Не знаю, що більш швидше вбиває мої нервові клітини зараз — алергія з усіма наслідками чи те, що я тепер командир.
Армія це таке місце, де коли тобі шось два рази пропонують, а ти відмовляєшся, то на третій раз тебе вже ставлять перед фактом.
Шо таке командир? Плюс відповідальність, більше нервів, ніяких привілеїв по факту. Що з цього всього можна мати? Мабуть гарний ґрунт для розвитку стоїчних якостей. Я просто приймаю це.
Якщо ви не мріяли бути в армії і для вас це усвідомлена необхідність, як у моєму випадку, то врятувати вас може хіба буддизм чи стоїцизм.. Краще ж змішати один до одного і пити двічі на день, залпом.
Якою б чистою не була ваша мотивація, довбоєбізм, котрий вас оточуватиме, абсолютна несправедливість та тонна дискомфорту, від побутового до психологічного, таки вас підкосять.
Шо з тим робити? Найважчий крок. Відпустити все. Уявіть що ви вже мертвий. Ви вже проїбали не те шо своє щасливе цивільне майбутнє, яке десь там, на горизонті, майбутнє, що вабить відблисками минулого, але вже й не маєте сьогодні.
Ви ходячий труп — істинний самурай, як в Хагакуре. Біда: знову воїнські метафори. Чесно кажучи вбачаю дисонанс в правій риториці з цього приводу — поділити суспільство на козаків і свинопасів недостатньо, дуже топорне і нежиттєздатне. Ще менш актуальне аніж індуїстська кастова система. Проте це не значить що поділ за діяльністю не має під собою ґрунту.
Піду на Ви, на святая святих — націоналізм. Національні держави це дещо з розряду новизни в світовій історії. Маю думку, що більш узагальнені й прості речі перемагають на еволюційному рівні. Все зайве відсікається. Мабуть це причина того, чому все тягнеться до узагальнень та ярликів: правий, лівий, модерний, архаічний, українець, американець, білий, чорний.
Ці поділи, з одного боку, мають під собою обʼєктивний ґрунт. Але я не можу відірвати його від субʼєктивного сприйняття. За наші уми боряться, бо ж що всередині, те і ззовні. Хочете змінити світ — змініть мислення. Тому мені видніється глобальна світова цивілізація майбутнього, корпоративні держави, в котрих твоє місце визначається діяльністю. Чин бʼє кров, скажімо так.
В кожній нації ви знайдете хороших і поганих з тієї чи іншої точки зору, в кожній нації ви побачити суддів, крадіїв, убивць, святих, поліцейських, рятувальників.
Чому так? Бо світ функціонує за безліччю своїх законів. Суспільний рівень передбачає взаємодію між людьми. Чим вона буде обґрунтована? Тим що ми можемо зробити одне для одного. Ми не рівні. В кожного свої схильності, бажання, навички. Якщо загальний рівень зрозумілий — безпека, вдоволення, самореалізація, то точковий розгляд питань, тобто проявлення цих потреб, буде дуже відрізнятись.
Тому усі розмови про рівність треба вести з безліччю засторог. Не думаю, що нації щезнуть в найближчі 500 років. Але їх змішування і розмивання, безперечно неспинний процес. Націю можливо зберегти у випадку коли дійсно левова доля народу поділяє погляди на безліч речей і має змогу та бажання ці погляди відстоювати, в тому числі ціною життів окремо взятих індивідів.
Чи потрібне це відстоювання? Чесно кажучи, я не знаю. Можу лише виходити з власних потреб і бачення, котрі говорять мені, що наразі я за становлення нації маю поборотись. Чому національні держави взяли гору в свій час? Бо давали змогу знайти щось спільне для величезної маси людей, а також дозволяли перерозподілити соціальні ролі. Плюнути в їбало традиційності і сталості. Чи погано це? Не думаю.
Світ балансує. Це було необхідно. Це дозволило вдовольнити потреби дуже багатьох людей. Але часи йдуть і хтось іде далі. Все змішується. Народи, стани, класи, професії. Усе шукає нові форми існування.
Думаю з часом національність стане чимось, що так само визначається діями, а не народженням або іншими вродженими ознаками. Воював за націю? Є її частиною. Розділяєш її мову, культуру, історію? Хочеш відчувати себе їх частиною — будь ласка. Але будь готовий довести, що це істинне бажання, а не бутафорія.
Але навіть так це все буде другорядним. Мені здається, що за своєю природою, людина схильна до експансії.
Не знаю, що більш швидше вбиває мої нервові клітини зараз — алергія з усіма наслідками чи те, що я тепер командир.
Армія це таке місце, де коли тобі шось два рази пропонують, а ти відмовляєшся, то на третій раз тебе вже ставлять перед фактом.
Шо таке командир? Плюс відповідальність, більше нервів, ніяких привілеїв по факту. Що з цього всього можна мати? Мабуть гарний ґрунт для розвитку стоїчних якостей. Я просто приймаю це.
Якщо ви не мріяли бути в армії і для вас це усвідомлена необхідність, як у моєму випадку, то врятувати вас може хіба буддизм чи стоїцизм.. Краще ж змішати один до одного і пити двічі на день, залпом.
Якою б чистою не була ваша мотивація, довбоєбізм, котрий вас оточуватиме, абсолютна несправедливість та тонна дискомфорту, від побутового до психологічного, таки вас підкосять.
Шо з тим робити? Найважчий крок. Відпустити все. Уявіть що ви вже мертвий. Ви вже проїбали не те шо своє щасливе цивільне майбутнє, яке десь там, на горизонті, майбутнє, що вабить відблисками минулого, але вже й не маєте сьогодні.
Ви ходячий труп — істинний самурай, як в Хагакуре. Біда: знову воїнські метафори. Чесно кажучи вбачаю дисонанс в правій риториці з цього приводу — поділити суспільство на козаків і свинопасів недостатньо, дуже топорне і нежиттєздатне. Ще менш актуальне аніж індуїстська кастова система. Проте це не значить що поділ за діяльністю не має під собою ґрунту.
Піду на Ви, на святая святих — націоналізм. Національні держави це дещо з розряду новизни в світовій історії. Маю думку, що більш узагальнені й прості речі перемагають на еволюційному рівні. Все зайве відсікається. Мабуть це причина того, чому все тягнеться до узагальнень та ярликів: правий, лівий, модерний, архаічний, українець, американець, білий, чорний.
Ці поділи, з одного боку, мають під собою обʼєктивний ґрунт. Але я не можу відірвати його від субʼєктивного сприйняття. За наші уми боряться, бо ж що всередині, те і ззовні. Хочете змінити світ — змініть мислення. Тому мені видніється глобальна світова цивілізація майбутнього, корпоративні держави, в котрих твоє місце визначається діяльністю. Чин бʼє кров, скажімо так.
В кожній нації ви знайдете хороших і поганих з тієї чи іншої точки зору, в кожній нації ви побачити суддів, крадіїв, убивць, святих, поліцейських, рятувальників.
Чому так? Бо світ функціонує за безліччю своїх законів. Суспільний рівень передбачає взаємодію між людьми. Чим вона буде обґрунтована? Тим що ми можемо зробити одне для одного. Ми не рівні. В кожного свої схильності, бажання, навички. Якщо загальний рівень зрозумілий — безпека, вдоволення, самореалізація, то точковий розгляд питань, тобто проявлення цих потреб, буде дуже відрізнятись.
Тому усі розмови про рівність треба вести з безліччю засторог. Не думаю, що нації щезнуть в найближчі 500 років. Але їх змішування і розмивання, безперечно неспинний процес. Націю можливо зберегти у випадку коли дійсно левова доля народу поділяє погляди на безліч речей і має змогу та бажання ці погляди відстоювати, в тому числі ціною життів окремо взятих індивідів.
Чи потрібне це відстоювання? Чесно кажучи, я не знаю. Можу лише виходити з власних потреб і бачення, котрі говорять мені, що наразі я за становлення нації маю поборотись. Чому національні держави взяли гору в свій час? Бо давали змогу знайти щось спільне для величезної маси людей, а також дозволяли перерозподілити соціальні ролі. Плюнути в їбало традиційності і сталості. Чи погано це? Не думаю.
Світ балансує. Це було необхідно. Це дозволило вдовольнити потреби дуже багатьох людей. Але часи йдуть і хтось іде далі. Все змішується. Народи, стани, класи, професії. Усе шукає нові форми існування.
Думаю з часом національність стане чимось, що так само визначається діями, а не народженням або іншими вродженими ознаками. Воював за націю? Є її частиною. Розділяєш її мову, культуру, історію? Хочеш відчувати себе їх частиною — будь ласка. Але будь готовий довести, що це істинне бажання, а не бутафорія.
Але навіть так це все буде другорядним. Мені здається, що за своєю природою, людина схильна до експансії.
BY Buddha's Notes
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
In a message on his Telegram channel recently recounting the episode, Durov wrote: "I lost my company and my home, but would do it again – without hesitation." The channel appears to be part of the broader information war that has developed following Russia's invasion of Ukraine. The Kremlin has paid Russian TikTok influencers to push propaganda, according to a Vice News investigation, while ProPublica found that fake Russian fact check videos had been viewed over a million times on Telegram. During the operations, Sebi officials seized various records and documents, including 34 mobile phones, six laptops, four desktops, four tablets, two hard drive disks and one pen drive from the custody of these persons. Some people used the platform to organize ahead of the storming of the U.S. Capitol in January 2021, and last month Senator Mark Warner sent a letter to Durov urging him to curb Russian information operations on Telegram. Telegram was co-founded by Pavel and Nikolai Durov, the brothers who had previously created VKontakte. VK is Russia’s equivalent of Facebook, a social network used for public and private messaging, audio and video sharing as well as online gaming. In January, SimpleWeb reported that VK was Russia’s fourth most-visited website, after Yandex, YouTube and Google’s Russian-language homepage. In 2016, Forbes’ Michael Solomon described Pavel Durov (pictured, below) as the “Mark Zuckerberg of Russia.”
from us
