Хто ще після таких текстів зможе казати, ніби УПЦ «працює на ворога»…
Церква зі своїм народом в усій глибині його страждань.
Протоієрей Володимир Літвенчук: «Поки їдеш по трасі, мало що видно. А коли заїжджаєш у зруйноване місто Ізюм або в напівспустошене місто Чугуїв, в’їжджаєш у село, яке перебувало на лінії вогню, і дивишся цим людям в очі, цим дітям, які під час боїв нікуди не виїжджали…
Пригадую село Великий Бурлук між Чугуєвом і Харковом. Місцева волонтерка направила нас туди зі словами, що там люди вже півроку не бачили взагалі нічого, жодної допомоги.
Треба було бачити ті очі, коли ми роздавали дітям кока-колу, а жінкам — жіночі приналежності.
Я себе запитував: в якому столітті ми живемо? До війни люди мали все, а тепер не мають нічого. Ми, священники, їхали і плакали всю дорогу, а потім весь час мовчали…»
Не полишаймо молитв за нашу країну, за наших військових, за всіх поранених і постраждалих.
Підтримуймо одне одного. Господи, зглянься на дітей Твоїх, не полиш нас, даруй Україні мир!
Церква зі своїм народом в усій глибині його страждань.
Протоієрей Володимир Літвенчук: «Поки їдеш по трасі, мало що видно. А коли заїжджаєш у зруйноване місто Ізюм або в напівспустошене місто Чугуїв, в’їжджаєш у село, яке перебувало на лінії вогню, і дивишся цим людям в очі, цим дітям, які під час боїв нікуди не виїжджали…
Пригадую село Великий Бурлук між Чугуєвом і Харковом. Місцева волонтерка направила нас туди зі словами, що там люди вже півроку не бачили взагалі нічого, жодної допомоги.
Треба було бачити ті очі, коли ми роздавали дітям кока-колу, а жінкам — жіночі приналежності.
Я себе запитував: в якому столітті ми живемо? До війни люди мали все, а тепер не мають нічого. Ми, священники, їхали і плакали всю дорогу, а потім весь час мовчали…»
Не полишаймо молитв за нашу країну, за наших військових, за всіх поранених і постраждалих.
Підтримуймо одне одного. Господи, зглянься на дітей Твоїх, не полиш нас, даруй Україні мир!
❤97🙏56❤🔥3🤡2👍1🔥1💯1
group-telegram.com/dialogtut/1367
Create:
Last Update:
Last Update:
Хто ще після таких текстів зможе казати, ніби УПЦ «працює на ворога»…
Церква зі своїм народом в усій глибині його страждань.
Протоієрей Володимир Літвенчук: «Поки їдеш по трасі, мало що видно. А коли заїжджаєш у зруйноване місто Ізюм або в напівспустошене місто Чугуїв, в’їжджаєш у село, яке перебувало на лінії вогню, і дивишся цим людям в очі, цим дітям, які під час боїв нікуди не виїжджали…
Пригадую село Великий Бурлук між Чугуєвом і Харковом. Місцева волонтерка направила нас туди зі словами, що там люди вже півроку не бачили взагалі нічого, жодної допомоги.
Треба було бачити ті очі, коли ми роздавали дітям кока-колу, а жінкам — жіночі приналежності.
Я себе запитував: в якому столітті ми живемо? До війни люди мали все, а тепер не мають нічого. Ми, священники, їхали і плакали всю дорогу, а потім весь час мовчали…»
Не полишаймо молитв за нашу країну, за наших військових, за всіх поранених і постраждалих.
Підтримуймо одне одного. Господи, зглянься на дітей Твоїх, не полиш нас, даруй Україні мир!
Церква зі своїм народом в усій глибині його страждань.
Протоієрей Володимир Літвенчук: «Поки їдеш по трасі, мало що видно. А коли заїжджаєш у зруйноване місто Ізюм або в напівспустошене місто Чугуїв, в’їжджаєш у село, яке перебувало на лінії вогню, і дивишся цим людям в очі, цим дітям, які під час боїв нікуди не виїжджали…
Пригадую село Великий Бурлук між Чугуєвом і Харковом. Місцева волонтерка направила нас туди зі словами, що там люди вже півроку не бачили взагалі нічого, жодної допомоги.
Треба було бачити ті очі, коли ми роздавали дітям кока-колу, а жінкам — жіночі приналежності.
Я себе запитував: в якому столітті ми живемо? До війни люди мали все, а тепер не мають нічого. Ми, священники, їхали і плакали всю дорогу, а потім весь час мовчали…»
Не полишаймо молитв за нашу країну, за наших військових, за всіх поранених і постраждалих.
Підтримуймо одне одного. Господи, зглянься на дітей Твоїх, не полиш нас, даруй Україні мир!
BY Діалог.ТУТ







Share with your friend now:
group-telegram.com/dialogtut/1367