group-telegram.com/wcssu/672
Last Update:
Erbsenmuster та уніформа M-44
ЧАСТИНА 1
Erbsenmuster (в перекладі з німецької — «гороховий візерунок»), також відомий як Erbsentarn, є одним з останніх зразків камуфляжного одягу, розроблених та використаних підрозділами Waffen-SS у період Другої світової війни. Його вперше ввели у виробництво навесні 1944 року, і він став стандартним зразком односторонньої бойової форми до кінця війни.
У 1944 році німецька армія, зокрема війська СС, опинилися в умовах все зростаючого тиску з боку союзників. Постійне ведення бойових дій на кількох фронтах, стрімка втрата ресурсів та погіршення логістики вимагали не лише тактичних, а й матеріальних рішень. Однією з відповідей стало широке впровадження камуфляжної уніформи, зокрема нового типу – M-44 Drill Uniform, яка з’явилася на фронті офіційно 1 березня 1944 року.
Візерунок Erbsenmuster було створено у відповідь на потребу в універсальному камуфляжі, який підходив би для більшості кліматичних умов і типів ландшафту. Особливістю Erbsentarn було те, що на відміну від попередніх камуфляжів SS, які були реверсивними (двосторонніми), цей зразок мав лише одну сторону, що значно спрощувало виробництво та зменшувало витрати матеріалів.
Уперше ідея про те, щоб виготовляти повноцінну уніформу з камуфляжної тканини, була висловлена ще у 1941 році. Проте масове впровадження відбулося лише через три роки, коли економія ресурсів стала критично важливою. У листопаді 1941 року СС-групенфюрер Юттнер видав наказ про економію вовни й заміну її на інші матеріали, придатні для бойових умов. Це стало першим кроком на шляху до M-44.
До 1944 року виготовлення одягу з камуфляжного матеріалу було вже відпрацьованою практикою, особливо для курток-смоків. Проте нова форма мала бути не просто курткою — вона стала повноцінною уніформою, яка об'єднувала кілька елементів. Було вирішено припинити виробництво старих типів одягу, включаючи смоки з тканини HBT, і використовувати наявні запаси друкованої тканини для нової форми.
Попри свою функціональність та масовість, камуфляжна уніформа M-44 виявилася далеко не ідеальним виробом. Її швидке впровадження навесні 1944 року збіглося з наростаючими труднощами німецької воєнної промисловості. Критична нестача бавовни змусила виробників шукати альтернативні рішення — зокрема, використання віскози та штучних волокон. Такі тканини мали нижчу зносостійкість і значно гірше проявляли себе в польових умовах.
Волога легко проникала крізь матеріал, а сама уніформа, хоч і мала камуфляжне покриття, не забезпечувала належної теплоізоляції. У вологу погоду тканина втрачала форму, ставала важкою і холодною, що негативно позначалося на витривалості солдатів. Щоб хоч частково компенсувати ці недоліки, тканину обробляли спеціальним водовідштовхувальним складом — емульсією Peristol. Така обробка надавала уніформі певний захист, проте була тимчасовою і в умовах інтенсивної експлуатації швидко втрачала ефективність.
