Коли самопрезентація превалює над реальною якістю.
Я робив кількамісячну паузу в користуванні інстаграмом аби покращити свою увагу та зменшити емоційну «завʼязаність» на спожитому контенті. Допомогло але є нюанси.
Після повернення в інстаграм задля відкриття збору (розкажу пізніше), я встиг подивитись на усе те, що бачив, як ззовні, так і зсередини маркетингу, дещо гострішим поглядом.
З появою і вкоріненням соцмереж у наших життях, в чималої кількості людей ніби зʼявляються кілька страшних ілюзій.
Перша — ототожнення себе і своєї соціальної маски. Акаунту, образу, рольової моделі. Все це певною мірою репрезентує нас, але лише частково і зі значними викривленнями на догоду читачу, ба навіть платформі, в межах якої ти свій цифровий портрет викладаєш.
Загалом, взаємодіючи з соціумом, ми також оперуємо наборами масок, покликаних бути адекватною реакцією на певні зовнішні стимуляції/тригери/обставини/ умови одним словом. І це жонглювання образами зазвичай не є усвідомленим.
Коли ми щось усвідомимо про себе, то обовʼязково накинемо на це бірку «добре» чи «погано», згідно з внутрішнім відчуттям правильного, і підганятимемо майбутню поведінку вже під цей новий образ. Уроборос.
Соцмережі лише дають цій мережі проявів і реакцій новий вимір і масштаб. Двадцять років тому важко було уявити аби пересічний Микола чи Олена з Вінниці, турбувалися про те, що думають про них такі ж буденні Оксани чи Романи з Тернополя. Тому що в них загалом було малувато шансів зустрітись і випадково завезти розмову з приводу колючих тем. Соцмережі дали таку змогу.
Дешевий лайковий дофамін, можливість миттєвої слави, популярності, збагачення, схвалення, ідеалізації…і звісно ж ненависть, тиск, порушення дорогоцінної приватності, спекуляції на паблісіті тощо. А також неминучість регуляції цієї сфери, становлення «цифрової етики» та наслідки, що за ними йдуть.
Загалом, можна було б вимкнути екран і на цьому всі проблеми закінчуються. Але ні. Все йде до того, що сказане й несказане, зроблене чи не зроблене вами в інтернеті (вимір публічний) тягнутиме наслідки аж до вашого приватного життя. І це також нормально. Адже відповідальність за свої слова і діяння це цілком логічна і необхідна річ. Але є але. Про це далі.
Друга ілюзія соцмереж виходить з першої. Ототожнення людини з її соціальною маскою роблять і споживачі контенту. Інші люди. Тільки для них це не просто контент, а ваше повноцінне віртуальне продовження. Інтернет дає можливість миттєвої реакції мас на будь-що. Наслідки часто також миттєві. Юридичні, фінансові, особисті.
І все це було б непогано аби не проблема номер три — накладена реальність. Маніпулятивна, неверифікована, сконструйована. Інтернет і соцмережі в особливості, дають технічні можливості задля конструювання нової реальності в головах мешканців павутини. Якщо вчора ти не вкрав ковбасу в магазині, це ще не означає, що ШІ не згенерує подібне відео, а мережа ботів і кілька куплених інфлюенсерів не зтригерять інших до віри в те, що ти ковбасний злодій-рецедивіст.
Це смішний приклад в вакуумі. Більш серйозні приклади ми бачимо щодня в соцмережах — політики, артисти, блогери, стрімери, будь-хто з «медійно вагомих» персоналій впливають на наше сприйняття реальності.
Казкові трансформації політиків з перевзування в повітрі, носи-флюгери креативного класу, що завжди відчуває звідки і куди дме вітер змін. Обман на обмані. І в цьому вимірі ілюзій є величезна проблема як з ідентифікацією хорошого і поганого, так і з відповідальністю. Все сказане досить сильно впливає на наше життя опосередковано та мені сьогодні хочеться поговорити про інше.
… Все це, друзі, лише немаленький нарис, що мав би окреслити ситуацію в загальному, аби я міг нарешті перейти до повноцінного розгляду «Проблеми номер чотири» — високооплачуваної ілюзії експертності.
Коли самопрезентація превалює над реальною якістю.
Я робив кількамісячну паузу в користуванні інстаграмом аби покращити свою увагу та зменшити емоційну «завʼязаність» на спожитому контенті. Допомогло але є нюанси.
Після повернення в інстаграм задля відкриття збору (розкажу пізніше), я встиг подивитись на усе те, що бачив, як ззовні, так і зсередини маркетингу, дещо гострішим поглядом.
З появою і вкоріненням соцмереж у наших життях, в чималої кількості людей ніби зʼявляються кілька страшних ілюзій.
Перша — ототожнення себе і своєї соціальної маски. Акаунту, образу, рольової моделі. Все це певною мірою репрезентує нас, але лише частково і зі значними викривленнями на догоду читачу, ба навіть платформі, в межах якої ти свій цифровий портрет викладаєш.
Загалом, взаємодіючи з соціумом, ми також оперуємо наборами масок, покликаних бути адекватною реакцією на певні зовнішні стимуляції/тригери/обставини/ умови одним словом. І це жонглювання образами зазвичай не є усвідомленим.
Коли ми щось усвідомимо про себе, то обовʼязково накинемо на це бірку «добре» чи «погано», згідно з внутрішнім відчуттям правильного, і підганятимемо майбутню поведінку вже під цей новий образ. Уроборос.
Соцмережі лише дають цій мережі проявів і реакцій новий вимір і масштаб. Двадцять років тому важко було уявити аби пересічний Микола чи Олена з Вінниці, турбувалися про те, що думають про них такі ж буденні Оксани чи Романи з Тернополя. Тому що в них загалом було малувато шансів зустрітись і випадково завезти розмову з приводу колючих тем. Соцмережі дали таку змогу.
Дешевий лайковий дофамін, можливість миттєвої слави, популярності, збагачення, схвалення, ідеалізації…і звісно ж ненависть, тиск, порушення дорогоцінної приватності, спекуляції на паблісіті тощо. А також неминучість регуляції цієї сфери, становлення «цифрової етики» та наслідки, що за ними йдуть.
Загалом, можна було б вимкнути екран і на цьому всі проблеми закінчуються. Але ні. Все йде до того, що сказане й несказане, зроблене чи не зроблене вами в інтернеті (вимір публічний) тягнутиме наслідки аж до вашого приватного життя. І це також нормально. Адже відповідальність за свої слова і діяння це цілком логічна і необхідна річ. Але є але. Про це далі.
Друга ілюзія соцмереж виходить з першої. Ототожнення людини з її соціальною маскою роблять і споживачі контенту. Інші люди. Тільки для них це не просто контент, а ваше повноцінне віртуальне продовження. Інтернет дає можливість миттєвої реакції мас на будь-що. Наслідки часто також миттєві. Юридичні, фінансові, особисті.
І все це було б непогано аби не проблема номер три — накладена реальність. Маніпулятивна, неверифікована, сконструйована. Інтернет і соцмережі в особливості, дають технічні можливості задля конструювання нової реальності в головах мешканців павутини. Якщо вчора ти не вкрав ковбасу в магазині, це ще не означає, що ШІ не згенерує подібне відео, а мережа ботів і кілька куплених інфлюенсерів не зтригерять інших до віри в те, що ти ковбасний злодій-рецедивіст.
Це смішний приклад в вакуумі. Більш серйозні приклади ми бачимо щодня в соцмережах — політики, артисти, блогери, стрімери, будь-хто з «медійно вагомих» персоналій впливають на наше сприйняття реальності.
Казкові трансформації політиків з перевзування в повітрі, носи-флюгери креативного класу, що завжди відчуває звідки і куди дме вітер змін. Обман на обмані. І в цьому вимірі ілюзій є величезна проблема як з ідентифікацією хорошого і поганого, так і з відповідальністю. Все сказане досить сильно впливає на наше життя опосередковано та мені сьогодні хочеться поговорити про інше.
… Все це, друзі, лише немаленький нарис, що мав би окреслити ситуацію в загальному, аби я міг нарешті перейти до повноцінного розгляду «Проблеми номер чотири» — високооплачуваної ілюзії експертності.
Official government accounts have also spread fake fact checks. An official Twitter account for the Russia diplomatic mission in Geneva shared a fake debunking video claiming without evidence that "Western and Ukrainian media are creating thousands of fake news on Russia every day." The video, which has amassed almost 30,000 views, offered a "how-to" spot misinformation. In the past, it was noticed that through bulk SMSes, investors were induced to invest in or purchase the stocks of certain listed companies. Some privacy experts say Telegram is not secure enough The War on Fakes channel has repeatedly attempted to push conspiracies that footage from Ukraine is somehow being falsified. One post on the channel from February 24 claimed without evidence that a widely viewed photo of a Ukrainian woman injured in an airstrike in the city of Chuhuiv was doctored and that the woman was seen in a different photo days later without injuries. The post, which has over 600,000 views, also baselessly claimed that the woman's blood was actually makeup or grape juice. But the Ukraine Crisis Media Center's Tsekhanovska points out that communications are often down in zones most affected by the war, making this sort of cross-referencing a luxury many cannot afford.
from us
