(о)знаки

Іноді бувають розмови та сварки за фемінітиви, чи ось ця рівність не призводить до ще більшої нерівности. Хоча як на мене тут питання в видимості. Ми точно бачимо і розуміємо? Ця книжка незвична, її варто прочитати, щоб просто побачити, здивуватись. І можливо занотувати кільканадцять імен.

Ганна Улюра "Ніч на Венері"
#есе #критика #сучліт #укрсучліт

По-перше, Ганна Улюра критикиня з незвичною оптикою, а це величезна рідкість.
Наприклад Віслава Шимборська з неймовірними віршами, в котрих ти бачиш одне, а перечитуючи з книгою - починаєш бачити ще більше/інше/відмінне.

По-друге, це не зовсім критичні есеї, скоріше побіжний погляд (на 400 сторінок) і спроба сказати "ми тут є"
З численних інтерв'ю авторки: книжка - спроба відповісти в експериментальному порядку, хто мати, хто сестра, хто дочка в пантеоні-пам'яті жіночого письма. І показати кілька проблем.

Скоріше за все, ми втратили численні жіночі імена, причин багато - навіть те, що під іменем чоловічим могла бути жінка (і свідоцтва про це не лишилось), окрім просто зневаги/соціальної неможливості щодо жінки та її роботи.

Першою в цій книжці йде Сапфо. А чи були до неї авторки? Є ймовірність, що так. Творчість погано ділиться за ознакою статі. Але з тих часів до нас дійшло лише два жіночих імені. І одна з авторок - короткими уривками. (Написав та помітив, я не називаю імені, хоча зрозуміло, що це не Сапфо)
Чим ближче до нашого часу, тим більше жіночих імен - десь вони ховались за чоловічими псевдо, щоб бути, а потім виходили на світло (наближався світанок) і їх письмо ставало видимим, їх письмо спочатку розповідало історії, а потім ламало історії. Їх ставало все важче приховати. І жінок, і імена, і історії.

Напевно книжку треба читати як розповідь від "Вона", хоч і розбиту на 113 частин - наче й є жорстка структура (кожен есей - три сторінки), але проходити цією історією важко - я читав місяць - в певний момент вони всі ставали однією.

Та і з 113 імен (хоча їх там на справді 115) я знав лише 39. Ще 2 імені я не асоціював.

Їх багато. Замовчаних.
В "Західний канон" Блума потрапила лише одна з цього списку. Чому? Всі інші імена? Всі інші авторки? Чому вони раптом поступаються для спеціаліста та історії?

Коли я в інязі проходив новий роман, я запам'ятав лише Роба-Гріє, але Саррот я чув, лише чув, і в мене це була не жінка. Чому між ними не поставлено знак рівності, а є лише головний.
Маргарита Наварська пройшла повз з ярликом "це така порнуха, Декамерон краще".
Джейн Остен - "чтиво для дівчат" (а там на ділі сувора проза життя англійських аристократів))

як підсумок, буде багато цікавих імен, цікавих питань і точно - подив

www.group-telegram.com/nl/oznaky.com/345

132 viewsNov 7, 2020 at 21:07

Іноді бувають розмови та сварки за фемінітиви, чи ось ця рівність не призводить до ще більшої нерівности. Хоча як на мене тут питання в видимості. Ми точно бачимо і розуміємо? Ця книжка незвична, її варто прочитати, щоб просто побачити, здивуватись. І можливо занотувати кільканадцять імен.

Ганна Улюра "Ніч на Венері"
#есе #критика #сучліт #укрсучліт

По-перше, Ганна Улюра критикиня з незвичною оптикою, а це величезна рідкість.
Наприклад Віслава Шимборська з неймовірними віршами, в котрих ти бачиш одне, а перечитуючи з книгою - починаєш бачити ще більше/інше/відмінне.

По-друге, це не зовсім критичні есеї, скоріше побіжний погляд (на 400 сторінок) і спроба сказати "ми тут є"
З численних інтерв'ю авторки: книжка - спроба відповісти в експериментальному порядку, хто мати, хто сестра, хто дочка в пантеоні-пам'яті жіночого письма. І показати кілька проблем.

Скоріше за все, ми втратили численні жіночі імена, причин багато - навіть те, що під іменем чоловічим могла бути жінка (і свідоцтва про це не лишилось), окрім просто зневаги/соціальної неможливості щодо жінки та її роботи.

Першою в цій книжці йде Сапфо. А чи були до неї авторки? Є ймовірність, що так. Творчість погано ділиться за ознакою статі. Але з тих часів до нас дійшло лише два жіночих імені. І одна з авторок - короткими уривками. (Написав та помітив, я не називаю імені, хоча зрозуміло, що це не Сапфо)
Чим ближче до нашого часу, тим більше жіночих імен - десь вони ховались за чоловічими псевдо, щоб бути, а потім виходили на світло (наближався світанок) і їх письмо ставало видимим, їх письмо спочатку розповідало історії, а потім ламало історії. Їх ставало все важче приховати. І жінок, і імена, і історії.

Напевно книжку треба читати як розповідь від "Вона", хоч і розбиту на 113 частин - наче й є жорстка структура (кожен есей - три сторінки), але проходити цією історією важко - я читав місяць - в певний момент вони всі ставали однією.

Та і з 113 імен (хоча їх там на справді 115) я знав лише 39. Ще 2 імені я не асоціював.

Їх багато. Замовчаних.
В "Західний канон" Блума потрапила лише одна з цього списку. Чому? Всі інші імена? Всі інші авторки? Чому вони раптом поступаються для спеціаліста та історії?

Коли я в інязі проходив новий роман, я запам'ятав лише Роба-Гріє, але Саррот я чув, лише чув, і в мене це була не жінка. Чому між ними не поставлено знак рівності, а є лише головний.
Маргарита Наварська пройшла повз з ярликом "це така порнуха, Декамерон краще".
Джейн Остен - "чтиво для дівчат" (а там на ділі сувора проза життя англійських аристократів))

як підсумок, буде багато цікавих імен, цікавих питань і точно - подив

BY (о)знаки