group-telegram.com/IndexLibrorum/486
Last Update:
#прочитане
Іваничук Роман, Нещоденний щоденник, Львів: Літопис 2005, 216 с. [прочитав 05-13.01.2024]
Почавши читацький рік із «Записок українського самашедшого» Ліни Костенко, я по інерції занурився в наступний, начебто схожий текст – про ті ж 2003-2004 роки. Понадто після їх осмислення в художній прозі кортіло для більшого контрасту чіткої мемуаристики, – а тут ще й чоловіча! Та контраст виявився надто різким. Попри пафосний старосвітський стиль письма, спершу мене захопили згадки про події, які пам’ятаю сам, що перегукуються з «Записками…» Костенко (Скнилівська трагедія чи смерть Соломії Павличко). А ще сентиментальні, щирі згадки про родину автора, особливо про брата й дочку Наталю, згодом визнану майстриню перекладу. Зрештою, завдяки цьому тексту я відкрив для себе кількох нових авторів та книжкових титулів. Навіть описані піші маршрути Іваничука захотілося пройти самому. Проте, все ж фізична палітурка виявилася естетично привабливішою від самого тексту.
BY ⸙ Index Librorum ⸙

Share with your friend now:
group-telegram.com/IndexLibrorum/486