Buddha's Notes

Є в мене один друг — абсолютна моя протилежність. Сходимось ми на філософських розмовах і гуморі переважно. І звісно ж на любові до китайського чаю, зимового плавання та індіки раз в три роки (принаймні в моєму випадку).

Він вдало ухилився, майнувши за кордон, я вдало влився в Третю штурмову. Він майже все життя як лайно за течією, а я півжиття як той карп, шо цілить в дракони.

Коли думаю про цю людину, то відчуваю абсолютну віру в карму. Інакше нашу «спорідненість» пояснити було б важко. До чого я це пишу? Не знаю, цей опецьок давненько не на звʼязку і має звичку зникати на кілька місяців, а то й півроку з мого поля зору, а потім набрати з якогось невідомого номера і видати мені філософське полотно в дусі…хмм. в дусі кого?

…Мабуть в дусі того, хто розповідає як гарно бути Сенекою.
Тільки шкода ж, що він Діоген…ага.
Чи Діоніс.

Сподіваюсь життя ще зведе мене з цією прекрасною людиною, хоча б з кількох причин.. По-перше, в ході наших диспутів/полемік/попезденьок, ми завжди приходимо до важливої життєствердної думки про те, що робити загалом нічого й не треба, бо все і так гранично зрозуміло і прекрасно. Священне Дао незмінне. По-друге, мені б вистачило і «по-перше».

Що ж. Сподіваюсь тобі гикається, Назарію. Сподіваюсь ти ще віднайдеш своє кочове щастя, коли безповоротно приймеш свою природу. Хай береже тебе Ренар.

www.group-telegram.com/us/buddhas_notes.com/207

109 viewsedited  May 26 at 21:48

Є в мене один друг — абсолютна моя протилежність. Сходимось ми на філософських розмовах і гуморі переважно. І звісно ж на любові до китайського чаю, зимового плавання та індіки раз в три роки (принаймні в моєму випадку).

Він вдало ухилився, майнувши за кордон, я вдало влився в Третю штурмову. Він майже все життя як лайно за течією, а я півжиття як той карп, шо цілить в дракони.

Коли думаю про цю людину, то відчуваю абсолютну віру в карму. Інакше нашу «спорідненість» пояснити було б важко. До чого я це пишу? Не знаю, цей опецьок давненько не на звʼязку і має звичку зникати на кілька місяців, а то й півроку з мого поля зору, а потім набрати з якогось невідомого номера і видати мені філософське полотно в дусі…хмм. в дусі кого?

…Мабуть в дусі того, хто розповідає як гарно бути Сенекою.
Тільки шкода ж, що він Діоген…ага.
Чи Діоніс.

Сподіваюсь життя ще зведе мене з цією прекрасною людиною, хоча б з кількох причин.. По-перше, в ході наших диспутів/полемік/попезденьок, ми завжди приходимо до важливої життєствердної думки про те, що робити загалом нічого й не треба, бо все і так гранично зрозуміло і прекрасно. Священне Дао незмінне. По-друге, мені б вистачило і «по-перше».

Що ж. Сподіваюсь тобі гикається, Назарію. Сподіваюсь ти ще віднайдеш своє кочове щастя, коли безповоротно приймеш свою природу. Хай береже тебе Ренар.

BY Buddha's Notes