Насмішило вчора 😂.

— А ви працювали з ГО, де вся команда у штаті? Як їм вдається? — запитую нещодавно в однієї юристки.
— Через біль і страждання, — відповідає.

Директор однієї періодично шукає, де взяти в борг 100К, закинути на рахунок ГО, щоб зробити обовʼязкові платежі. Бо якщо транш від донора затримується чи ще якась халепа, то що робити. А потім ламає голову, як ті кошти повернути.

Інша ГО, за її словами, наймає у штат під проєкт і звільняє опісля. Їхньому бухгалтеру і кадровику хочеться вішатися.

На пост наштовхнув чийсь комент, вже не памʼятаю де. Мовляв, “про яку сталість організації може йтися, якщо вона не має жодної людини у штаті”.

В ідеальному світі, може, й слушне зауваження. В наших реаліях — не факт.

Обіцяли — і зробили!

Відкрито реєстрацію на дискусію “Локалізація: простими словами про складні речі”, яку модеруватиму я. Приводом став ось цей допис.

Тепер матиму годину+ часу, щоб вживу розпитати розумних людей про все, що мені незрозуміло. Ставте і ви свої питання у коментарях, врахую.

Учасники:

▪️ Володимир Шейгус, виконавчий директор ІСАР Єднання.
▪️ Маргарита Кузнецова, старша менеджерка з грантів та комплаєнсу Chemonics UK.
▪️Анна Нішніанідзе, співзасновниця та CEO Philanthropy in Ukraine.
▪️ Міла Леонова, директорка Альянсу ОГС.
▪️Руслана Романчук, менеджерка проєктів Ресурсного центру НДО

Про що говоритимемо:

🔺Міфи та хибні уявлення про локалізацію.
🔺Як все працює насправді і чи є успішні кейси в Україні та за кордоном.
🔺Як донорська спільнота сприймає запит на локалізацію.
🔺Ключові ризики та переваги, які донори вбачають у локалізації.
🔺Які завдання має виконати громадський сектор, аби локалізація стала для України реальністю.

Коли: 21 серпня
Час: 15.30 - 17.30 (з кавою і нетворкінгом)
Формат: онлайн та офлайн у Києві.

Дякую за ініціативу і організацію всього Philanthropy in Ukraine 💌.

Обговорювала з колегою нещодавній пост і цитату: «Про яку сталість організації може йтися, якщо вона не має жодної людини у штаті».

Дійшла для себе такого висновку: реалії такі, що штат нині — нереалістична опція для абсолютної більшості організацій в Україні.

Вони працюють попроєктно і свій річний бюджет намагаються сяк-так зшити з розрізнених, короткотривалих контрактів.

Частина організацій вводить у штат керівника чи бухгалтера. Часто це вимушене, технічне рішення — через вимогу донора або бажання формально відповідати певним його критеріям.

Чи впливає на сталість організації формальна наявність кількох людей у штаті? На мою думку, ні.

Для мене сталість визначається за іншими критеріями:

🔺 Системна, сфокусована на конкретних темах діяльність протягом років.

🔺Безперервна робота у своїй сфері незалежно від наявності чи відсутності гранту (масштаби активностей можуть зменшуватися, але організація не зникає з поля зору на пів року, поки не отримає нове фінансування).

🔺Вплив на сектор, співпраця з державою та іншими ГО, авторитетність і впізнаваність, здобуті завдяки реальним результатам роботи.

🔺Публічність співзасновників, керівників та ключових експертів, які співпрацюють з організацією.

Колись я розповідала про наш експериментальний кейс: одна з редакцій The City хотіла податися на грант — сума і складність якого для невеликого локального медіа були зависокими.

Що ми запропонували натомість:

▪️ Знайти 4–5 інших локальних редакцій і податися як консорціум незалежних медіа.
▪️ Попрацювати з ризиками на випередження: долучити до проєкту сильну аутсорсингову фінансову команду та проєктного менеджера від “Або” у ролі наставника й координатора.

Детальніше про механіку, логіку та ризик-менеджмент — тут.

Це була заявка для “Відродження”. У конкурсі вона не перемогла.

Втім, я досі вважаю, що ця схема є життєздатною і може стати хорошим прецедентом — не просто спільної подачі заявки (що є поширеною практикою), а наставництва й “підстраховки” молодої медійної ГО у реалізації відносно складного гранту.

Фактично “Або” як досвідчена організація виконує роль “подушки безпеки” і для донора, і для організації-заявниці, беручи на себе відповідальність і ризикуючи, в разі чого, власним авторитетом.

Натомість організація-заявниця та медіаконсорціум отримують досвід через практику, посилюють грантову історію й отримують кошти, на які не могли б претендувати як соло-заявники.

Нині є ще один грантовий конкурс, на який ці локальні медіа знову планують податися спільно.

Побачимо, чи вдасться виграти цього разу.

«Колись написала, що готова допомогти розвантажити вантажівку, а врешті залишилася тут надовго», — каже Влада Марчук, нині операційна директорка благодійного фонду «Рій».

Точки входу в професію бувають дуже різними 🙂.

Вчора була в гостях у команди «Рою». На зустріч запросила його засновниця Діана Ільницька (нещодавно писала про її пропозицію іншим фондам), щоб поговорити про операційку і все те, про що цей канал.

Ну що вам сказати — дівчата монстри системності, вибудови процесів та зміни державної (!) системи під свої ж процеси. І хочуть усім цим ділитися з сектором. Думаю, спільно підготуємо низку дописів, чеклистів та іншого корисного.

Ця зустріч надихнула мене ось на яку пропозицію: до 1 вересня я у зум-аут відпустці.

Взяла три тижні, аби забути про операційку і всі типові завдання, якими 24/7 забита голова.

Натомість призначаю багато зустрічей з людьми, з якими давно хотіла перетнутися: управлінці ГО та бізнесу. А часом і з тими, про існування кого ще тиждень тому не знала 🙈.

Назріла нестримна потреба вирватися за межі своєї бульбашки, власних уявлень про процеси, можливості, підходи, цілі.

Перезавантажитися перед осіннім ривком у трансформації власних організацій та й життя загалом, якщо бути геть відвертою.

Ось тому кілька пропозицій до вас:

1️⃣ Давайте познайомимося у коментарях до цього допису. Людей тут уже багато, і це явно не лише мої друзі 😅, як було на старті.

Хто ви, де працюєте, яких партнерств чи співробітників шукаєте, чим можете бути корисними іншим.

2️⃣ Якщо хочете розвіртуалитися зі мною, маякніть у приват @lera_lauda. Ідеальний час для цього.

3️⃣ Я готова надалі публікувати на каналі кейси ваших ГО, поради і питання — анонімно або ні. Лишити історію можна через форму.

4️⃣ Через ту ж форму (або просто написавши мені у приват чи в коментарях) можна запропонувати тему, на яку ви б хотіли, щоб написала я. Ну а раптом у когось і такі запити будуть.

5️⃣ Відкриваю чат спільноти — про це мене вже не раз просили, але руки не доходили. Там можна писати самим, коментувати, обговорювати все по нашій темі. Якщо чат заживе власним життям, напишу правила спільноти. Поки ж єдине і головне — здоровий глузд та адекватність.

“Дякую, що дискусія була щирою”, — сказала одна гостей заходу “Локалізація: простими словами про складне”, коли почався блок питань-відповідей від слухачів.

Для мене це найкращий комплімент, бо часто трапляється, що панельна дискусія — це не дискусія, а соло-виступи спікерів. Всі сходяться у поглядах. Говорять лише загальновідоме і рафіноване.

У нас вчора було геть інакше. І це чудово. Дуже вдячна всім спікерам за те, що зробили це можливим. І Philanthropy in Ukraine за організацію, трансляцію і навіть кейтеринг 🤍.

Сама отримала інтелектуальну насолоду. Спростувала деякі власні міфи про локалізацію. Дуууже розширила розуміння інших її аспектів, які виходять далеко за межі питання фінансування без зайвих міжнародних посередників.

Повен зал — напевне, осіб 35-40. Ще 50 глядачів онлайн-трансляції.
180+ реєстрацій.

Запис невдовзі викладуть на Youtube-каналі Philanthropy in Ukraine та розішлють тим, хто реєструвався.

Ну а мій канал на найближчі 2-3 дні перетвориться на концентровану стрічку дописів з цитатами спікерів, кейсами та коментарями до них.

Бо розповіли багато того, що варто зафіксувати, докрутити, дообговорювати.

Коротше, мені сподобалося. Будуть ще заходи 😎.

Фото: Philanthropy in Ukraine

Як донори ставляться до локалізації? Як до формальності чи дійсно докладають зусиль для впровадження?

Про це запитала у Маргарити Кузнецової, старшої менеджерки з грантів та комплаєнсу Chemonics UK.

Вона має багаторічний досвід роботи з різними донорами. Нині працює у програмі «Партнерство за сильну Україну» (ПФРУ), яку фінансує консорціум 7 країн. Ключові тези Маргарити нижче.

Як було раніше:

▪️ Десять років тому про локалізацію не йшлося.
▪️ Тоді зобовʼязували подаватися на конкурси в консорціумах з організацією з країни, які надавала грант або була партнером.
▪️Закуповувати техніку у виробників з відповідних країн.

Що вона бачить тепер:

▪️Щонайменше підхід країн-учасниць консорціуму ПФРУ в тому, щоб максимум коштів лишалося в Україні.
▪️Команди намагаються формувати з українців. Насамперед тих, хто живе в Україні, бо це дає глибше розуміння контексту.
▪️Є ліміт на кількість іноземців-членів команди. І чим далі, тим його знижують.
▪️ПФРУ шукає в Україні організації, які здатні надавати субгранти, передає їм знання та досвід.

#локалізація

Наша концепція фільму про трагічні події в Оленівці пройшла перший етап відбору в конкурсі від Міністерства культури.

Тепер — голосування за проєкт на сайті, яке, щоправда, має лише рекомендаційний характер. Якщо не важко, все ж проголосуйте за нас. А раптом.

Дивилися попередні конкурси й жартували в офісі: у Google-форму для голосування просто вставляють скан синопсису стрічки, який подають у паперовому вигляді. Незручно читати. Чому не скопіювати цю частину з електронного документа? 🤷‍♀️

І ось — наше голосування. Сканів вже немає, опис справді скопіювали з PDF-документа, але навіть не виправили форматування. Вставили абияк у форму. Невже так складно було прибрати зайві пробіли й додати абзаци, як це зроблено в оригіналі? 🤦‍♀️

Тепер синопсис на голосуванні виглядає недоладно й неестетично. В оригіналі все було інакше. Ліпше б уже скан вставили.

Ну і це російською “вариант 1” у формі — теж нікого в Міністерстві не збентежило. Хоча ми відразу написали листа з проханням відформатувати текст і виправити форму. Лист, звісно, проігнорували.

З темою Оленівки наша команда працювала багато й глибоко, тому й вирішили податися на конкурс.

Спершу спецпроєкт про історії вбитих в Оленівці військових здобув відзнаку “Честь професії”.

Далі — книга про Оленівку у партнерстві з МІПЛ та The Ukrainians Publishing (до речі, презентація вже 17 вересня у книгарні “Сенс” на Хрещатику, приходьте!).

Коли ми прописували концепцію, то шукали нове рішення для викладу історії — не як класичного документального фільму. Бо вже є дві якісні стрічки: “Оленівка: куратори зла” від The Kyiv Independent та “Свідки. Полон вбиває” від “Архіву війни”.

Разом із нами в конкурсі бере участь ще один продакшен, який уже отримав від держави 28,5 млн гривень на реалізацію проєктів (що в цілому ок, але все ж змушує почуватися трохи статистами). Ну, побачимо 🙃.

Все, трохи понила про наш перший досвід взаємодії з державою на рівні конкурсів. Пішла працювати.

Вересень був гіперінтенсивним. Тому й зникла з каналу. Спробую повертатися.

Що встигли:

▪️Податися на Мінкульт. Результатів досі немає. Як вони уявляють зйомку документалки за 2 місяці, що лишаються — не знаю.

▪️Великий грант на конкурс від ЄС. Консорціум з 5 партнерами. Ми будемо лідити ключові заходи (з середини 2026-го, якщо підтримають).

▪️Чимало більш дрібних заявок і звітів.

Останні 1,5 тижні робочого життя забрала заявка на Effie, і я не уявляла, що це буде настільки складно і довго.

Effie — це одна з топових нагород, за яку борються рекламні агенції. Є й номінація для кампанії ГО-сектора.

Ми вирішили податися з акцією «Стіл памʼяті», яку вже друге організовували спільно з Фондом імені Іллі Грабара до 29 серпня, Дня памʼяті захисників та захисниць.

Складність заявки на Effie в тому, це це доооовгий документ з маркетинг-аналітикою. І він вимагає купи цифр та статистики.

На старті у нас були базові дані:

▪️800 закладів торік і 2700 у 2025.
▪️шалене зростання кількості партнерів у кожній з областей (у цифрах).
▪️нові категорії партнерів: заклади культури, освіти, військові підрозділи.
▪️665,000 охоплення дописами про акцію лише на майданчиках Меморіалу.
- тисячі постів та сторіс про акцію від українців.

Але треба було значно більше даних. Тут велика дяка сервісам медіамоніторингу YouScan та LOOQME, які надали нам вичерпну аналітику по всім згадкам у медіа, соцмережах.

Ну як всім. Вони не дуже ок працюють з Instagram. Не працюють зі Stories, а там в буквальному сенсі були тисячі згадок акції. Але й без того цифри вийшли вражаючими.

Наприклад, 620 згадок у медіа за липень-вересень 2025.

З нашою власною аналітикою щодо партнерів було тяжче. GPT (чи то мої навички роботи з ним) — не врятували. Тому витратила 10+ робочих годин, аби вручну вирахувати, що:

▪️60% минулорічних учасників долучилися і цьогоріч.
▪️подвоїли кількість мереж закладів харчування, які долучилися: з 34 до 68 (наприклад, 168 закладів Lviv Croissants, 44 «Пʼяна вишня»).
▪️1230 закладів долучилися вперше.
▪️1660 закладів харчування і 1040 інших партнерів.
▪️на 93% зросла кількість партнерів з містечок і селищ.

І це ще не весь перелік аналітики, яку вивела, маючи на руках просто два ексель-файли з переліком всіх учасників акції за 2024 і 2025 роки.

Коротше, це було тяжко. Тому після завершення роботи над заявкою, перше, що зробила — написала драфт для автоматичного збору статистичних даних під час реєстрації. Щоб наступного року було простіше. Бо хто знає, на який ще конкурс ми надумаємо податися.

Наші партнери — програма "Партнерство за сильну Україну" (PFRU) — збирають представників різних ГО на відкритий воркшоп з грантів PFRU.

Хочуть познайомитися з гравцями ринку. Презентувати майбутні конкурси. Пояснити специфіку роботи з заявками та звітами.

📌Дата: 14 жовтня, офлайн та онлайн.
📌Реєстрація: тут.
📌Програма: ось.

Раджу сходити. Особливо, якщо ви ще не працювали з PFRU.

Ми працюємо з ними достатньо давно. Цьогоріч стали стратегічними партнерами, і це дуже цінна для нас співпраця.

Команда має людиноцентричний підхід. Справді партнерський. Відкриті до комунікації, йдуть на зустріч, допомагають розібратися з труднощами. Так трапляється далеко не завжди.

Разом із тим — адмініструвати їхні гранти непросто. Звітності багато, вона достатньо складна. Ну але такою є ціна за роботу з великим міжнародним донором та надійне партнерство.

Ми завжди закладаємо у бюджет фінансового менеджера, бухгалтера та юриста з адекватними ставками. Фонд ці витрати не урізає, бо розуміє навіщо ті люди.

Чула, що PFRU навіть заохочують ГО закладати більші кошти на фінансову команду, коли бачать у бюджеті дві людини на 0,25 ставки.

Вікторія Наріжна, перекладачка і культурна менеджерка, влітку завела канал AI&I про ШI-рішення.

«Спершу це була допомога з перекладом, договорами та контентом для соцмереж, але поступово ми почали користуватися ШІ у дедалі цікавіші способи, для брейншторму, маркетингу, планування та аналізу різних сценаріїв розвитку. Зараз Chat GPT — це частина мого щоденного робочого і побутового життя», — писала тоді вона.

Канал у неї з такими дуже практичними штуками, дрібними нюансами, спостереженнями про специфіку ШІ. Мені зайшло.

Я тоді відразу попросила Вікторію написати пост для мого каналу про ШІ та грантові заявки.

Вона написала, а я зникла з інфопростору. Тепер закриваю свій борг з публікацією.

1. ШІ не вигадає вам проєкт. Але ви можете використати його для брейншторма. Поговоріть із ШІ про ваші задуми. Кристалізуйте якусь ідею безвідносно до детальних вимог гранту.

2. Давайте достатньо контексту. В тому самому діалозі, в якому ви брейнштормили, попросіть ШІ підсумувати розмову. Перевірте, внесіть правки за потреби. Тепер із цією концепцією проєкту можете працювати над власне заявкою. Створіть для цього новий діалог.

3. Опрацьовуйте розділи заявки окремо. Якщо працювати над усією заявкою в одному діалозі, є імовірність, що ви переповните контекстне вікно. Краще на кожен новий смисловий розділ заявки заводьте новий діалог. Коли інформація з одного розділу буде потрібна в роботі над іншим — просто додайте в діалог текст потрібного розділу або дайджест найголовнішого.

4. Не давайте ШІ самостійно рахувати бюджет. Якщо це не спеціальний інструмент, заточений під таку роботу, результат може бути несподіваним. А от провести дослідження для бюджету можна без особливих пересторог — функція веб-пошуку останнім часом покращилася у всіх додатків, тож зорієнтувати у ринкових цінах чи потенційних постачальниках товарів будь-який зможе доволі ефективно.

А це, щоб посміятися 😅.

Так виглядало одне з моїх питань до GPT під час роботи над Effie.

Треба було порахувати кількість медіазгадок за певні дати, а в гігантській ексель-таблиці це було дуже незручно робити. Тому просто скопіювала потрібний фрагмент колонки і закинула в чат. Ну, а що 🙈.

Підгледіла у Тараса Тимчука. Він проаналізував нещодавній звіт про майбутнє міжнародної допомоги — Future of Aid 2040: Pathways to transformation.

Саме дослідження має дуже заморочену методологію. Це не опитування експертів чи практиків, а… почитайте у блозі Тараса і теж здивуйтеся масштабу та глибині.

«Такий підхід гарантує, що висновки звіту ґрунтуються не на теоретичних припущеннях обмеженої групи експертів, а на колективному інтелекті та реальному досвіді сотень практиків з усього світу», — підсумовує автор.

Тарас пробив круту роботу і на основі прогнозу вивів:

🔺 10 ключових інсайтів для повоєнного відновлення України.

🔺 10 навичок, дисциплін та концепцій, які треба опановувати фахівцям громадського сектору, щоб лишатися ефективними.

Раджу почитати.

А Мінкульт таки наш. Бюрократичні муки не були даремними.

Зніматимемо 5 документальних відео «Оленівка. Листи». Історії українських захисників розкажемо через листи — дружини до чоловіка, дитини до батька, побратима до побратима.

Мені подобається ідея. Ми давно і тісно працюємо зі Спільнотою родин Оленівки. Видали книгу. Тема точно наша.

Проте підозрюю, що були й інші фактори перемоги:

🔺Формат. У конкурентів була класична документальна стрічка, яка відтворює трагічні події в Оленівці. Зняти та змонтувати її до 18 грудня — нереально. Ми ж правильно обрали формат для таких стислих термінів. Плюс — дві дуже якісні документалки вже зняли The Kyiv Independent та Архів війни.

🔺Бюджет. Переконана, що у комерційного продакшену бюджет суттєво вищий. Ми ж як ГО, навіть на більш масштабну роботу, могли закладати до 1 млн. гривень. Це той річний ліміт коштів, які ГО має право отримати не за грантовими угодами. Інакше — втрачається статус неприбутковості.

Останнє — мій окремий і величезний біль.

В умовах, коли грантове фінансування все більше скорочується, ГО мають мати право отримувати кошти в межах творчих конкурсів, за експертні послуги, дослідження чи ще щось, що вони можуть створювати для держави чи інших стейкхолдерів. І спрямовувати 100% цих сум на статутну діяльність.

Бо як би масштабно не звучала сума в 1 мільйон гривень — в межах року для великої, дієвої громадської організації — це геть невеликі гроші.

Сьогодні був захід від ПФРУ, який нещодавно анонсувала.

З того, що позитивно здивувало у підході команди і виявилося новим:

🔺Професійне дослідження середньо- та довгострокових результатів проєкту робить MEL-команда ПФРУ. Це може бути опитування бенефіціарів, певна соціологія.

Результатами обіцяють ділитися і з грантерами. Це те, що ГО вкрай рідко може собі дозволити. І документ, який може краще допомогти зрозуміти аудиторію, вплив проєктів, NSR. Те, що можна використати в наступних заявках. Ситуативно — зовнішніх комунікаціях.

🔺Мають передплату на сервіси медіамоніторингу. Грантери можуть попросити ПФРУ аналітику медіазгадок, щоб оцінити ефективність комунікаційної кампанії абощо. Це теж дорога штука, яку ГО самі рідко можуть собі дозволити.

🔺За запитом надають консультації щодо адміністрування грантів, проєктного менеджменту, MEL, інших точкових питань. Це класна можливість професійно підтягнути команду (ну ок, про це я знала і раніше, бо ми вже використовували цю опцію).