Фулканеллі писав про критські лабіринти у соборі в Шартрі. У книзі «Secret Symbolism in Occult art» Ф. Ґеттінґс цікаво зауважує загалом їхнє значення у Середньовіччі: на латунних листах, вміщених у середину лабіринтів, нерідко зображали Тесея, Мінотавра і Аріадну. Тесей був добропорядним християнином, Мінотавр, ясна річ, - дияволом, Аріадна - Марією.

Лабіринт у Кноссі, розміщений під палацом Міноса, тоді, очевидно, викликав асоціацію з Пеклом, у центрі якого сидить Диявол.

Однак у Шартрі лабіринти вирізнялися, стверджує Ґеттінґс. У них загубитися неможливо — відвідувача візуально «ведуть» до центру. Це не так символ спуску з небезпечними випробуваннями, як окреслений шлях «угору» — до цариці небесної.

Свідченням того, що колись Марія була обʼєктом особливого вшанування, на думку Ґеттінґса (який насправді просто повторює тези Фулканеллі), є згадки про зберігання упродовж століть у Шартрі статуї Чорної Богородиці.

Такі ж лабіринти з Марією розміщували в деяких храмах на паломницьких маршрутах.