Якщо росія піде цим шляхом, ключовою метою не обов'язково буде захоплення самих міст, а контроль над транспортними вузлами та перехрестями, що буде достатньо для паралізування руху резервів, переривання зв'язку з Литвою та Сувальським коридором і змушення НАТО до поспішних і нескоординованих дій.
Більше того, з огляду на досвід росії у війні проти України, особливо в перші місяці, ймовірно, буде широко застосовуватися електронна війна (ЕW) та камуфляж, включаючи мобільні групи, що діють без єдиної лінії фронту. В таких умовах можлива тимчасова втрата командування та контролю в латвійському секторі НАТО, а також розрив між політичними рішеннями та оперативною реальністю. Це створює вікно для проєктування сили — просування до Тукумса, часткової блокади Риги і, можливо, імітації підготовки до амфібійного десанту вздовж узбережжя. З інформаційної та психологічної точки зору це буде не менш руйнівним, ніж повномасштабна окупація.
Виходячи з досвіду війни проти України, зокрема з провалу російських широкомасштабних наступальних операцій в умовах насиченого ISTAR (intelligence, surveillance, target acquisition, and reconnaissance = розвідка, спостереження, виявлення цілей і розвідка), можна припустити, що на цьому етапі не буде класичної щільної наступальної формації. Натомість буде застосована модель «пульсуючого наступу», в якій мобільні передові загони проникають глибоко в територію, діючи поза щільними логістичними рамками, але маючи потужну артилерійську підтримку на тактичному рівні.
Це вже було застосовано в 2022–2023 роках в Україні, особливо під час наступу в Запорізькій області, коли були розгорнуті штурмові роти, а потім проведено логістичне розширення вздовж вузького коридору, не чекаючи повної стабілізації флангів. В разі наступу на Латвію це передбачатиме захоплення або блокування ключових транспортних вузлів, зокрема Єлгави, Тукумса і, можливо, Вентспілса, з мінімальними операціями з очищення території та лише цілеспрямованим контролем за комунікаціями.
Головною метою буде не класичний територіальний контроль, а оперативні та політичні ефекти, розкол країни та ізоляція Риги. Росія може тоді висунути ультиматум: припинення вогню і визнання «нового статусу-кво» в обмін на відкриття гуманітарного коридору і припинення подальшої мобілізації в країнах Балтії.
В поєднанні з масовою кампанією РЕ — перериванням мобільного зв'язку, придушенням GPS і дезінформацією про нібито масову втечу уряду та присутністю «мирних представників» на місці подій, росія, імовірно, прагне створити атмосферу часткового колапсу державної вертикалі влади в Латвії. Це повторить не тільки український сценарій лютого 2022 року, але й елементи моделі реактивного тиску, яку росія використовувала в «придністров’ї», «південній осетії» та Криму — не забираючи все, а відрізаючи, залякуючи та пропонуючи «домовлений вихід» із «глухого кута», який сама створила»
Ремарка АТО те, про що не написали партнери.
Насправді росія не готує удар по Латвії. Вона готує удар з Латвії.
Маячня? Не зовсім. Бо насправді ця інфраструктура не для наступу на НАТО, а для симуляції загрози із заходу, вглиб самої росії. Зараз поясню чому
В рф немає самогубців серед кремлівських пенсіонерів, вони не збираються воювати з НАТО. Саме тому вони готують інверсивне «22 червня», тільки в зворотному напрямку.
Росіяни хочуть не нападати, а бути атакованими.
Прихована мобілізація біля кордонів Латвії потрібна не для вторгнення, а для провокації удару по собі, щоб потім оголосити «вітчизняну війну номер два» і списати поразку в Україні на «Захід розв'язав нову війну».
Північнокорейська зброя і «мальви» — приманка, на яку НАТО має клюнути, щоб потім росія могла застосувати сили та засоби на своїй же території + «дійти до Берліна» (до Риги)
Не збирається росія нападати сама на державу-члена НАТО, це абсурдно, з точки зору семантичної війни
Атака під фальшивим прапором в цьому сценарії ніяка божевільна ідея, а цілком логічний хід. Агресор завжди «захищається», він ніколи не іде окуповувати чужі території. В імперській логіці винна в тому, шо на неї напали, завжди жертва
Якщо росія піде цим шляхом, ключовою метою не обов'язково буде захоплення самих міст, а контроль над транспортними вузлами та перехрестями, що буде достатньо для паралізування руху резервів, переривання зв'язку з Литвою та Сувальським коридором і змушення НАТО до поспішних і нескоординованих дій.
Більше того, з огляду на досвід росії у війні проти України, особливо в перші місяці, ймовірно, буде широко застосовуватися електронна війна (ЕW) та камуфляж, включаючи мобільні групи, що діють без єдиної лінії фронту. В таких умовах можлива тимчасова втрата командування та контролю в латвійському секторі НАТО, а також розрив між політичними рішеннями та оперативною реальністю. Це створює вікно для проєктування сили — просування до Тукумса, часткової блокади Риги і, можливо, імітації підготовки до амфібійного десанту вздовж узбережжя. З інформаційної та психологічної точки зору це буде не менш руйнівним, ніж повномасштабна окупація.
Виходячи з досвіду війни проти України, зокрема з провалу російських широкомасштабних наступальних операцій в умовах насиченого ISTAR (intelligence, surveillance, target acquisition, and reconnaissance = розвідка, спостереження, виявлення цілей і розвідка), можна припустити, що на цьому етапі не буде класичної щільної наступальної формації. Натомість буде застосована модель «пульсуючого наступу», в якій мобільні передові загони проникають глибоко в територію, діючи поза щільними логістичними рамками, але маючи потужну артилерійську підтримку на тактичному рівні.
Це вже було застосовано в 2022–2023 роках в Україні, особливо під час наступу в Запорізькій області, коли були розгорнуті штурмові роти, а потім проведено логістичне розширення вздовж вузького коридору, не чекаючи повної стабілізації флангів. В разі наступу на Латвію це передбачатиме захоплення або блокування ключових транспортних вузлів, зокрема Єлгави, Тукумса і, можливо, Вентспілса, з мінімальними операціями з очищення території та лише цілеспрямованим контролем за комунікаціями.
Головною метою буде не класичний територіальний контроль, а оперативні та політичні ефекти, розкол країни та ізоляція Риги. Росія може тоді висунути ультиматум: припинення вогню і визнання «нового статусу-кво» в обмін на відкриття гуманітарного коридору і припинення подальшої мобілізації в країнах Балтії.
В поєднанні з масовою кампанією РЕ — перериванням мобільного зв'язку, придушенням GPS і дезінформацією про нібито масову втечу уряду та присутністю «мирних представників» на місці подій, росія, імовірно, прагне створити атмосферу часткового колапсу державної вертикалі влади в Латвії. Це повторить не тільки український сценарій лютого 2022 року, але й елементи моделі реактивного тиску, яку росія використовувала в «придністров’ї», «південній осетії» та Криму — не забираючи все, а відрізаючи, залякуючи та пропонуючи «домовлений вихід» із «глухого кута», який сама створила»
Ремарка АТО те, про що не написали партнери.
Насправді росія не готує удар по Латвії. Вона готує удар з Латвії.
Маячня? Не зовсім. Бо насправді ця інфраструктура не для наступу на НАТО, а для симуляції загрози із заходу, вглиб самої росії. Зараз поясню чому
В рф немає самогубців серед кремлівських пенсіонерів, вони не збираються воювати з НАТО. Саме тому вони готують інверсивне «22 червня», тільки в зворотному напрямку.
Росіяни хочуть не нападати, а бути атакованими.
Прихована мобілізація біля кордонів Латвії потрібна не для вторгнення, а для провокації удару по собі, щоб потім оголосити «вітчизняну війну номер два» і списати поразку в Україні на «Захід розв'язав нову війну».
Північнокорейська зброя і «мальви» — приманка, на яку НАТО має клюнути, щоб потім росія могла застосувати сили та засоби на своїй же території + «дійти до Берліна» (до Риги)
Не збирається росія нападати сама на державу-члена НАТО, це абсурдно, з точки зору семантичної війни
Атака під фальшивим прапором в цьому сценарії ніяка божевільна ідея, а цілком логічний хід. Агресор завжди «захищається», він ніколи не іде окуповувати чужі території. В імперській логіці винна в тому, шо на неї напали, завжди жертва
Telegram was founded in 2013 by two Russian brothers, Nikolai and Pavel Durov. In 2018, Russia banned Telegram although it reversed the prohibition two years later. The S&P 500 fell 1.3% to 4,204.36, and the Dow Jones Industrial Average was down 0.7% to 32,943.33. The Dow posted a fifth straight weekly loss — its longest losing streak since 2019. The Nasdaq Composite tumbled 2.2% to 12,843.81. Though all three indexes opened in the green, stocks took a turn after a new report showed U.S. consumer sentiment deteriorated more than expected in early March as consumers' inflation expectations soared to the highest since 1981. Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders. In February 2014, the Ukrainian people ousted pro-Russian president Viktor Yanukovych, prompting Russia to invade and annex the Crimean peninsula. By the start of April, Pavel Durov had given his notice, with TechCrunch saying at the time that the CEO had resisted pressure to suppress pages criticizing the Russian government.
from fr
