Сьогодні Іларіон Павлюк написав заяву на вихід з PEN Ukraine - і я вважаю його рішення принциповим і правильним. Річ у тім, що сьогодні Загальні Збори ПЕНу проголосували за те, щоб не виключати Винничука з організації.

Юрій Винничук одним коротеньким текстом не тільки попсував собі репутацію, але й успішно посіяв розбрат у наскрізь лицемірному ПЕНі, де тепер два табори якось мають реагувати. Начебто. Проте відреагував не словом, а ділом один Павлюк. Він виступав за те, щоб Винничука викинули геть, та опинився в меншості й приняв єдине можливе рішення: - вийти з організації геть, якщо "сексист" і "мізогін" Винничук залишається.

А що там Софія Челяк? А Катерина Калитко й Тетяна Терен, десяток інших обурених? Де ж їхня принциповість? Президент ПЕНу Володимир Єрмоленко принципово виставив пафосний допис про свободу й демократію, намагаючись одночасно виправдати бажання викинути Винничука й залишитися в ПЕНі разом з Винничуком - і ще й якось зберегти обличчя перед членкинями ПЕНу. Віцепрезидент Андрій Любка навіть не прокоментував свій репост рішення Зборів, хоча принципово і потужно коментує все. Отак лиш Іларіон Павлюк продемонстрував солідарність з тими, хто бореться з мізогінією, та от самі жінки й чоловіки, яких образив Винничук, чомусь не такі принципові й підтвердити свою позицію конкретними діями - покинути ПЕН і втратити насиджені місця, - не рвуться.

Чи вважаю я текст Юрія Винничука огидним - так, однозначно. Хоча ностальгії за епохою, коли на харасмент закривали очі я там не побачив. І виправдання домагань теж. Катерина Родак - ініціаторка справи проти Йосипа Лося - теж не побачила, до речі. Та публікувати таку дичину в жодній формі неприпустимо. Бо письменник має нести відповідальність за свої тексти й висловлювати погляди максимально адекватно, якщо вже вони суперечливі. Та чи співмірна відповідь ПЕНу на "розпусну епоху" Винничука? Навряд чи. Це було схоже на партійні збори й вручення "вовчого квитка" (погугліть, що це, якщо хто не знає цього совєцького атрибуту) за неблагонадійність. Та як принциповий чоловік Винничук після хвилі гейту від колег мав би сам піти достойно у відставку ще до офіційного виключення, щоб тепер бідолашні опонентки й опоненти не опинялися в незручному становищі😄 Напевно, вже й не дуже раді кіпішу, який зчинили. Адже тепер Павлюк виглядає більшим борцем за права жінок, ніж Калитко чи Цілик. А чекати від них принципової позиції, яку продемонстрував Іларіон Павлюк зможе хіба наївний ідеаліст. ПЕН - це не про наївність та ідеали. Чому? А ось чому:

Юрія Винничука спершу вигнали з ПЕНу, бо

..."Український ПЕН не толерує проявів ґендерно зумовленого насильства і дотримується принципів, висловлених у Women’s manifesto Міжнародного ПЕН, зокрема у його першому пункті “Non-violence” (“...покласти край насильству проти жінок у всіх його формах, зокрема юридичних, фізичних, сексуальних, психологічних, вербальних та цифрових…”)".

Та як же відреагував Український ПЕН, коли "насильство проти жінок" проявилося щодо Ірини Фаріон? Проявилося в граничній формі. Не словесною образою з нібито виправданням домагань, а фізичним вбивством. З якою заявою виступив PEN Ukraine? Де була реакція Володимира Єрмоленка, Катерини Калитко, Тетяни Терен? Я вже писав, як вони постили чілові фоточки з Карпат і гидили Фаріон в соцмережах навіть у день убивства. При тому, що Фаріон була письменницею, науковицею і реальною патріоткою. Їх колегою, по суті. Ось, у кого варто було би вчитися принциповості. Й ось, кого треба було захищати від реальних загроз, а не від хріновеньких текстів на Збручі. Де була тоді жіноча солідарність і принципова готовність "покласти край насильству проти жінок"?
Така ось форма вибіркової - безпечної - принциповості.

Папа, а там наші билі?
Папа, а оні там стоялі насмєpть?