мирну угоду - неможливо.

З однієї простої причини: дракон є уособлення, втілення ненажерливого зла, яке живе саме для того, щоби себе примножувати. І лише для цього.

Умовляти його задовольнитися зʼїденим раніше - все одно, що просити крокодила бути вегетаріанцем.

Просити можна. І крокодил навіть перестане їсти - як здається. Але це буде лиш доти, доки він знову відчує голод…

* * *

Хто бачив фільм «Список Шиндлера», памʼятає Амона Ґьота, нацистського коменданта, який просто так з балкону своєї вілли вбивав вʼязнів табору, в якому був комендантом. Один з героїв стрічки каже, що найбільш жахливим у цих вбивствах є не лише самі вони, але їхня повна безсистемність та алогічність.

Коли ти розумієш, за що тебе вбиватимуть, «за яким принципом» - ти можеш щось зробити, щоби упередити це, спробувати захистити себе. Але Ґьот вбивав абсолютно безсистемно - саме для того, щоби будь-хто з увʼязнених, будь-якої миті чекав смерті «просто так».

Оце і є логіка дракона. Це є логіка Ґьота. Це є путінська логіка, логіка російських ракетних обстрілів.

Ґьота повісили за вироком польського трибуналу неподалік табору, яким він колись керував. Страта була доконана лише з третьої спроби, бо кат-виконавець двічі «неправильно розрахував довжину мотузки».

А дракона вбив святий Юрій Змієборець. Нехай %утін гляне на найближче зображення герба своєї держави, щоб згадати про долю, яка чекає на драконів …

Папа Лев XIV

(Роберт Френсіс Прево)

Ієрарх, повʼязаний життям і служінням з Північною Америкою (Чікаго), Південною Америкою (Перу), орденом Августинців (очільник) та Курією (префект Дикастерії у справах єпископів).

Цікавий вибір імені: Лев ХІІІ був людиною ХІХ століття, хто зробив значний внесок у перехід Католицької Церкви і конкретно Ватикану в нові умови ХХ століття.

Вибір саме цього імені ніби обходить всі лінії ХХ століття після нього - дві світові війни, ІІ Ватиканський собор та все, що було після нього, ніби перегортаючи сторінку.

Вибір саме цього імені може свідчити певною мірою про бажання бути самостійним понтифіком, а не сприйматися як спадкоємець або продовжувач чиєїсь лінії.

Роберт Френсіс Превост народився в Чикаго, штат Іллінойс, 14 вересня 1955 року - отже має майже 70 років, що є досить молодим віком для обраного понтифіка. Батько Луї Маріус Прево французького та італійського походження і мати Мілдред Мартінес іспанського походження - отже представляє і європейське коріння, і обидві Америки - Північну та Південну (служив єпископом в Перу, про що згадав у промові, частину її виголосивши іспанською мовою).

Має досвід як служіння в звичайній єпархії, місіонерства, так і керівний досвід в ордені Августинців та в Курії.

Перший виступ справляє приємне враження стриманого ієрарха з достатньою харизмою. Зовнішність нагадує класичні образи понтифіків першої половини ХХ століття.

Стриманий вибір, що певним чином поєднує Старий і Новий Світ, США та «Глобальний Південь», чернецтво, місіонерство та практичний досвід праці на рівні єпархіального єпископа.

P.S. Походження нового понтифіка зі США так само має значення, як і тривале служіння в Перу. Це відповідь тим численним коментаторам, які кинулися повʼязувати нового главу РКЦ з чинними політиками, що є чистої води спекуляцією.

18.05.25 - з благословення Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, за підтримки Дикастерії сприяння єдності між християнами, офіційна делегація Православної Церкви України у складі митрополита Білоцерківського Євстратія, заступника голови Управління зовнішніх церковних зв’язків, та архімандрита Кипріана (Лозинського), декана Богословського факультету Львівської православної богословської академії, була присутня на інсталяційній месі на честь початку служіння Папи Римського Лева XIV на площі перед базилікою святого Петра у Ватикані.

Після завершення меси на честь численних церковних делегацій від Православних Церков, орієнтальних та протестантських Церков, релігійних та міжконфесійних організацій від імені Дикастерії було дано офіційний обід у Залі Павла VI у Ватикані. Під час обіду очільник Дикастерії кардинал Курт Кох тепло привітався з делегацією ПЦУ, передав вітання Предстоятелю Блаженнійшому Митрополиту Епіфанію та запевнив у своїх молитвах за Україну і мир для неї.

Вихід Папи Лева XIV на урочисту месу з нагоди початку його служіння.

Щодня нищити мешканців православної країни, зруйнувати понад 600 храмів, порушувати публічно Божі заповіді «Не вбивай! Не кради! Не лжесвідчи! Не бажай того, що є ближнього твого!» - все це кремлівського рібентропа закордонних справ не турбує.

Переговори у світових центрах ісламу - Саудівській Аравії та Туреччині - його не бентежать.

А от діалог у Ватикані - «це якось не те». Бо як то православні країни там будуть про мир говорити?

А може все простіше: %утін боїться арешту по дорозі?

Митрополит Епіфаній написав у Твітері:

Ще одна страшна для України ніч минула, настав ранок. Минула темрява, яку відігнало ранішнє світло.

З диявольською злобою російська імперія зла протягом всієї ночі завдавала численних ударів по мирних українських містах. Зруйновані та постраждалі оселі є наслідком цієї злобної атаки. Багато поранених. Є загиблі, серед них - рятувальники, які виїхали, щоби допомогти подолати наслідки російського нападу. Нехай Господь підтримає постраждалих і упокоїть душі загиблих!

Писання свідчить: «Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити» (Ін. 10:10) Кремлівська тиранія є таким злодієм - всюди вона приходить лише для того, щоби нищити, губити, вбивати. І нинішня ніч зла знову спонукає кожну людину, яка вірить в Бога, поставити питання перед собою і перед іншими - як зупинити темне злодійство російської тиранії? Що ще слід зробити, аби кремлівські вбивці не могли більше красти, вбивати, губити?

Нехай прокляття і кара впадуть на слуг сатани, хто вбиває невинних, примножує смерть і страждання в Україні. Так говорить і Писання: «Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день? Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство. Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду. Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу. За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому твого, викоренить тебе із землі живих» (Псалом 51:3-7).

Нехай так і буде з кремлівським тираном і російською імперією зла. Темрява має завершитися, а світло - перемогти.

https://x.com/epifaniy/status/1930887369676280080

Ще одна жахлива ніч для Києва і України, протягом якої осатанілі слуги кремлівського тирана продовжили примножувати свої злочини проти людяності. Як наслідок - загиблі мирні мешканці, багато поранених, зруйновані та пошкоджені будинки.

І вороги, і навіть деякі союзники дивуються, чому Україна чинить спротив, чому не погодиться з російськими вимогами, щоби такі ночі не повторювалися? Відповідь на це питання для українців проста і очевидна: ми не хочемо і не маємо права допустити, щоби нашу країну і наш народ накрила така ніч терору, руйнувань і вбивств - але вже на десятиліття.

Сто років тому Україна була окупована кремлівськими червоними бандами - і як наслідок ціле ХХ століття, аж до падіння тюрми народів, Радянського Союзу, український народ страждав. Мільйони українських життів кремлівською тиранією були забрані або скалічені через Голодомор-геноцид, через хвилі репресій, через тоталітарне правління, в якому права і гідність людини - пустий звук. Ми не хочемо і не маємо права дозволити російській імперії зла продовжити ніч терору на нові десятиліття!

Зі свідчень тих, хто пережив російську окупацію та полон, з прикладів Бучі та Маріуполя, Бахмута й Ізюма, багатьох інших міст і сіл України, які потрапляли під російську владу, ми ясно бачимо і знаємо: виконання російських вимог для українців означає терор, рабське ярмо, руйнування, смерть. Тому, щоби мати майбутнє і мати справжній мир для себе і Європи, для всього людства, Україна чинить спротив. Тому просить і вимагає від цивілізованого світу допомогти зупинити терористичний кремлівський режим, зірвати його плани зі знищення України, припинити щоденні російські злочини проти людяності та покарати злочинців.

Псалом 63: Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє. Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників.

Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи, щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться. Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить? Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця.

Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх. Вони покарають себе своїми ж словами.

Всі, хто побачить їх, відійдуть від них. І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло.

https://x.com/epifaniy/status/1934847352059171030

Є невелика балтійська країна Естонія.

Між двома світовими війнами, в часи коли Естонська Республіка була незалежною, Вселенський Патріархат надав Православній Церкві в Естонії статус самоуправління. А держава закріпила права цієї Церкви законом.

В часи радянської окупації сталінська Моспатріархія у співпраці з владою підпорядкувала всі не ліквідовані більшовиками православні громади собі. Протягом понад тридцяти років керував ними відомий агент спецслужб Редігер (в Естонії опубліковані відповідні документи про його співпрацю з «органами» ще парафіяльним священником). Цей Редігер за вірну службу стрімко просувався в карʼєрі, досягши навіть посади патріарха.

Але коли Естонія відновила свою незалежність і дію всіх власних законів, Естонська Апостольська Православна Церква (та, яка була визнана державою і яка мала звʼязок зі Вселенським Патріархатом) також була відновлена.

Відтоді в Естонії є розділення. Все чимось схоже до України (тільки у значно менших масштабах).

Митрополит Стефан, глава ЕАПЦ, минулого року особисто мені в розмові сказав, що за 25 років його служіння в Естонії представники МП ЖОДНОГО РАЗУ з ним не побажали офіційно зустрітися. Не те, щоби вести діалог, але навіть зустрітися!

Через те, що Конференція Європейських Церков прийняла до свого складу ЕАПЦ, Моспатріархія вийшла з КЄЦ, голосно грюкнувши дверима (і слава Богу! Завдяки цьому КЄЦ, на відміну від Всесвітньої Ради Церков, де МП є одним з провідних діячів, чітко і прямо засуджує російську агресію).

Зараз у Естонії триває процес ухвалення закону, який обмежить право Моспатріархії впливати на православʼя в країні - бо це не релігійний центр, а інструмент кремлівської гібридної агресії. Яку Естонія має всі підстави вважати для себе прямою небезпекою. Після першого ухвалення закон президентом був повернутий із зауваженнями і зараз пройшов нове голосування.

Митрополит Стефан запропонував російській юрисдикції в Естонії увійти до ЕАПЦ як самокерованій одиниці-вікаріату, з гарантіями внутрішнього збереження традицій служіння, календаря, мови, тощо.

У відповідь на все це - бурхливі протести, «молітвєнниє стоянія» монахинь перед парламентом, поливання у пресі брудом і митрополита Стефана, і держави. Ніякого діалогу ані з ЕАПЦ, ані з державою юрисдикція МП вести не бажає. І робить при цьому вигляд, що вони від Гундяєва не залежать, а не відділяються офіційно, бо їм «совєсть і вєра нє пазваляют» (бути під владою кривавого підпалювача «священної війни» їм їхня совість та віра очевидно не перешкоджають).

Всі ці факти я навів для того, щоби показати наступне:

1. В Естонії вже маже 30 років існує ПРЯМА юрисдикція Вселенського Патріархату.

2. В Естонії немає ЖОДНИХ питань до хіротоній єпископату і духовенства ЕАПЦ.

3. Митрополит Стефан і ЕАПЦ, а також держава чверть століття намагалися і намагаються достукатися до православних з МП з пропозиціями діалогу і порозуміння.

У відповідь на все це - повний ІГНОР. І вперте бажання за будь-яку ціну триматися мотузки «русскава міра».

Тому не треба розповідати, що саме ПЦУ винна в тому, що досі немає від юрисдикції МП в Україні ЖОДНОЇ відповіді на всі численні до неї звернення, жодної зустрічі - у відповідь на численні пропозиції діалогу. Лише претензії та обвинувачення.

В Естонії немає ПЦУ. А картина поведінки МП - часом ідентична навіть у деталях. То може нарешті слід зрозуміти, що «русскій мір» та церковний мир - це антоніми. І там, де є перше - другого не буде, незалежно від того, чи це Україна, чи Естонія з Литвою, чи Африка або Балкани. Бо омана і цинізм Моспатріархії не терплять правди.

В Йоханесбургу завершилося засідання Центрального комітету Всесвітньої Ради Церков. Членами якої є РПЦ та низка її сателітів.

Символічно, що засідання відбулося саме в ПАР, і один з ключових документів посилається на декларацію духовного спротиву апартеїду, оприлюднену 40 років тому християнськими богословами ПАР.

Символічно також, що єдиний випадок, коли церква була виключена зі складу ВРЦ - це виключення Голландської реформатської церкви в ПАР, яка публічно поширювала «богословське виправдання» апартеїду.

На адресу РПЦ, яка проповідує «священну війну» проти України та благословляє російський державний терор, ЦК ВРЦ не зміг сказати ані слова осуду - не те, що виключити. Бо рішення ухвалюють консенсусом, і навіть на узагальнені заяви потрібна згода самої РПЦ.

З архівів КДБ відомо, що кожна велика подія у ВРЦ (Генеральна асамблея чи засідання ЦК) ретельно готувалася з боку спецслужб Кремля разом з підлеглою Моспатріархією. Впевнений, що так само було і цього разу.

Тож очевидно, що ціною збереження присутності та впливу РПЦ у Раді стала мовчазна згода на заяви з осудом російської агресії і терору проти мирного населення і цивільної інфраструктури. Але заяви ці зроблені у значно мʼякших виразах, ніж, наприклад, сказано про Ірано-ізраїльську війну та війну в Газі (ці два питання навіть поставлені технічно в приорітет, перед українським питанням). Натомість жодного слова осуду позиції самої РПЦ - нема.

Відтак явним намаганням догодити кремлівським кураторам стала згадка в документі брехливих заяв російських урядовців про нібито причетність України до аварій з цивільними потягами у Брянський області - поряд з реальними фактами триваючого російського терору.

Зрештою, що спромоглася сказати ВРЦ - можете прочитати нижче.

Питання членства ПЦУ в Раді знову відкладене - бо за 3,5 роки формальна делегація ВРЦ, яка має дослідити, чи вірують в нашій Церкві у Тройцю - так і не змогла доїхати до Києва. А це перешкоджає просунути питання членства. Хоча впевнений, що насправді причина проста - РПЦ і Ко використовують процедурні та кулуарні можливості, щоби не допустити позитивного рішення так довго, як тільки можна.

Водночас слід висловити окрему щиру подяку всім делегатам, особливо зі Вселенського Патріархату та Церкви Греції, які на засіданні послідовно відбивали різні намагання представників РПЦ і Ко максимально напхати підсумкові документи кремлівською пропагандою та нашкодити Україні.

Зрештою, ВРЦ довела знову, що схожа на ООН - потужно генерує глибоку стурбованість та занепокоєння там, де це дозволяють. І гучно мовчить там, де не дозволяють.

Відтак посилання на декларацію проти апартеїду, яка реально засуджувала уряд ПАР і за яку автори ризикували навіть життям - лише підкреслює системну проблему, з якої на нинішньому етапі ВРЦ не може вийти: як з одного джерела (не) дозволяти текти і гіркій, і солодкій воді та вирости смокви на тернині?

Отже, цитата з документу Ради:

«В Україні посилені російські ракетні атаки на цивільні громади та інфраструктуру, такі як ті, що відбулися в Кривому Розі 4 квітня (загинуло 20 мирних жителів, включаючи 9 дітей), у Сумах у Вербну неділю, 13 квітня 2025 року (загинуло 35 мирних жителів, включаючи дітей, та поранено понад 100 інших), у Києві 17 червня (загинуло 28 людей та поранено щонайменше 134 інших) та в багатьох інших місцях майже щодня, посилюють правопорушення російської влади в її триваючому вторгненні та війні проти українського народу. Ми також із занепокоєнням відзначаємо повідомлення про напади на пасажирські поїзди в Брянській та Курській областях Росії наприкінці травня та на початку червня 2025 року, які були приписані Україні.

Діалог між Росією та Україною зараз просувається з боку інших урядів. У кожному випадку конфлікту або ризику конфлікту ВРЦ закликає до діалогу та переговорів, як єдиного життєздатного шляху до сталого миру, а не до насильства та збройної сили. Але діалог, нав'язаний і який не ґрунтується на справедливості, не є справжнім діалогом і не може призвести до справедливого та сталого миру.

Більше того, навіть попри просування діалогу, Росія посилює свої напади та кампанію терору проти українського народу.

Центральний Комітет:

- Висловлює глибоку стурбованість стражданнями українських та російських мирних жителів у контексті вторгнення Росії в Україну та засуджує ескалацію нападів та кампанію терору Росії проти українського народу.

- Молиться за мир в Україні та Росії, але за справедливий мир, який не винагороджує агресора за його злочини.

- Закликає до поваги до свободи релігії чи переконань у всьому регіоні.

- Закликає генерального секретаря ВРЦ продовжувати свої зусилля з пошуку шляхів, за допомогою яких, разом з церквами як Росії, так і України, можна покращити ситуацію для народу України та регіону.

- Просить генерального секретаря домагатися скликання богословських діалогів щодо війни в Україні.»