group-telegram.com/accreditationaccepted/297
Last Update:
Екватор пройшов, а фільмів подобається дуже мало.
Маю пояснити, що я зараз перебуваю в доволі специфічному періоді смаку, і напевно, до моїх рекомендацій не варто прислуховуватись. Мені зараз подобається тільки документальне кіно. Відчуваю втому ігрового, яке намагається захопити мене сюжетом, я в ці сюжети зараз не вірю. Мені хочеться розглядати форму, якійсь візуально-ідейний карнавал і ось тоді я буду рада.
Тому моїм першим Берлінським (на локації) фаворитом став бельгійській «Reflection in a Dead Diamond». Це переосмислений супергеройський комікс, про шпіона, якого доганяють демони минулого, разом з його еротичними обсесіями. Не знаю як інакше описати плот, напевно ніяк, зокрема тому що сюжет постійно випадає у різні рівні калейдопічних реальностей. Я дивилась на прекрасний монтаж, що складений абсолютно самостійний візуальний сторітел, попри те що фільм майже повністю побудований на клоузапах, йому це вдається. До речі, це проблема А24 фільму «If I had Legs I Would Kick You», який якраз не впорався з тотальними клоузапами та безліччю інших символічних навантаженнь.
До речі, наразі Діамант має найнижчу оцінку у Screen Daily і складає 1.7.
В абсолютному захваті від документального фільма «All I Had Was Nothingness» про Клода Ланцмана і того як він робив «Шоа». Всього лише 96 хвилин які складаються з необуплікованого раніше відзнятого для фільму матеріалу, а закадровий голос начитує мемуари Ланцмана. Фільм так чемно цитує академ канони. Речі, які я чула на парах, і які закохали мене в «Шоа» і теорію док кіно загалом. Наприклад, те як Абраам Бомба зміг розповісти про свій досвід роботи цирюльником в концтаборі, тільки коли Ланцман придумав зняти його за аналогічною роботою в сучасності.
Просто неймовірно як цьому фільму вдається посилити тези «Шоа», зробити його ще актуальнішим і при цьому не конкурувати з ним.
Режисер фільму Гійом Рібо, ви можете знати його за документальним фільмом «Зерна голоду. Україна 1933». Мала радість побувати на круглому столі, який пройшов супер вдало, бо серед іншого Гійом давав глобальну перспективу над роботою з доками про геноцид, у констексті цих двох фільмів.
Ну а ще Лінклейтер і Жуде абсолютно прекрасні, але хіба я цим когось здивую? Рецензії не пишу, на жаль.
Решта Берлінале, на жаль, повна фігня. Нульові вайби, жахливий холод, зокрема в прес центрі де знаходитись просто неможливо. Народ намагається тішити себе якимись клікбейтними тайтлами з зірочками в касті на кшталт Камбербетча чи Емми Маккей, і я дуже рада не бути такою відчайдушною.
BY Accreditation accepted
Share with your friend now:
group-telegram.com/accreditationaccepted/297