Що я привезла з ATypI: Association Typographique Internationale 2025: системні уроки для української дизайн-спільноти
💡 Ключові інсайти:
🔹 Вигорання глобальне — підтримка локальна
Для нас, в країні воюючій, це може звучати дивно, але зараз дизайнери по всьому світу виснажені — пост-пандемічна ізоляція, економічний тиск, етичні дилеми та невпинний наступ ШІ змінюють нашу професію. Треба бігти у хорошому темпі встигаючи за всім цим. У таких умовах стає очевидним, хто має міцні структури підтримки і звідки вони походять, бо це те, що не дає відвалюватись важливій частині речей.
У багатьох країнах ці структури вже інституціоналізовані: спільноти, гранти, менторство, мікро-сцени та краудфандинг.
В Україні такі структури радше важко помітити (підкреслюю), ніж побачити їх реальний вплив, – але у світі також багато обмежень, і ми у цьому об'єднані. Ніхто не підтримає нас так, як ми можемо підтримати одне одного фінансово і морально — це одночасно найскладніше та найнеобхідніше завдання. І переможе той, в кого вийде краще.
🔹 Нетворкінг ≠ соціалізація — це навичка
На AtypI стало зрозуміло: участь у воркшопах, обмін відгуками, вміння бути слухачем, який може співвідноситись і відкривати точки про дизайн через індивідуальну призму того, хто слухає — це хороша стратегія для входження в коло, щоб не лише ділитися, але й уважно слухати. Це невід'ємна частина того, як будуються та підтримуються професійні екосистеми — підхід, де ми створюємо кола та спільноту.
Найважливіший інсайд –
🔹 Історія — це інструмент, підкреслюю ще раз, а не декорація
Моя презентація про варіативні особливості і новий погляд на параметрику в українській типографічній спадщині отримала надзвичайно сильний відгук, бо йшлося не про "стиль", а про методи.
Міжнародних колег приваблює не "українська естетика"; їх цікавлять українські способи мислення — коли ми можемо їх артикулювати. Ось виклик: або ми навчимось їх артикулювати дедалі краще і підтримувати тих, хто це вже робить — або так і залишимось у статусі “етнографічної ремарки”.
Після моєї доповіді я мала десятки змістовних розмов та бесід, полароїдних знімків та коментарів — з представниками Monotype, Glyphs, з @JohnBerry, LucasFonts, Vika Lopukhina, @DavidLemon, @JuanVillanueva, @DougWilson, @EbenSorkin, @Nada Abdallah та багатьма, багатьма іншими цінними людьми. Справжня тема більшості цих розмов: як дизайнерські відносини формують середовище і навпаки.
📍 Що нам потрібно в обох випадках — у дизайн-спільноті в Україні?
‼️ Перестати ставитися до співпраці як до розкоші, доступної лише "ідеальним" чи "перевіреним", або "відомим", "знаменитим" тощо. Стати ще більш примусово відкритим.
‼️ Інвестувати в малі, але стабільні формати професійного обміну і в розробку етики співпраці, прозорої для всіх сторін
‼️ Культивувати попит на історію не як прикрасу, а як метод.
Колективні дослідження не повинні бути винятком. Вони мають стати природною частиною практики кожного дизайнера, бо у нас немає часу проводити достатньо глибокі дослідження в межах конкретних проєктів.
Саме так еволюціонують методи в дизайні – і саме так формуються спільноти
💡 Ключові інсайти:
🔹 Вигорання глобальне — підтримка локальна
Для нас, в країні воюючій, це може звучати дивно, але зараз дизайнери по всьому світу виснажені — пост-пандемічна ізоляція, економічний тиск, етичні дилеми та невпинний наступ ШІ змінюють нашу професію. Треба бігти у хорошому темпі встигаючи за всім цим. У таких умовах стає очевидним, хто має міцні структури підтримки і звідки вони походять, бо це те, що не дає відвалюватись важливій частині речей.
У багатьох країнах ці структури вже інституціоналізовані: спільноти, гранти, менторство, мікро-сцени та краудфандинг.
В Україні такі структури радше важко помітити (підкреслюю), ніж побачити їх реальний вплив, – але у світі також багато обмежень, і ми у цьому об'єднані. Ніхто не підтримає нас так, як ми можемо підтримати одне одного фінансово і морально — це одночасно найскладніше та найнеобхідніше завдання. І переможе той, в кого вийде краще.
🔹 Нетворкінг ≠ соціалізація — це навичка
На AtypI стало зрозуміло: участь у воркшопах, обмін відгуками, вміння бути слухачем, який може співвідноситись і відкривати точки про дизайн через індивідуальну призму того, хто слухає — це хороша стратегія для входження в коло, щоб не лише ділитися, але й уважно слухати. Це невід'ємна частина того, як будуються та підтримуються професійні екосистеми — підхід, де ми створюємо кола та спільноту.
Найважливіший інсайд –
🔹 Історія — це інструмент, підкреслюю ще раз, а не декорація
Моя презентація про варіативні особливості і новий погляд на параметрику в українській типографічній спадщині отримала надзвичайно сильний відгук, бо йшлося не про "стиль", а про методи.
Міжнародних колег приваблює не "українська естетика"; їх цікавлять українські способи мислення — коли ми можемо їх артикулювати. Ось виклик: або ми навчимось їх артикулювати дедалі краще і підтримувати тих, хто це вже робить — або так і залишимось у статусі “етнографічної ремарки”.
Після моєї доповіді я мала десятки змістовних розмов та бесід, полароїдних знімків та коментарів — з представниками Monotype, Glyphs, з @JohnBerry, LucasFonts, Vika Lopukhina, @DavidLemon, @JuanVillanueva, @DougWilson, @EbenSorkin, @Nada Abdallah та багатьма, багатьма іншими цінними людьми. Справжня тема більшості цих розмов: як дизайнерські відносини формують середовище і навпаки.
📍 Що нам потрібно в обох випадках — у дизайн-спільноті в Україні?
‼️ Перестати ставитися до співпраці як до розкоші, доступної лише "ідеальним" чи "перевіреним", або "відомим", "знаменитим" тощо. Стати ще більш примусово відкритим.
‼️ Інвестувати в малі, але стабільні формати професійного обміну і в розробку етики співпраці, прозорої для всіх сторін
‼️ Культивувати попит на історію не як прикрасу, а як метод.
Колективні дослідження не повинні бути винятком. Вони мають стати природною частиною практики кожного дизайнера, бо у нас немає часу проводити достатньо глибокі дослідження в межах конкретних проєктів.
Саме так еволюціонують методи в дизайні – і саме так формуються спільноти
❤25👍5🔥4
group-telegram.com/dsgnbr/3128
Create:
Last Update:
Last Update:
Що я привезла з ATypI: Association Typographique Internationale 2025: системні уроки для української дизайн-спільноти
💡 Ключові інсайти:
🔹 Вигорання глобальне — підтримка локальна
Для нас, в країні воюючій, це може звучати дивно, але зараз дизайнери по всьому світу виснажені — пост-пандемічна ізоляція, економічний тиск, етичні дилеми та невпинний наступ ШІ змінюють нашу професію. Треба бігти у хорошому темпі встигаючи за всім цим. У таких умовах стає очевидним, хто має міцні структури підтримки і звідки вони походять, бо це те, що не дає відвалюватись важливій частині речей.
У багатьох країнах ці структури вже інституціоналізовані: спільноти, гранти, менторство, мікро-сцени та краудфандинг.
В Україні такі структури радше важко помітити (підкреслюю), ніж побачити їх реальний вплив, – але у світі також багато обмежень, і ми у цьому об'єднані. Ніхто не підтримає нас так, як ми можемо підтримати одне одного фінансово і морально — це одночасно найскладніше та найнеобхідніше завдання. І переможе той, в кого вийде краще.
🔹 Нетворкінг ≠ соціалізація — це навичка
На AtypI стало зрозуміло: участь у воркшопах, обмін відгуками, вміння бути слухачем, який може співвідноситись і відкривати точки про дизайн через індивідуальну призму того, хто слухає — це хороша стратегія для входження в коло, щоб не лише ділитися, але й уважно слухати. Це невід'ємна частина того, як будуються та підтримуються професійні екосистеми — підхід, де ми створюємо кола та спільноту.
Найважливіший інсайд –
🔹 Історія — це інструмент, підкреслюю ще раз, а не декорація
Моя презентація про варіативні особливості і новий погляд на параметрику в українській типографічній спадщині отримала надзвичайно сильний відгук, бо йшлося не про "стиль", а про методи.
Міжнародних колег приваблює не "українська естетика"; їх цікавлять українські способи мислення — коли ми можемо їх артикулювати. Ось виклик: або ми навчимось їх артикулювати дедалі краще і підтримувати тих, хто це вже робить — або так і залишимось у статусі “етнографічної ремарки”.
Після моєї доповіді я мала десятки змістовних розмов та бесід, полароїдних знімків та коментарів — з представниками Monotype, Glyphs, з @JohnBerry, LucasFonts, Vika Lopukhina, @DavidLemon, @JuanVillanueva, @DougWilson, @EbenSorkin, @Nada Abdallah та багатьма, багатьма іншими цінними людьми. Справжня тема більшості цих розмов: як дизайнерські відносини формують середовище і навпаки.
📍 Що нам потрібно в обох випадках — у дизайн-спільноті в Україні?
‼️ Перестати ставитися до співпраці як до розкоші, доступної лише "ідеальним" чи "перевіреним", або "відомим", "знаменитим" тощо. Стати ще більш примусово відкритим.
‼️ Інвестувати в малі, але стабільні формати професійного обміну і в розробку етики співпраці, прозорої для всіх сторін
‼️ Культивувати попит на історію не як прикрасу, а як метод.
Колективні дослідження не повинні бути винятком. Вони мають стати природною частиною практики кожного дизайнера, бо у нас немає часу проводити достатньо глибокі дослідження в межах конкретних проєктів.
Саме так еволюціонують методи в дизайні – і саме так формуються спільноти
💡 Ключові інсайти:
🔹 Вигорання глобальне — підтримка локальна
Для нас, в країні воюючій, це може звучати дивно, але зараз дизайнери по всьому світу виснажені — пост-пандемічна ізоляція, економічний тиск, етичні дилеми та невпинний наступ ШІ змінюють нашу професію. Треба бігти у хорошому темпі встигаючи за всім цим. У таких умовах стає очевидним, хто має міцні структури підтримки і звідки вони походять, бо це те, що не дає відвалюватись важливій частині речей.
У багатьох країнах ці структури вже інституціоналізовані: спільноти, гранти, менторство, мікро-сцени та краудфандинг.
В Україні такі структури радше важко помітити (підкреслюю), ніж побачити їх реальний вплив, – але у світі також багато обмежень, і ми у цьому об'єднані. Ніхто не підтримає нас так, як ми можемо підтримати одне одного фінансово і морально — це одночасно найскладніше та найнеобхідніше завдання. І переможе той, в кого вийде краще.
🔹 Нетворкінг ≠ соціалізація — це навичка
На AtypI стало зрозуміло: участь у воркшопах, обмін відгуками, вміння бути слухачем, який може співвідноситись і відкривати точки про дизайн через індивідуальну призму того, хто слухає — це хороша стратегія для входження в коло, щоб не лише ділитися, але й уважно слухати. Це невід'ємна частина того, як будуються та підтримуються професійні екосистеми — підхід, де ми створюємо кола та спільноту.
Найважливіший інсайд –
🔹 Історія — це інструмент, підкреслюю ще раз, а не декорація
Моя презентація про варіативні особливості і новий погляд на параметрику в українській типографічній спадщині отримала надзвичайно сильний відгук, бо йшлося не про "стиль", а про методи.
Міжнародних колег приваблює не "українська естетика"; їх цікавлять українські способи мислення — коли ми можемо їх артикулювати. Ось виклик: або ми навчимось їх артикулювати дедалі краще і підтримувати тих, хто це вже робить — або так і залишимось у статусі “етнографічної ремарки”.
Після моєї доповіді я мала десятки змістовних розмов та бесід, полароїдних знімків та коментарів — з представниками Monotype, Glyphs, з @JohnBerry, LucasFonts, Vika Lopukhina, @DavidLemon, @JuanVillanueva, @DougWilson, @EbenSorkin, @Nada Abdallah та багатьма, багатьма іншими цінними людьми. Справжня тема більшості цих розмов: як дизайнерські відносини формують середовище і навпаки.
📍 Що нам потрібно в обох випадках — у дизайн-спільноті в Україні?
‼️ Перестати ставитися до співпраці як до розкоші, доступної лише "ідеальним" чи "перевіреним", або "відомим", "знаменитим" тощо. Стати ще більш примусово відкритим.
‼️ Інвестувати в малі, але стабільні формати професійного обміну і в розробку етики співпраці, прозорої для всіх сторін
‼️ Культивувати попит на історію не як прикрасу, а як метод.
Колективні дослідження не повинні бути винятком. Вони мають стати природною частиною практики кожного дизайнера, бо у нас немає часу проводити достатньо глибокі дослідження в межах конкретних проєктів.
Саме так еволюціонують методи в дизайні – і саме так формуються спільноти
BY Дизайн-борщ










Share with your friend now:
group-telegram.com/dsgnbr/3128