Фонд "Відродження" виділив 7 типових і критичних помилок у заявках на конкурс грантів Імпульс. Виклали про це текст та відео.

Мета конкурсу — залучити організації до раннього відновлення найбільш постраждалих через війну громад.

Перша і поширена помилка: заявники трактували “відновлення” занадто вузько. Суто як будівництво, ремонт, облаштування певних обʼєктів. Хоча в умовах було відразу вказано, що витрати на все це — не прийнятні для цього конкурсу.

“Під раннім відновленням ми розуміємо набагато ширший і глибший процес. Це не лише про фізичну інфраструктуру. Це про створення умов для довгострокових змін у громаді: допомогу в адаптації до викликів війни, зміцнення довіри між людьми, врахування потреб різних соціальних груп, залучення місцевих експертів і формування спільного бачення майбутнього”, — пояснює представниця фонду, Тетяна Кухаренко.

Інші типові помилки:

1️⃣ Поверхове або надто спрощене бачення проєкту. Немає причинно-наслідкових звʼязків, чіткої цілі, розуміння впливу, якого хочуть досягти.

2️⃣ Не вказано громаду, де планують впровадити проєкт. Оберемо шляхом конкурсного відбору — не варіант для цього конкурсу. Дослідимо проблеми і запропонуємо рішення — теж. Має бути конкретна громада, конкретна проблема та бачення її рішення.

3️⃣ Набір не поєднаних між собою активностей. Тоді як кожна мала би підсилювати попередню і наближати до фінальної цілі проєкту.

4️⃣ Відсутність бачення довгострокового впливу. Проєкт не має виглядати як разова ініціатива, дослідження, форум чи тренінг заради процесу. Що вони мають дати в результаті? Хто та як буде використовувати отримані знання після завершення гранту?

5️⃣ Не вказані місцеві партнери (якщо заявку подає ГО з Києва чи іншого великого міста). Ті, хто виконуватимуть проєкт, будуть до нього залучені у самій громаді — місцеві жителі, влада, організації, експерти.

6️⃣ Бездумне використанні ШІ. Тут без коментарів :). Наївно вважати, що ШІ напише за вас заявку.

“Часто ми стикалися з документами, що виглядали як сирі або автоматично згенеровані чернетки: з великою кількістю загальних фраз, повторів, шаблонних конструкцій та відсутністю конкретики” — зазначає фонд.

Конкурс триває. Наступний дедлайн для подачі заявок — 26 серпня.

“Політики, які організації просили нас розробити 2015 року, і те, що просять у 2025-му — кардинально різні речі”, — сказала юристка Лілія Вірьовкіна під час консультації, яку замовила у неї опісля гарячої дискусії тут в каналі про те, як фінансувати роботу співзасновників і директорів ГО.

Про її рекомендації та мої висновки щодо головного питання зустрічі розповім окремо. Поки ж — про цю цитату щодо політик.

Лілія каже, що раніше організаціям було достатньо плюс-мінус типового документу на 10 сторінок. Наразі ті ж політики — це 40-50 сторінок.

Чому? Бо тепер це документ з посиланнями на законодавство мало не в кожному абзаці, з детально виписаними, обгрунтованими підходами конкретної організації.

Політика стає аргументом у перемовинах з донорами щодо умов угоди, процедур закупівель, співпраці з підрядниками. Інструментом, щоб відстояти свою позицію, підходи та спроможність.

Мовляв, якщо ваша політика сильніша за ту, яку базово пропонує донор — він дозволить послуговуватися власною.

В теорії звучить круто. На практиці — чи вдається це комусь?

Бо з власного досвіду видається, що політики донора, які найчастіше йдуть додатками до угоди, є пріоритетнішими за політику організації.

“Раніше організації беззастережно приймали всі вимоги донорів. Тепер все частіше йдуть в аргументовану дискусію, щоб відстояти власні підходи та процеси”, — додає Лілія.

От з цим погоджуся на 100%.

Перед стартом проєкту ми часто ініціюємо перемовини з донором, щоб проговорити ті їхні процедури і правила, які ламають логіку наших активностей та робочих процесів. Або просто невиправдано ускладнюють роботу, коли все можна зробити простіше і отримати той же результат.

Успішність таких перемовин з нашого досвіду: 50/50.

Найлегше, звісно, з партнерами, з якими вже впроваджували проєкти. Вони знають, що ми адекватні в роботі та фінансовому звітуванні.

Давно чекала, коли у грантових заявках зʼявиться це питання. Дочекалася 🙂.

Питання насамперед до представників донорів та фондів. Знаю, що ви теж читаєте цей канал.

🔖 Ситуація: не раз зустрічала в умовах конкурсів вимоги на кшталт:
- Організація зареєстрована не менше ніж 2 роки.
- Впроваджувала проєкти на $50 тис., $100 тис.

Цілком зрозумілі критерії відбору. Проте чи передбачають внутрішні політики донорів винятки з цих правил в окремих випадках?

🔖 Кейс: Платформа памʼяті Меморіал працює 3,5 роки. Ми маємо портфоліо складних, масштабних проєктів, відзнаки як кращий соціальний проєкт року — і ще купу всього. Впізнаваність.

Контекст:
🔺Технічно окрема організація «Меморіал» зареєстрована у травні 2024 року. Грантова історія стартує з січня 2025-го.

🔺Протягом 2022–2024 років Меморіал був частиною ГО «Або». Саме через цю організацію команда отримувала гранти і впроваджувала проєкти.

🔺Гранти були або суто на Меморіал, або (і найчастіше) — на Меморіал як частину більш масштабних проєктів, що передбачали й інші активності.

🔖 Дилема:
- За суто технічними критеріями ГО «Меморіал» не може претендувати на участь у конкурсах, які містять вказані вимоги.

- По факту — можемо. Як команда ми працюємо понад 2 роки і в складі іншої ГО впроваджували проєкти на $50–100 тис.

В описовій частині заявки ми завжди пояснюємо цей контекст. На сайті ГО «Меморіал» також усе описано.

Перед подачею заявки уточнюємо у донора, чи маємо право таки податися (щоб не робити даремну роботу «на а раптом»). Найчастіше кажуть: «Так, можете».

❓Мої сумніви:
- Людина, яка дає відповідь на запит, зазвичай не входить до відбіркової комісії. Чи насправді щось значить її «Так, можете»?

- Не факт, що на технічному етапі хтось відкриває саму заявку, де описано контекст. Якщо організації відсіюють суто за датою реєстрації у витягу з ЄДР — ми одразу випадаємо з конкурсу.

Питання до тих, хто в курсі або зіштовхувався з чимось подібним: як усе працює насправді? 🤔

Невдовзі друком вийде книга «Оленівка. Злочин. Памʼять. Поламана система».

Передзамовлення тут.

Ще 2023 року наша команда створила спецпроєкт про захисників Маріуполя, яких убили в Оленівці. Він отримав нагороду «Честь професії». Ми точно знали, що далі має бути книга.

«Кожен, чиє ім’я тут записане, заслуговує не лише на згадку, а й на справедливість. Пам’ять без справедливості болить іще більше. Тому пам’ять має вимагати істини. Має протистояти. Має називати винних. Цією книгою ми говоримо, що памʼять — це наш опір».

Це слова керівниці Меморіалу Гаяне Авакян. І влучніше я сама не скажу.

У книзі — імена та історії загиблих. Але не лише. Велика її частина — заслуга Медійної ініціативи за права людини. Ми запропонували їм стати співавторами, бо знали про їхню титанічну роботу над реконструкцією подій в Оленівці.

Тож частина книги — це відтворення подій і спогади тих, хто вцілів, перебіг розслідування та виявлення прогалин у міжнародному праві й політиці, які дозволяють російські військові злочини проти України й українців.

Передмову написав Денис «Редіс» Прокопенко.

Видавець — The Ukrainians Publishing. Неймовірна команда, завдяки якій ця книга стала реальністю.

Вчора була на заході Donbas Media Forum, приміщення для якого надав ІСАР Єднання. Класна локація в центрі з купою техніки для онлайн-трансляції, синхронного перекладу. Фото — як доказ.

Про цю опцію від Єднання дізналася вперше. Спробувала згадати, а хто ще в Києві надає для ГО та медіа простори для заходів безкоштовно або за дуже символічну ціну.

▪️ Єднання. Бронювання через сайт. Заходи можна проводити лише у четвер з 10.00 до 18.00. Безкоштовно або за довільний благодійний внесок + промоцію простору у соціальних мережах.

▪️ Українсько-данський молодіжний дім. Реєстрація через сайт. Коворкінг та простір для подій. Для всіх, хто працює з молоддю і для неї (ОГС, ініціативи, індивідуальні проєкти). Безкоштовно.

▪️Kyiv Media Hub. Бронювання через сайт. Коворкінг з цілодобовим доступом для журналістів. Укриття, безперебійне живлення. Можливість провести захід для медіа та тематичних ГО. Безкоштовно.

Про кого забула? Напишіть якщо що в коментарях, доповню.

Памʼятаєте, пост про питання у грантовій заявці щодо використання ШІ та дискусію в коментарях. То була заявка від ІСАР Єднання.

Наталія Климова, заступниця директора Єднання, погодилася дати коментар-розʼяснення для нашого лампового каналу ❤️.

Спойлер: моє тлумачення цієї вимоги, яке писала в коментарях, виявилося правильним.

“Для нас використання ШІ в заявках — не red flag, а радше лакмусовий папірець доброчесності. Ми не дискваліфіковуємо заявки лише через те, що вони створювалися із залученням ШІ.

Навпаки, ми розуміємо, що цей інструмент уже дуже поширений і цілком доречний для структурування ідей, редагування чи перекладу. Але якщо організація декларує, що при підготовці заявки ШІ не використовувався, а ми бачимо очевидні ознаки того, що це не правда — виникає питання довіри.

Ми не можемо ігнорувати те, як змінюються правила гри. Академічна спільнота ще лише входить у дискусію, кому належить авторське право на текст, який створювався людиною у співпраці з ШІ. А ми реагуємо швидше, бо наш орієнтир — власні цінності: інноваційність — це дуже добре! Але проєктна грамотність, релевантність ідей, пропрацьованість тематики проєктної заявки — це old money.

ШІ не створить якісної заявки без реального змісту за нею. Але якщо зміст є, то ШІ — чудовий помічник, і хто ми такі, щоб заборонити українським ОГС це використовувати :)”.

💡 А ще Єднання у партнерстві з Google відкриває безкоштовний доступ до онлайн-курсу “ШІ для ОГС: Навчайтесь AI Essentials”.

Тож вони не забороняють, а навпаки заохочують до розумного використання.

Зареєструватися можна до 15 серпня.

До речі, Відродження нещодавно теж вчило своїх грантерів працювати з ШІ.

Тут текст з головними порадами від них.

Зображення з Facebook-сторінки Відродження.

Якщо хтось теж заплутався у перипетіях з оголошенням результатів конкурсу про документування та збереження памʼяті про злочини війни від Відродження, то:

▪️ Остаточні результати оголосили 22 липня.

▪️ На зумі-консультації обіцяли, що на початку червня оголосять переможців проєктів на 2 млн. гривень, наприкінці червня — на 4 млн. І це багатьох заплутало. Врешті оголосили єдиним списком у липні.

▪️ В електронному кабінеті МФВ статус заявок, які не підтримали, не змінюється — просто лишається позначка “зареєстровано”.

Хотілося б, аби всі донори практикували розсилку листів з повідомленням про те, що заявка не пройшла відбір.

Це не видається аж таким непідйомним адміністративним навантаженням. Натомість є маленьким, проте важливим проявом турботи та поваги до всіх заявників.

Меморіал цього разу не опинився серед переможців. Прикро, але таке життя. Подав пʼять заявок, підтримали одну. Це норма і чесна конкуренція.

«Взаємодія громади, влади та бізнесу: як регулювати цей трикутник» — вебінар на цю тему читала Світлана Сом.

Вона керівниця департаменту комунікацій та партнерств Карітас України, співзасновниця Інституту медіації партнерств.

Власне, медіації партнерств і присвятили розмову. Для мене цей термін і усвідомлення сенсу за ним — одне з відкриттів дня. Досі не відпускає. Порефлексую трохи тут.

Медіація — як пошук точок дотику і взаємовигідних рішень для партнерів. Тих, хто спочатку, можливо, й не хотів заходити в партнерство. Не бачив цінності, способу, потреби долучитися, ігнорував.

І медіація — як постійна робота опісля: щоб партнерство було довготривалим, ефективним, надихаючим для всіх.

«Без медіації достатньо важко отримати й утримати партнерства нині. Бо сторони [громада, влада, бізнес] мають дуже різні інтереси», — каже Світлана.

Мовляв, наївно думати, що ти прийдеш із чудовою ідеєю до влади чи бізнесу, а вони — миттєво долучаться. Можуть відмовити раз, другий, третій. І це не привід поховати задум.

Навпаки — шукати інших людей, через яких можна достукатися до потрібної. Нових спільників. З’ясовувати їхні глибинні потреби, страхи і мотивацію. Використовувати це.

Увесь цей процес потребує терпіння, часу та винахідливості.

Звучить очевидно, правда ж? Але я накладаю це на нашу команду, на спроби залучити бізнес до спільного втілення ініціатив памʼяті з Меморіалом. Перший досвід був не надто вдалим. Ми переключилися на інші шляхи — більш зрозумілі та швидкі.

Мій особистий виклик нині: навчитися сприймати подібні складні завдання як гру. Довгу гру, на ведення якої мусиш виділити достатньо часу та уваги.

P. S. Вебінар був закритим — для редакцій мережі The City у межах того проєкту, який ми втілюємо завдяки підтримці Посольства Британії.

Кожна з 10 редакцій-учасниць обрала дві важливі, проблемні теми для громади. Протягом наступних шести місяців вони працюватимуть над медіацією цих тем. Завдання — знайти способи вирішення та запустити процес.

Слайд із презентації Світлани.

Прикольна штука. LinkedIn надсилає вакансії, які, на його думку, мені підійшли б. І одразу підсвічує:
- які навички, необхідні для цієї роботи, вже вказані в моєму профілі,
- які є в інших потенційних претендентів, але відсутні в мене.

А я думала, що колись достатньо ґрунтовно заповнила свій профіль 🙈.

На свій сором, цією соцмережею активно не користуюся. Переважно заходжу, коли їду у відрядження і домовляюся про зустрічі там із цікавими для мене людьми. Конверсія підтверджених зустрічей висока — тому й періодично оплачую Premium-акаунт.

P.S. Нову роботу не шукаю).

Який здоровий підхід та ініціатива від Діани Ільницької, засновниці фонду допомоги війську Рій.

Їхня юристка створила стандарт інструкції з закупівель, зняттю з обліку та передачі технічних засобів у військо.

Цей документ — результат “3 річного важкого досвіду та праці по вивченню всіх документальних особливостей”.

Інструкцією та іншими напрацюваннями фонд радо ділиться з іншими благодійними фондами, які працюють з військовими.

“Я знаю, що ця інструкція набагато спростила б мені життя та просто сотні годин робочого часу за цей весь час”, — пише сама Діана.

І далі ставить питання до сектору благодійних військових організацій:

“Чи маєте потребу висувати список спільних процесів та домовлятися про роботу над описом стандарту над ними. Він може включати нормативну законодавчу складову, чеклисти, шаблони, десь навіть офіційні звернення-відповіді”.

Якщо такий запит є, Діана просить звʼязуватися операційників інших фондів з нею і обʼєднувати зусилля.

Таких стандартів потребують всі. Кожен розробляє їх окремо, а це сотні годин часу.

15-21 вересня триватиме Тиждень громадянського суспільства. У пʼяти VCentri Hub в Києві увесь тиждень будуть заходи для і від громадських організацій.

Наразі формують програму, пропонувати власні події можна до 24 серпня. Я от подала 🙈.

Нині спілкуюся з різними людьми, які створювали та координували коаліції чи консорціуми ГО.

Хочу зрозуміти, як все це працює на практиці, чи є життєздатним, скільки ресурсів потребує і чи може принести реальну користь.

Подумала, що не проти поговорити про це і публічно. Не на рівні успішних успіхів чи глобальних питань, а про практичні аспекти.

Попередній драфт питань до обговорення:

▪️Коли є сенс обʼєднуватися у консорціуми та для яких цілей.
▪️Які ресурси й управлінські рішення потрібні для його життєздатності.
▪️Як все функціонує на практиці: координація, адміністрування, комунікація, зони відповідальності та інтереси учасників, юридичний супровід.
▪️Успішні кейси досягнення результатів силами консорціумів.
▪️Труднощі, помилки та провальні досвіди.
▪️Специфіка спільних проєктів, їх бюджетування та проєктування.

Якщо не підтримає хаб, то у вересні все одно спробую провести таку зустріч. Може, так вийду на формат — один захід на місяць, якщо вистачить сил та натхнення.

А поки ж чекайте на анонс дискусії про локалізацію, який PhilinUA запропонували провести після мого допису.

🗓️ 21 серпня, 16.00 - 18.00, онлайн та офлайн в Києві.

Форму реєстрації відкриємо днями 🙂.