Російська система військового виробництва тримається не на стабільності, а на критично вразливих точках, про які ми інформовані.

Маємо підтверджені дані щодо постачання ключових електронних компонентів у РФ під виглядом цивільної продукції. Основні маршрути проходять через Казахстан, Китай, ОАЕ, Туреччину. Задіяні компанії-прокладки з юрисдикцією в третіх країнах.
Нами встановлено наявність мікросхем STM32, процесорів Microchip і Xilinx, відеомодулів Sony, радіоблоків та контролерів живлення. Відомо, в які комплекси вони інтегруються, та які підприємства відповідають за остаточну збірку.

Виробництво зведене до монтажу на основі імпортних вузлів. Уся конструкція — це адаптація закуплених плат і систем до базових шасі.
Маємо технічну документацію, яка підтверджує реальну схему таких комплексів.

Причина, чому РФ здатна виготовляти значну кількість БпЛА, ракет та РЕБ-комплексів, полягає не у власних технологіях, а в простому доступі до готових компонентів і пріоритетному фінансуванні. Технологічна планка знижена — усе спроєктовано так, щоб зібрати швидко, у великій кількості, без складного виробництва.

Фінансування забезпечується централізовано. Виручка від експорту сировини переказується в оборонні програми через непрозорі контракти. Валютний курс підтримується адміністративно. Ринкових механізмів немає, тому що все придушено режимом.

У нашому розпорядженні є внутрішні документи закритого рівня. У них визнано:
РФ не виробляє критично важливих електронних компонентів.
Політика імпортозаміщення є формальною.
Науково-виробничий потенціал втрачено.
Управлінські звіти викривляють фактичний стан і дезорієнтують виконавців.

Це зафіксовано на стратегічному рівні в їхніх доповідях.
Маємо доступ до маршрутів постачання, технічних схем, параметрів модулів і логістичних вузлів.
Знаємо, які компоненти, в які системи, за якими ланцюгами.

Система ворога ще функціонує — але не є стійкою. І ми це можемо підтвердити.